Справа № 186/912/23
Провадження № 1-кп/188/75/2024
30 вересня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022046380000038 від 01.07.2022, стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 дистанційно,
захисника ОСОБА_8 дистанційно,
У провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
До суду 31 липня 2024 року надійшло клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Клопотання обґрунтоване тим, що 30 вересня 2024 року закінчується строк тримання обвинуваченого під вартою, продовжений ухвалою Петропавлівського районного суду від 24 травня 2024 року. Однак, він обґрунтовано обвинувачуюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зав'язків, а саме: не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, та враховуючи тяжкість злочину, після повідомлення про підозру, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 особисто знайомий із свідками, допитаними в ході розслідування кримінального провадження, та, знаючи про місце їх проживання, у випадку наявності у нього можливості вільного пересування може незаконно впливати на них будь-яким чином з метою зміни свідчень у цьому кримінальному провадженні для уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , маючи непогашену судимість за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, у період іспитового строку вчинив аналогічне правопорушення, тому з метою власного збагачення він може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Прокурор стверджує, що обрання більш м'якого запобіжного заходу не дає можливості запобігти вказаним ризикам, однак альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 може бути застосований запобіжний захід у вигляді застави, що регламентується ст. 182 КПК України.
Потерпілі належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилися, клопотань або заяв не направили.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_7 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав клопотання необґрунтованим, а достатнім запобіжним заходом - цілодобовий домашній арешт, оскільки відсутні докази впливу обвинуваченого на потерпілих чи свідків, наявності у нього умислу на переховування або продовження вчинення правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Інші учасники судового провадження теж підтримали цю позицію.
Захисник ОСОБА_8 послався на те, що підстав для тримання ОСОБА_4 під вартою такий тривалий час немає, до нього можливе застосування більш мякого запобіжного заходу, крім застави, тому що він не працює і не має джерел доходів.
Вислухавши думки осіб, які беруть участь у судовому провадженні, дослідивши клопотання прокурора та обвинувальний акт, суд зазначає, що відповідно до частин 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд виходить з того, що вже досліджена судом частина доказів не спростовує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення.
При цьому суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно з якою факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Частиною першою статті 177 КПК України передбачені, зокрема, такі ризики неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, як спроби:
переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1);
незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3);
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5).
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який на час його скоєння був передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, і відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким. Обставини його вчинення, викладені у обвинувальному акті, та не спростовані вже дослідженими судом доказами і можливість отримання обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі дають суду підстави для висновку про існування ризиків, вказаних у клопотанні прокурора.
Суд вважає, що з огляду на наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, існування ризиків, які не зменшилися під час судового розгляду і полягають у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, враховуючи конкретні обставини справи, викладені в обвинувальному акті і частково перевірені судом під час дослідження частини доказів обвинувачення, слід продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначити розмір застави та зазначити, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.
У пункті 20 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено, що дія ухвали про застосування запобіжного заходу припиняється після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
Виходячи з того, що постановлення ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів не припиняє дію попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 31.07.2024 та не скасовує її, запобіжний захід слід продовжити після закінчення дії попередньої ухвали суду, тобто з 01 жовтня 2024 року до 29 листопада 2024 року включно.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у таких межах: від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд, враховуючи приписи ч. 4 ст. 182 КПК України, викладені у обвинувальному акті відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 та розмір завданої злочином, у якому він обвинувачується, шкоди, вважає необхідним визначити заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є мінімально можливим розміром.
У разі невиконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків, застава звертається в дохід держави і суд може змінити запобіжний захід на більш суворий.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 199, 331, 372, 392, 532 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів після закінчення дії попередньої ухвали суду з 01 жовтня 2024 року до 29 листопада 2024 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк два місяці з моменту звільнення його з-під варти такі обов'язки:
1) прибувати до суду за викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Ухвала підлягає оскарженню безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1