Справа № 202/10211/24
Провадження № 2-а/202/98/2024
27 вересня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Пономаренко О.М.
розглянувши у порядку ст.286 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
16.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 за № 0913 від 07.06.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Відповідно до зазначеної постанови під час розгляду протоколу від 06.06.2024 №0913, за сукупністю матеріалів встановлено, що 06.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув громадянин ОСОБА_1 , де в ході перевірки його військово-облікових документів встановлено, що останній, проживаючи за адресою, що входить до території обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягнувши 27-річного віку не став на облік військовозобов'язаних, нехтував здійсненням повідомлень РТЦК про зміну персональних даних зазначених у ст.7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», у встановлений строк, чим порушив п.п. 1, 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 та вимоги ч.11 ст.38 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Приймаючи до уваги, що 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного часу», Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 та Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, дію яких продовжено відповідними Указами Президента України, які діють на теперішній час, військовозобов'язаний запасу ОСОБА_3 , порушив правила військового обліку, в особливий період. Враховуючи викладене ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сім 17 000,00 грн.
З вказаною постановою він не згоден з тих підстав, що ній не зазначено конкретні норми законодавства, за порушення яких він, повинен нести адміністративну відповідальність. Законодавство, на котре посилається відповідач хоча й містить положення про обов'язок стати на військовий облік, однак не містить відомостей про строк, в який це має бути зроблено.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. 19.05.2024 року набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», котрим ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Вважає, що до 19.05.2024 року норми ч.3 ст.210 КУпАП не існувало.
До 04.04.2024 року він не мав обов'язку ставати на військовий облік як військовозобов'язаний. Однак, з 04.04.2024 року у позивача такий обов'язок з'явився, оскільки набрав чинності Закону України №3127-1Х Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яким зменшено з 27 років до 25 років вік перебування громадян на військовому обліку призовників.
Також зазначив, що не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП, оскільки норма ч. 3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що він і зробив 06.06.2024 року, а 07.06.2024 року відносно мене начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено оскаржувану постанову.
Враховуючи викладене просив суд скасувати постанову № 0913 від 07 червня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП закрити.
Щодо строку звернення до суду зазначив, що оскільки ним не була отримана постанова по справі про адміністративне правопорушення, що підтверджується постановою № 0913, яка не містить дати та підпису в отриманні копії постанови про адміністративне правопорушення, а була отримана представником позивача лише 30 липня 2024 року , про що свідчить відмітка безпосередньо на самій постанові, які знаходиться у відповідача, просив вважати причини пропуску строків звернення до суду поважними та поновити строк для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови № 0913 від 07.06.2024 року.
20.08.2024 ухвалою суду провадження по справі відкрите та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.
Ухвала разом з судовою повісткою отримана представником відповідача 04.09.2024, що підтверджується відповідною розпискою на судовій повістці про виклик.
Крім того, судова повістка відповідачу додатково надіслана на офіційну електронну адресу відповідача.
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
Повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч.1 ст.205 КАС України не перешкоджає суду розглянути справу по суті.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 за № 0913 від 07.06.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Відповідно до зазначеної постанови під час розгляду протоколу від 06.06.2024 №0913, за сукупністю матеріалів встановлено, що 06.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув громадянин ОСОБА_1 , де в ході перевірки його військово-облікових документів встановлено, що останній, проживаючи за адресою, що входить до території обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягнувши 27-річного віку не став на облік військовозобов'язаних, нехтував здійсненням повідомлень РТЦК про зміну персональних даних зазначених у ст.7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», у встановлений строк, чим порушив п.п. 1, 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 та вимоги ч.11 ст.38 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Приймаючи до уваги, що 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного часу», Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 та Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, дію яких продовжено відповідними Указами Президента України, які діють на теперішній час, військовозобов'язаний запасу ОСОБА_3 , порушив правила військового обліку, в особливий період. Враховуючи викладене ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сім 17 000,00 грн.
Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Так, спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про оборону України», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Правилами військового обліку, затвердженими Постановою КМ України від 30 грудня 2022 року №1487 .
Приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Разом з тим, згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
При цьому суд зазначає, що ст.210 КУпАП доповнена частиною 3 та викладена у новій редакції на підставі ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696-ІХ від 09.05.2024, який набрав чинності 19.05.2024.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
В даній справі судом встановлено, що починаючи з 11.02.2005 ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно паспорту громадянина України ОСОБА_1 він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і відповідно у 2014 році досяг 27-ми річного віку.
