30 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/177/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Білоуса В.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» (вх. 7129/2024 від 27.09.2024)
про відвід судді Малашенкової Т. М.
від розгляду справи № 924/177/24
за заявою ТОВ «Іберсон Компонентс»
про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2024 за нововиявленими обставинами у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробниче підприємство «Промінь»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» (далі- ТОВ «Іберсон Компонентс»)
про стягнення 2 345 850, 00 грн, -
25.09.2024 ТОВ «Іберсон Компонентс» через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій, зокрема, просить здійснити перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 924/177/24 за нововиявленими обставинами.
Крім того, в прохальній частині цієї заяви просить розглянути заяву про відвід судді Малашенкової Т. М. від розгляду справи № 924/177/24, а також просить передати справу № 924/177/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновків.
Також подана заява про передачу справи № 924/177/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду ( в тому числі у PDF форматі).
Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2024 визнано доводи, викладені у заявах Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М. у справі № 924/177/24 необґрунтованими. Заяви про відвід колегії судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкову Т. М. у справі № 924/177/24 разом з матеріалами заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2024 за нововиявленими обставинами у справі № 924/177/24 та заяву про передачу справи № 924/177/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяв про відвід судді Малашенкової Т. М. у справі № 924/177/24.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної заяви про відвід визначено суддю Білоуса В. В.
ТОВ «Іберсон Компонентс» у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на обґрунтування відводу судді Малашенкової Тетяни Михайлівни від розгляду заяви та перегляду рішення за нововиявленими обставинами зазначає, що:
рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024 у справі № 924/177/24 задоволено позов ТОВ «ТВП «Промінь» та стягнуто з ТОВ «Іберсон Компонентс» 2 345 850, 00 грн неустойки на підставі статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (неналежне виконання обов'язку із повернення майна за договором оренди);
постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 924/177/24 апеляційну скаргу ТОВ «Іберсон Компонентс» залишено без задоволення, а рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024 у справі № 924/177/24 без змін;
постановою Касаційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 924/177/24 касаційну скаргу ТОВ «Іберсон Компонентс» залишено без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін;
касаційна скарга прийнята до розгляду 29.07.2024, а судове засідання у справі № 924/177/24 призначено на 27.08.2024, цього ж дня прийнято постанову;
за 12 днів до цього, 16.08.2024, об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/14706/22 прийняла постанову, в якій викладено змінену правову позицію щодо застосування статті 785 ЦК України. На розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду було передано питання правової природи такої неустойки та порядку її застосування;
до складу суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду входили: Дроботова Т. Б., Бенедисюк І. М., Кібенко О. Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І. , Чумак Ю. Я.;
переглядаючи 27.08.2024 справу № 924/177/24, предметом якої було стягнення неустойки за частиною другою статті 785 ЦК України, суддя Малашенкова Т. М. була обізнана про кардинальну зміну правової позиції щодо цього питання;
суддя Малашенкова Т. М. виклала окрему думку, у якій не погодилася із позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про правову природу неустойки за частиною другою статті 785 ЦК України як штрафної санкції загального виду;
заявник вважає, що незастосування суддею, на яку покладено обов'язок з підготовки доповіді, зміненої правової позиції і до зміни якої вона була дотична (але не згодна), і яка істотно впливає на предмет доказування, може бути свідомою дією судді, а отже, є виявом необ'єктивності та, як наслідок, несправедливого судового розгляду відносно заявника, а тому з цих міркувань, на думку заявника, існують підстави для відводу судді Малашенкової Т. М. від розгляду питання про прийняття цієї заяви та перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Розглянувши вказану заяву ТОВ «Іберсон Компонентс» про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М. від розгляду справи № 924/177/24 за заявою ТОВ «Іберсон Компонентс» про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2024 за нововиявленими обставинами, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35 і 36 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
У контексті поданої заяви про відвід Суд зазначає, що заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Малашенкова Т. М. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду заяви про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2024 за нововиявленими обставинами, або/та/чи існують переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо її безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, а наведені у заяві ТОВ «Іберсон Компонентс» про відвід судді у зв'язку з незастосуванням нею зміненої об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/14706/22 та викладеною у постанові від 16.08.2024 правової позиції щодо застосування статті 785 ЦК України, яка на думку заявника, істотно впливає на предмет справи та на предмет доказування, в формуванні якої вона брала участь (але була з нею не згодна) та висловлення нею окремої думки стосовно постанови об'єднаної палати у справі № 910/14706/22, в якій вона обґрунтувала свою незгоду з позицією об'єднаної палати, що на думку заявника, свідчить про наявність у судді чітко сформованої власної позиції, відмінної від остаточної позиції Верховного Суду не є підставою для відводу у розумінні пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України та ґрунтуються виключно на припущеннях.
Саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акту, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід суддів.
Згідно з частиною четвертою статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
А тому доводи заявника щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з її правовою позицією в іншій справі або припущенням щодо об'єктивного наміру (як його відсутності так і його наявності) відступати від вже сформованої власної позиції у справі щодо застосування статті 785 ЦК України прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.
Інших підстав в обґрунтування необ'єктивності та упередженості вказаної колегії суддів, заявником не наведено.
З огляду на викладене, аргументи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об'єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, що викликали б сумнів у об'єктивності або неупередженості судді, а відтак могли б бути підставою для її відводу в розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, заява ТОВ «Іберсон Компонентс» про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Тетяни Михайлівни від розгляду справи № 924/177/24 за заявою ТОВ «Іберсон Компонентс» про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2024 за нововиявленими обставинами не містить обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу суддів чи викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а тому суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу.
Керуючись статтями 32, 35, 36, 39, 234 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В. В., -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» (вх. 7129/2024 від 27.09.2024) про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Тетяни Михайлівни від розгляду справи № 924/177/24 за заявою ТОВ «Іберсон Компонентс» про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2024 за нововиявленими обставинами.
Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Білоус