Справа № 159/3090/24
Провадження № 1-кп/159/481/24
30 вересня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської області кримінальне провадження №12024030550000416 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ковель, Волинської області, з середньо-спеціальною освітою, військовий, не судимий, одружений, має на утриманні сина ОСОБА_6 , проживає АДРЕСА_1
у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, -
ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, у невстановлений час спосіб та місце, але не пізніше 14:40 годин 23.03.2024р. незаконно придбав 20 патронів, які належать до бойових припасів, та які є спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення, калібру 5,6 мм до нарізної вогнепальної зброї калібру 5, 6 мм, виготовлені промисловим способом, для стрільби придатні, які останній зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання АДРЕСА_1 до 14:40 годин 23.03.2024р., які в ході обшуку були виявлені та вилучені.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що як зазначено в обвинувальному акті він давним давно, точний час не пам'ятає знайшов патрони та приніс їх додому і поклав у коробку. Згодом про них забув. А під час обшуку в рамкіх іншого кримінального провадження їх було виявлено та вилучено. Вказав, що обшук проводився за його добровільною згодою. На теперішній час, він розуміє протиправність свого діяння, розкаюється та просить не позбавляти його волі. Він є військовослужбовцем та отримав поранення від якого наразі проходить лікування. Його щомісячна зарплата коли він не приймає участі у бойових діях складає 20т грн. щомісячно.
У зв'язку з тим, що обвинувачений в судовому засіданні свою вину, в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, визнав повністю, суд розцінює його показання як об'єктивні, які відповідають фактичним обставинам і вважає достатнім розглянути справу без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалення вироку відповідно до ст..349 КПК України.
Суд вважає, що події кримінального правопорушення мали місце, вина ОСОБА_5 доведена повністю, його умисні дії слід кваліфікувати як придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу за ч.1 ст. 263 КК України.
Обговорюючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер скоєного кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, дані про особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що судом враховується як обставини які пом'якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
ОСОБА_5 скоїв тяжкий злочин, проте тяжких наслідків не настало, згідно довідки перебуває на обліку у лікарі нарколога але вказує, що на теперішній час він проходить військову службу і не вживає, у психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно, відзначений державною нагородою за збереження життя, не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні дитину, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у побуті, виражає міцні соціальні зв'язки.
У висновку досудової доповіді вказано, що ризик повторного вчинення кримінального правопорушення високий, але ризи небезпеки для суспільства становить середній, за таких умов орган пробації вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, зі звільненням його від відбування покарання у відповідності до вимог ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків з числа ст. 76 КК України.
При призначенні покарання суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України повинен призначити його з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У п.п.1, 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину тощо. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень ст.ст.66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Статті 65-73 КК України є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні цієї ж норми процесуального права, означає з'ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що відображено у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин справи в їх сукупності визначає тяжкість конкретного злочину, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію злочину, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання, а також зважаючи на принцип індивідуалізації покарання.
Водночас, положеннями ч.1 ст.69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
У п.8 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній, - послатися на ч.1 ст.69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з системного тлумачення ст.ст.66 та 69 КК України, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають знаходитися у зв'язку з метою кримінального правопорушення, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного. Суд, застосовуючи положення ст.69 КК України при призначенні покарання, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що його пом'якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Враховуючи наведене, суд виходить із того, що за класифікацією злочинів обвинувачений скоїв умисний тяжкий злочин, але санкція статті передбачає безальтернативне покарання від 3 років позбавлення волі. Внаслідок вчинення обвинуваченим злочину тяжких наслідків не настало. Він є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується позитивно, відзначений державною нагородою за збереження життя, не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні дитину, проходить реабілітаційне лікування від бойового поранення, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, не судимий. При цьому, обставини, які обтяжують покарання відсутні.
Отже наведені обставини у їх сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та дають право призначити ОСОБА_5 покарання за цією нормою закону із застосуванням положень ст.69 КК України, тобто перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті (частини) Особливої частини цього Кодексу.
Такого ж, висновку притрималась колегія суддів Волинського апеляційного суду у справі №162/2/23 при застосуванні найм'якшого виду покарання - штрафу при аналогічних обставинах визнавши, що таке покарання буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної в ст.50 КК України.
Зважаючи на вищевикладене, суд з урахуванням вказаних обставин, призначає обвинуваченому покарання за ч.1 ст.263 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України у виді штрафу.
Таке покарання, на переконання суду, повністю відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення як ним так і іншими особами кримінальних правопорушень.
У такому випадку буде досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Притому суд керується ч.2 ст. 53 КК України в якій зазначено, що розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану.
Так обвинувачений вказав, що він отримує зарплату у 20000 грн. щомісячно та проходить реабілітаційне лікування від поранення, має на утриманні дитину. Отже з урахуванням вищенаведеного та враховуючи майновий стан і майнові обов'язки обвинуваченого суд приходе до висновку, що покарання слід призначати з розстрочкою на 6 місяців, що не буде перевищуючи щомісячний дохід обвинуваченого та забезпечить відсутність надмірного тягаря для його життєвого існування. Суд переконаний, що в такому випадку буде дотримано положення ст.65 КК України та ст.26 КВК України і покарання буде достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався. Клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Витрати на залучення експерта сумі 1893,20 грн. підлягають відшкодуванню обвинуваченим на підставі ч.2 ст.124 КПК України.
Речові докази по справі: 15 патронів та 5 гільз, калібру 5,6мм., знищити. Скасувати арешт в частині патронів накладений ухвалою слідчого судді від 02.04.2024р. №159/1734/24.
Керуючись ст. ст. 374, 375 КПК України суд - ,
ОСОБА_5 визнати винуватим в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) грн.
Відповідно до ч.4 ст.53 КК України розстрочити виплату призначеного штрафу щомісячним платежем в розмирі по 8500 грн. протягом 6 місяців, після набрання вироку законної сили, що дорівнює загальної розстрочки виплати штрафу частинами на строк 6 місяців загальною сумою 51000 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1893,20 грн.
Речові докази по справі: 15 патронів та 5 гільз, калібру 5,6мм., знищити. Скасувати арешт в частині патронів накладений ухвалою слідчого судді від 02.04.2024р. №159/1734/24.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити після його проголошення обвинуваченому, прокурору.
Головуючий:ОСОБА_1