Справа №295/14476/24
1-кс/295/6132/24
27.09.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , неодруженого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, винесене в кримінальному провадженні № 62024240020001956 від 01.06.2024, -
Слідчий звернувся до суду з указаним клопотанням, в якому вказав, що досудовим розслідуванням встановлено, що 20.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час проведення загальної мобілізації. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2023 № 323 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Як зазначено в клопотанні, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України. У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону. Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб. У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання щодо затвердження указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у порядку, встановленому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. В разі оголошення Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їхніх повноважень. Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом. Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено. До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації. Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація - комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України. Тобто, воєнний стан в Україні введено із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб Указом Президента України № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ 24.02.2022 та станом на 14.03.2024 припинений або скасований не був.
Клопотання обґрунтоване тим, що солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Однак солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 14.03.2024 близько 08:00 год. самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 та обов'язки військової служби не виконує, перебуваючи поза межами військової частини проводить час на власний розсуд.
У зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення 26.09.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Підставою до внесення клопотання стало те, що в діях ОСОБА_4 убачаються ознаки зазначеного кримінального правопорушення і під час досудового розслідування встановлено наявність визначених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, через що застосування запобіжного заходу є необхідним з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тому слідчий за погодженням із прокурором просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому підстав.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пояснивши свою позицію необгрунтованістю клопотання, необхідністю його лікування. Підозрюваний пояснив, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності в 2012 році за вчинення кримінального правопорушення за ст. 309 КК України, яка наразі погашена. Неодружений, проживає одиноко та має 10-річного сина.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За положеннями п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що за рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Подане до суду клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України та в ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується наступними документами: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення від 02.05.2024; рапортом командира зведеного батальйону ОСОБА_8 від 14.03.2024; актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 щодо самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 та іншими наданими військовою часиною НОМЕР_1 документами; показаннями свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтвердили факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 без поважних причин та дозволу командирів.
26.09.2024 органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. При обранні запобіжного заходу слідчий суддя враховує стан його здоров'я, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, з його слів має погашену судимість за вчинення кримінального правопорушення.
За правилами ч. 8 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Тому за наведених обставин слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, так як застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави в силу п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно чого під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437- 442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 листопада 2024 року включно.
Строк дії ухвали - до 24 листопада 2024 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали - о 09-15 год. 30.09.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1