Справа № 305/889/24
Іменем України
17 вересня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.,
суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.
з участю секретаря судового засідання:Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 квітня 2024 року у складі судді Ємчука В.Е., у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису.
Заява мотивована тим, що з 2007 року ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 . Від даного шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник вказує, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у процесі розірвання шлюбу зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_2 . За весь час подружнього життя вона одна постійно працювала та забезпечувала сім'ю, а чоловік взагалі не працював, при цьому поводився тривалий час досить зухвало, брав у неї кошти, принижував, не дозволяв їй самостійно купляти речі собі чи дітям без його дозволу. У грудні 2023 року ОСОБА_2 подала заяву про розірвання шлюбу. Справа про розірвання шлюбу перебуває на розгляді у Рахівському районному суді Закарпатської області. Перед подачею до суду заяви про розірвання шлюбу вона вимушена була з дітьми переїхати від чоловіка у свій власний будинок за адресою АДРЕСА_1 , та почати проживати окремо, оскільки психологічний та емоційний тиск, що чинився її чоловіком щодо неї та дітей став нестерпним. Але це не зупинило її чоловіка, а навпаки тільки посилило його випадки агресії та тиску на неї та дітей. За клопотанням її чоловіка судом було надано строк на примирення два місяці, але ОСОБА_1 зловживаючи процесуальним законодавством використовує цей строк на вчинення щодо неї психологічного та емоційного тиску з вимогою відкликати позовну заяву про розірвання шлюбу. Коли ОСОБА_1 стало зрозуміло, що вона під його тиском не має на меті відкликати позовну заяву про розірвання шлюбу він почав діяти дуже зухвало та посилив свої насильницькі дії щодо неї, слідкуванні за нею, шантажі та залякуванні. Коли заявник переїхала з помешкання ОСОБА_1 , щоб мінімізувати його негативний вплив та знущання щодо неї й дітей, він спочатку почав переслідувати її по дорозі на роботу й назад, слідкувати за нею. Зараз він постійно збирає інформацію, щодо того, де вона перебуває, з'являється у неї на роботі та збирає у її колег інформацію про неї та її пересування, без попередження та запрошення з'являється за її новою адресою, лізе у двір та будинок, неодноразово влаштовував шарпанину та штовхання її та її матері, через що вона викликала поліцію. Після цього до дій ОСОБА_1 додались ще й погрози різного характеру, зокрема те, що у разі не відкликання нею заяви про розлучення він забере дітей, знищить та спаплюжить її репутацію, зганьбить її перед рідними, родичами, друзями. Після чого, на час весняних канікул, з 25 по 29 березня ОСОБА_1 самостійно, поки вона була на роботі, забрав їхнього молодшого сина до себе й не давав їй бачитись та навіть спілкуватись телефоном з сином, перешкоджав їхнім зустрічам. Натомість сина весь час переконував, що вона як матір їх покинула, не з'являється до них, не дбає про дітей, що вона вирішила зруйнувати сім'ю. Таку ж інформацію доносить і до їхньої старшої доньки, поширює серед друзів, колег, знайомих та родичів. При цьому з'являтись за адресою, де він проживає та перебувають їхні діти, він їй забороняє, поки вона не відкличе заяву про розірвання шлюбу. Нещодавно вона спробувала побачитись з дітьми та забрати свої особисті речі з будинку ОСОБА_1 , але останній не допустив її туди, в чергове ображав та принижував, змушував повернутись до нього, так і не віддав її речей. Такі дії мають систематичний характер, тобто відбувається цілеспрямований факт здійснення насильства над нею. Зокрема, психологічне насильство виражається у словесних образах, нецензурній лайці, приниженні, погрозах фізичною розправою, залякуванні, контролі у пересуванні, забороні спілкуватись з іншими людьми; фізичне насильство полягає у шарпанині, штовханні, нанесенні легких побоїв, що не залишають серйозних слідів на тілі (стискання руки, плеча, зап'ястя), торкання без її згоди; економічне насильство, яке полягає у позбавленні її особистих речей та речей дітей, вимога повернутись до нього продовжуючи фінансово його забезпечувати як і раніше. За таких умов вона боїться за свою безпеку та безпеку дітей, тому що вона не здатна захиститися від таких дій ОСОБА_1 . Через описані вище дії ОСОБА_1 суттєво погіршився стан її фізичного та емоційного здоров'я, вона постійно перебуває у стресі, страсі, напрузі, боїться самостійно пересуватись містом через його переслідування. Через всі ці обставини вона змушена постійно звертатись до органів національної поліції. З огляду на такі обставини щодо наявності психологічного та фізичного насильства, що чинить ОСОБА_1 відносно неї та дітей, а також наміри останнього, що виражаються у погрозах, вважає, що як жертва такого насильства потребує захисту.