При цьому суд зазначає, що у оскаржуваній постанові зазначено, що правила військового обліку ОСОБА_1 порушив досягнувши 27-річного віку (тобто у 2014 році), але станом на 03.03.2014 (день досягнення 27-річчя ОСОБА_1 ) у Законі України ЗУ «Про військовий обов'язок та військову служби» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 не було пункту 11 ст.38, яким встановлено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Стаття 38 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову служби» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 була доповнена пунктом 11 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» № 1357-IX від 30.03.2021.
Отже, 03.03.2014 ОСОБА_1 не міг порушити п.11 ст.38 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову служби», оскільки його не існувало.
Також суд зазначає, що Правила військового обліку в Україні в період з 09.04.1994 по 07.12.2016 були встановлені Положенням про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженим постановою КМУ від 09.06.1994 №377 та ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» № 2232-XII.
В період з 19.12.2016 по 05.01.2023 Правила військового обліку в Україні були встановлені Порядком організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затвердженим постановою КМУ від 07.12.2016 №921.
Відповідно до п.1 вказаних Правил призовники і військовозобов'язані повинні: перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України; {Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 74 від 06.02.2019} прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ)), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; {Абзац третій пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 74 від 06.02.2019} не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідних керівників СБУ або Служби зовнішньої розвідки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; особисто у семиденний строк прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, у службові відрядження, на навчання, у відпустку чи на лікування (строком понад три місяці за межі України), у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району; {Абзац сьомий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 74 від 06.02.2019} особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади; негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (органам СБУ) за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа; {Абзац дев'ятий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 74 від 06.02.2019} подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право призовників на відстрочку від призову на строкову військову службу.
З 05.01.2023 в Україні діють нові правила військового обліку, які встановлені Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, яка набрала чинності 05.01.2023.
Підпункт 1 п.1 нових Правил зобов'язує військовозобов'язаних перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Підпункт 8 п.1 нових Правил зобов'язує військовозобов'язаних особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
Відтак, у ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного запасу саме з 05.01.2023 виник обов'язок виконувати п.п.1 та п.п.8 п.1 нових Правил і з метою виконання вказаних вимог ОСОБА_1 06.06.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також суд зазначає, що до 04.04.2024 ОСОБА_1 не мав обов'язку ставати на військовий облік як військовозобов'язаний, а з 04.04.2024 року у позивача такий обов'язок з'явився, оскільки набрав чинності Закону України №3127-1Х Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яким зменшено з 27 років до 25 років вік перебування громадян на військовому обліку призовників.
Суд зазначає, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. (абзаци перший-другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001 № 3-рп/2001.
Щодо порушення ОСОБА_1 п.п.8 п.1 нових Правил військового обліку, суд зазначає, що будь-яких доказів про зміну персональних даних ОСОБА_1 , про які він повинен був повідомити ІНФОРМАЦІЯ_5 в період з 05.01.2023 по 06.06.2024 матеріали справи не містять, а відтак судом не встановлено порушення п.п.8 п.1 нових Правил військового обліку ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Щодо строків звернення з позовом суд зазначає, що ч.2 ст.286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
В даній справі, суду не надано доказів направлення на дійсну та правильну адресу позивача копії оскаржуваної постанови, як не надано і доказів її отримання позивачем в день складення.
Відтак, позивачем доведено, що оскаржувану постанову він не отримував, а з її змістом ознайомився лише 30.07.2024 після її отримання його представником, що відповідачем не спростоване.
Отже, враховуючи, що десятиденний строк для звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 286 КАС України, починає спливати з моменту вручення постанови по справі про адміністративні правопорушення, у спірних правовідносинах такий строк не можна вважати таким, що почав спливати, оскільки позивачу у розумінні вказаної статті не було вручено спірну постанову.
Відтак, суд приходить до висновку про дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду, оскільки позов подано засобами поштового зв'язку 09.08.2024.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, суд приходить до висновку, що розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 кваліфікував дії ОСОБА_1 застосувавши нормативний акт, порушення якого, має наслідком адміністративну відповідальність, зі зворотною дією у часі, тобто постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та скасувати оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, а відповідну справу про адміністративне правопорушення закрити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд враховує, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 16.07.2024.
Таким чином, вищевказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 269, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 за № 0913 від 07.06.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.)
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суддя склав 27.09.2024.
Суддя А. О. Михальченко