24 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/5404/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Нацполіція) - Маслоші С.М. (самопредставництво),
відповідача - Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - Харківобленерго, відповідач) - Коновалов М.І. (адвокат),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПАТ "Харківенергозбут") - не з'явився,
у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою Харківобленерго
на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 (головуючий - суддя Кухар Н.М.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (головуючий - суддя Гребенюк Н.В., судді: Слободін Н.М., Шутенко І.А.)
у справі за позовом Нацполіції
до Харківобленерго,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПАТ "Харківенергозбут",
про зобов'язання провести перерахунок наданих послуг,
1. Позивач звернувся до суду з позовом про:
1) зобов'язання Харківобленерго здійснити перерозподіл нарахувань розподіленої електричної енергії:
- у період з 01.02.2022-28.02.2022 споживання ГУНП в Харківській області 3513 кВт (сплачено в повному обсязі);
- у період з 01.03.2022-05.10.2022 споживання - 0 кВт;
- у період з 06.10.2022-31.10.2022 споживання - 3373 кВт;
2) зобов'язання Харківобленерго скласти уточнюючий Акт про обсяги розподіленої електричної енергії Нацполіції за договором про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії за жовтень 2022 року з розрахунку:
- ЕІС код 62Z1041047191670 СА4У-И672М; прилад обліку 317279, показник лічильника станом на 06.10.2022 - 4259,5 кВт-год; показник лічильника на 31.10.2022 - 4259,5 кВт-год; загальна кількість електричної енергії спожитої за жовтень 2022 року становить - 0 кВт-год;
- ЕІС код 62Z6892165062672 - СА4-И678; прилад обліку 378699, показник лічильника станом на 06.10.2022 - 79466 кВт-год; показник лічильника на 31.10.2022 - 82839 кВт-год; загальна кількість електричної енергії спожитої за жовтень 2022 року становить - 3373 кВт-год; всього спожито за жовтень 2022 року 3373 кВт-год та додатково втрати ТМ і ЛЕП на зазначені обсяги;
3) зобов'язання Харківобленерго направити до ПАТ "Харківенергозбут" скориговані відомості про споживання електричної енергії Нацполіцією за жовтень 2022 року за об'єктом, розташованим за адресою: вул. Жовтнева, буд. 33, м. Балаклія (договір споживання про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №621370) в об'ємі - 3373 кВт-год та додатково втрати ТМ і ЛЕП на зазначені обсяги, для подальшої сплати спожитої та розподіленої електричної енергії у жовтні 2022 року.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 25.02.2022 по 05.10.2022 в адміністративних будівлях за адресою: вул. Жовтнева, буд. 33, м. Балаклія Харківської області не розміщувався, електричну енергію не споживав та послугу з розподілу не отримував.
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, позовні вимоги задоволено.
3. Не погодившись з судовими рішеннями, Харківобленерго звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2023 у справі №922/5404/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
4. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме наказ Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 "Про врегулювання питання щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", а висновок Верховного Суду щодо застосування норм вказаного наказу у подібних правовідносинах відсутній, а саме:
- щодо можливості застосування приписів наказу Міністерства енергетики України № 148 (в період чинності даного Наказу) до правовідносин, щодо визначення обсягів споживання електричної енергії на територіях, які відносяться до переліку територій можливих бойових дії;
- щодо застосування останнього абзацу пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану;
- щодо можливості застосування Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затверджено наказом Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022 до моменту затвердження вказаного Положення, а саме з 24.02.2022 (а не з 13.04.2022).
5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №922/5404/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.
6. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2024 відкрито касаційне провадження у справі №922/5404/23 за касаційною скаргою прокурора у на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7. Під час підготовки справи до судового розгляду, ураховуючи доводи та підстави касаційної скарги, Судом встановлено, що ухвалою від 19.04.2024 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.
8. У справі № 908/1162/23 колегія суддів, зокрема, зауважила, що відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1- 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
8.1. Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
8.2. Частиною другою статті 131 "Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території" Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.
8.3. Утім, відповідно до частини першої цієї ж статті її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
8.4. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
8.5. Аналогічні положення містить частина перша статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
9. З огляду на те, що в ухвалі від 27.03.2024 про передачу справи № 908/1162/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 цього Закону можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України, перед об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наразі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 висновку про те, що для поширення дії положень частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, достатнім є лише загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
10. Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
11. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
12. У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
13. Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
14. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
15. Ураховуючи предмет та підстави позову у цій справі, підстави касаційного оскарження та доводи скаржника, а також те, що судами попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, зокрема зазначено, що факт відсутності дислокації та здійснення своїх повноважень правоохоронними органами України, у тому числі позивачем, на територіях, які були чи є окупованими, є загальновідомим, а тому не потребує доказуванню, з огляду на те, що дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" також може впливати на предмет спору в цій справі (№ 922/5404/23) та мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання, думку сторін, які не заперечують щодо зупинення провадження у справі, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №922/5404/23, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду справи №908/1162/23.
Керуючись статтями 2, 228, 229, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Зупинити касаційне провадження у справі № 922/5404/23 до розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №908/1162/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Жайворонок