У зв'язку з наведеним просила видати обмежувальний припис ОСОБА_1 строком на три місяці із заборонами щодо перебування в місці проживання (перебування) її, ОСОБА_2 , та дітей за адресою АДРЕСА_1 , наближення на 50 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування нею, ОСОБА_2 , та дітей, а саме Рахівської ЗСО №1, за адресою АДРЕСА_3 , а також особисто чи через третіх осіб розшукувати її та дітей, якщо вона за власним бажанням або діти перебуватимуть у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватися з нею без отримання на це її згоди.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 квітня 2024 року заяву про видачу обмежувального напису задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_1 перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , наближення на 50 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 , зокрема Рахівської ЗСО №1, за адресою АДРЕСА_3 , а також особисто чи через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватися з нею без отримання на це її згоди.
Відмовлено у застосуванні обмежувального припису щодо дітей ОСОБА_1 . Встановлено строк дії обмежувального припису 3 (три) місяці.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині винесення обмежувального припису стосовно нього та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у суду першої інстанції не було правових підстав для часткового задоволення поданої заяви, оскільки факти переслідування та вчинення домашнього насильства апелянтом щодо своєї дружини ОСОБА_2 є недоведеним.
В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Поштак Ю.С. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Заявниця ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлена. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у застосуванні обмежувального припису щодо дітей ОСОБА_1 не оскаржено, тому апеляційний суд у відповідності до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з доведеності ризику повторного вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно заявниці, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення та необхідність застосування до ОСОБА_1 спеціальних заходів протидії домашньому насильству.
З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду, з огляду на наступне.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно п.п.3,4, 6,7,8,14,17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» N 2229-VIII (далі - Закон N 2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Метою включення Законодавцем норм про видачу і продовження обмежувального припису саме до Цивільного процесуального кодексу було формування окремого інституту заходів запобігання та протидії домашньому насильству, які базуються на Законі N 2229-VIII.
Враховуючи положення Закону N 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП України та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону N 2229-VIII визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, (колишнє подружжя), батьки одного з подружжя (колишнього подружжя), інші родичі.
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону № 2229-VIII визначено заходи тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Частиною 3 ст.26 Закону № 2229-VIII передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Обмежувальний припис за своєю суттю є заходом тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на кривдника - не після притягнення кривдника до адміністративної чи кримінальної відповідальності (що є тривалим у часі), а одразу після вчинення домашнього насильства, для унеможливлення його продовження чи повторення.
У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 753/23624/18 (провадження № 61-9012св19) вказано, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі з 03.09.2007, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які наразі проживають із ОСОБА_1 , що заявницею не заперечувалося в судовому засіданні.
ОСОБА_2 є особою, яка постраждала від домашнього насильства відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Згідно заяви від 02 квітня 2024 року про вчинення домашнього насильства у сім'ї встановлено, що заявниця ОСОБА_2 зверталася до Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 неодноразово здійснює відносно неї домашнє насильство фізичного, економічного та психологічного характеру, внаслідок чого заявниця боїться за свою безпеку та безпеку її дітей, адже не здатна самостійно себе захистити від ОСОБА_1 .
Отже, поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що життя і здоров'я заявниці, зокрема, психічне та фізичне, перебувають під постійною загрозою.
Відтак, систематичні випадки насильницьких дій заінтересованої особи щодо заявниці, приниження честі та гідності заявниці, а також психоемоційна неврівноваженість заінтересованої особи свідчать про те, що станом на сьогодні існує реальна загроза життю та здоров'ю заявниці.
Заявниця постійно переживає за своє життя та здоров'я та життя і здоров'я дітей, а заінтересована особа систематично продовжує свої неправомірні дії, чим завдає заявниці постійних душевних страждань.
З врахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків щодо повторного вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а тому необхідно застосувати до ОСОБА_1 спеціальні заходи протидії домашньому насильству.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення в оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2024 року.
Головуючий :
Судді: