г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2501/24
Номер провадження 2/213/1262/24
30 вересня 2024 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши заочно в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Павленко Вячеслав Вікторович, до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, а також матері дитини, до досягнення дитиною трирічного віку,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павленко В.В. звернувся в суд з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначає, що у 2010 році ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . З лютого 2024 року відносини позивача та відповідача фактично були припинені. З того часу вони не ведуть сумісного господарства. На даний час малолітня дитина перебуває на утриманні матері та проживає разом за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач перебуває у відпустці по вагітності та пологами, малолітня дитина знаходиться суто на її утриманні. Просить стягнути з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини, а також позивача до досягнення дитиною трирічного віку.
У судове засідання сторони не викликались.
Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
У відповідності до вимог ст.ст. 280 - 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не надала заперечення проти заочного вирішення справи.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено про розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, дослідивши докази, зібрані у справі, дійшов наступного висновку.
Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що сторони не перебувають у зареєстрованому шлюбі. У період фактичних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується копіє свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Центрально -Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса); Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного станугромадян щодо актового запису про народження.
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади Криворізької територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, позивачеві належить право вимоги за вказаним позовом.
Статтею 141 СК України встановлено рівні права та обов'язки матері і батька щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Судом встановлено, що дитина потребує матеріальної допомоги, відповідач має змогу її надавати, але ухиляється від передбаченого законом обов'язку.
Суду не надано доказів про наявність на утриманні відповідача непрацездатних членів сім'ї або інших неповнолітніх дітей, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину.
Запропонований позивачем розмір аліментів 1/4 частина заробітку (доходу) визнається судом достатнім і не порушує прав та інтересів інших осіб.
Згідно з ч.ч.2,4 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині -матері незалежно від цієї обставини.
Як було встановлено судом, відповідач є батьком дитини, дитина мешкає разом із матір'ю, позивачка не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов'язком відповідно до вимог ст.84 СК України.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його від обов'язку утримувати дружину.
Зважаючи на те, що належних і допустимих доказів щодо відсутності можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дружини відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про стягнення з нього аліментів на користь дружини у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, з 05 червня 2024 року (з дня подання позовної заяви до суду), щомісяця, та до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах стягнення суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується наступним.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до ст.133, 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, сторона у справі має право на компенсацію таких витрат, якщо нею буде доведено, що розмір таких витрат обґрунтовано.
Відповідно до Постанови Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі
№922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
У зв'язку з наведеним, оскільки правова допомога позивачу фактично була надана, що підтверджено наданими доказами, слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору за Законом, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (1211,20 грн. х2 (дві вимоги).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 280-281 ЦПК України, ст.ст. ч.ч. 2,4 ст. 84, ч.1 ст.182 СК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Павленко Вячеслав Вікторович, до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, а також матері дитини, до досягнення дитиною трирічного віку, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи стягнення з 05 червня 2024 року (з дня подання позовної заяви до суду), щомісяця, та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на її утримання у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи стягнення з 05 червня 2024 року (з дня подання позовної заяви до суду), щомісяця, та до досягнення дитиною трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , витрати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Допустити рішення до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем сторонам в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2
Представник позивача - адвокат Павленко Вячеслав Вікторович, адреса: вул. Соборності, 35, оф.3. місто Кривий Ріг, Дніпропетовська область, 50027; РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Дата складення повного тексту судового рішення 30 вересня 2024 року.
Суддя: В.В.Мазуренко