Справа № 276/1113/24
Провадження по справі №2/276/387/24
23 вересня 2024 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
з участю:
секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, -
23.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал»звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за ставкою 3% річних за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 6504,62 доларів США, а також витрати зі сплати судового збору та судові витрати на правову допомогу.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду від 28.05.2024 року відкрито провадження за даним позовом та призначено у справі підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду від 01.07.2024 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено судовий розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечив щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Представник позивача повідомив, що позов пред'явлено за невиконання грошового зобов'язання, визначеного заочним рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 29.11.2013 року в справі №276/1207/13-ц, яким у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором у розмірі 44407,62 долара США, а не за прострочення виконання безпосередньо самого кредитного договору. Також, представник позивача вказав, що відомості про сплату відповідачами заборгованості, стягнутої за рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 29.11.2013 року, відсутні.
Згідно із ч.10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно із ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, про причину неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, про причину неявки суд не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/72012/82/84519 від 05.07.2006 року (надалі - Кредитний договір), згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №014/7201/82/84519 від 05.07.2006 року, згідно якого поручитель ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_2 за виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Вказані вище обставини встановлені заочним рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 29.11.2013 року в справі №276/1207/13-ц, яким у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 44407,62 долара США.
18.09.2016 року між ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вектор Банк» укладено договір відступлення права-вимоги № 114/25t, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передало, а ТОВ «Вектор Банк» прийняло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/7201/82/84519 від 05.07.2006 року.
Того ж дня, 18.09.2016 року ТОВ «Вектор Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 114/25t, відповідно до умов якого ТОВ «Вектор Банк» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» прийняло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/7201/82/84519 від 05.07.2006 року.
Вказані обставини підтверджуються копіями зазначених договорів про відступлення прав вимоги, а також встановлені ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.12.2016 року у справі №276/1207/13-ц.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.12.2016 року у справі №276/1207/13-ц у виконавчому провадженні №44638878 щодо виконання виконавчого листа №2/276/436/13 від 24.12.2013 року, виданого на виконання рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 29.11.2013 року по цивільній справі №276/1207/13-ц, замінено стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал».
Таким чином, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/7201/82/84519 від 05.07.2006 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , та договором поруки №014/7201/82/84519 від 05.07.2006 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 .
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з положеннями ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
З огляду на те, що позичальник належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, первісний кредитор звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
З ухваленням судом у 2013 році рішення суду про стягнення з відповідачів боргу за кредитним договором в сумі 44407,62 долара США, зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та фактичного виконання ними грошового зобов'язання у вказаному розмірі не відбулось.
З матеріалів справи слідує, що заборгованість за Кредитним договором відповідачами не погашена, рішення суду не є виконаним.
За таких обставин, розмір заборгованості відповідачів за кредитним договором №014/7201/82/84519 від 05.07.2006 року становить 44407,62 долара США.
Відтак, позивач має право на стягнення з відповідачів сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення виконання зобов'язання.
Згідно розрахунку, що наданий позивачем на підтвердження сум заборгованості, передбачених статтею 625 ЦК України, а саме 3% річних за порушення зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором, стягнення здійснюється за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року. Позивач просить суд стягнути з відповідачів 3% річних за порушення зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором, що складає 6504,62 доларів США.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).
Згідно з ч.1ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Разом з тим, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARA-CoV-2» карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений в Україні з 12.03.2020 року та діяв до 30.06.2023 року
Також суд зазначає, що з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
З урахування наведеного вище, суд приходить до висновку, що стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року заявлено позивачем в межах визначеного законодавством строку позовної давності.
За розрахунками позивача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 04.04.2017 по 23.02.2022 року складає 6504,62 доларів США.
Провівши розрахунок 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року, судом встановлено, що їх розмір складає 6518,80 доларів США; розрахунок 3% річних: 3657,24 (44407,62 x 3 % x 1002 : 365 : 100, період з 04/04/2017 до 31/12/2019) + 1 332,23 (44407,62 x 3 % x 366 : 366 : 100, період з 01/01/2020 до 31/12/2020) + 1529,33 (44 407,62 x 3 % x 419 : 365 : 100, період з 01/01/2021 до 23/02/2022) = 6518,80.
Відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога щодо стягнення з відповідачів 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаний позивачем період підлягає до задоволення в розмірі 6504,62 доларів США.
Стягнення з відповідачів на користь позивача трьох відсотків річних в доларах США у разі невиконання зобов'язання відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року № 464/3790/16-ц, в якій зазначено, що 3% річних, передбачені статтею 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи з простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 у розмірі 6504,62 доларів США.
Відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не подали до суду відзиву та доказів на спростування позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача належить стягнути документально підтверджені витрати на сплату судового збору у розмірі 3768,49 грн.
Відповідно до п.35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
За таких обставин, з кожного відповідача на користь позивача слід стягнути визначений відповідно до задоволених вимог судовий збір пропорційно в рівних частинах, а саме по 1884,24 грн. (3768,49 : 2 = 1884,24).
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги №28092021-1 від 28.09.2021, укладений між адвокатським об'єднанням «Правовий діалог» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал», додаткову угоду до договору від 28.02.2024 до договір про надання правничої допомоги №28092021-1 від 28.09.2021, акт №20-1 від 01.04.2024 прийому-передачі наданої правової допомоги, статут АО «Правовий діалог», платіжну інструкцію від 22.04.2024 щодо оплати правничої допомоги за договором №28092021-1 від 28.09.2021.
За таких обставин, враховуючи, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката позивач у справі належним чином документально підтвердив, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. пропорційно в рівних частинах, а саме по 5000 грн. з кожного.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 3% річних задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» заборгованість за грошовим зобов'язанням, а саме трьох процентів річних за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 в розмірі 6504,62 доларів США (шість тисяч п'ятсот чотири доларів 62 цента).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1884,24 гривень (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири гривні 24 копійки).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1884,24 гривень (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири гривні 24 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал», місцезнаходження за адресою: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8; адреса для листування: 02094, м.Київ, пр-т Леоніда Каденюка, буд. 23, а/с 57; код ЄДРПОУ 39992082.
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 30.09.2024.
Суддя Д.О.Бобер