Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2563/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ", м. Харків
до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків
про стягнення 18746,40 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків, в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти за договором поставки №02ПВГ/11-23 від 02 листопада 2023 року у розмірі 18746,40 грн. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ", м. Харків до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків про стягнення 18746,40 грн - залишено без руху; надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.
26 липня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" усунено недоліки, шляхом надання до суду інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2563/24 та ухвалено розгляд справи № 922/2563/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 29 липня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 29 липня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
08 серпня 2024 року через систему "Електронний суд", Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано відзив (вхідний № 20017) в якому відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 31 грудня 2024 року. Суд приймає та долучає відзив до матеріалів справи
20 серпня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" подано заперечення (вхідний № 20967), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
02 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" (позивачем, постачальником) та Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідачем, покупцем) був укладений договір поставки (купівлі-продажу) товару №01ПВГ/01-24, відповідно умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - газ скраплений у кількості 16722 літрів вартістю 29,20 грн. за літр на загальну суму 488282,40 грн.
Відповідно до пункту 3.1. договору ціна цього договору становить 488282,40 грн, в тому числі ПДВ 20% - 81380,40 грн, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару.
Згідно пункту 5.1 договору, Товар постачається за рахунок та автомобільним транспортом покупця на умовах EXW (самовивіз зі складу постачальника).
Відповідно до пункту 5.3. після передачі Товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий Товар та передає їх постачальнику. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі Товару та надання документів, зазначених в пункті 4.2. договору.
Згідно пункту 5.4 договору датою передачі Товару від постачальника покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання Товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.
Відповідно до пункту 5.6. договору здавання - приймання Товару провадиться уповноваженими представниками покупця і постачальника.
Згідно пункту 6.1. договору покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з видатковими накладними актом приймання-передачі товару.
Відповідно до пункту 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 18 листопада 2023 року.
На виконання умов договору позивачем був поставлений відповідачу товар у кількості 642,00 літрів на загальну суму 18746,40 грн, про що свідчать видаткові накладні: від 03 листопада 2023 року №1069 на суму 3562,40 грн, від 07 листопада .2023 року №1087 на суму 4380,00 грн, від 09 листопада 2023 року №1090 на суму 3504,00 грн, від 13 листопада 2023 року №1108 на суму 1168,00 грн, від 14 листопада 2023 року №1111 на суму 2920,00 грн, від 15 листопада 2023 року №1115 на суму 2044,00 грн, від 16 листопада 2023 року №1118 на суму 1168,00 грн.
Згідно пункту 4.1 договору розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат/ паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані провиробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару.
Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).
Відповідно до пункту 4.3 договору сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий Товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в пунктах 4.1.та 4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе.
На виконання зазначених умов укладеного договору постачальник при відвантаженні Товару надавав документи що підтверджують належну якість Товару, видаткові накладні, у передбачені чинним законодавством строки зареєстрував податкові накладні в єдиному електронному реєстрі, що підтверджується податковими накладними від 03 листопада 2023 року №55 на суму 3562,40 грн, від 07 листопада 2023 року №58 на суму 4380,00 грн, від 09 листопада 2023 року №63 на суму 3504,00 грн, від 13 листопада 2023 року №68 на суму 1168,00 грн, від 14 листопада 2023 року №71 на суму 2920,00 грн, від 15 листопада 2023 року №75 на суму 2044,00 грн, від 16 листопада 2023 року №157 на суму 1168,00 грн, на загальну суму 18746,40 грн.
Згідно пунктів 4.1 та 4.2 договору позивачем надано, а відповідачем прийнято: рахунок на оплату №456 від 16 листопада 2023 року на поставлений у листопаді 2023 року газ скраплений у кількості 642,00 літрів на суму 18746,40 гривень, паспорт якості №180-23-04481 від 29.10.2023 року газ скраплений
Таким чином заборгованість Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перед позивачем складає суму у розмірі 18746,40 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 31 грудня 2024, суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідач знаходиться в тяжкому фінансову стані, що стало наслідком військової агресії Російської Федерації в результаті якої господарська діяльність відповідача зазнала значних фінансових труднощів та підприємство опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі.
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб'єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
Згідно частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Необхідною умовою при розгляді питання про відстрочення виконання рішення є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (Постанова Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №910/1180/19).
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року).
З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що у зв'язку із настанням надзвичайних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України, господарська діяльність Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зазнала значних фінансових труднощів та підприємство опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі.
Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду справи не скасований.
Відповідні обставини в силу приписів частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/15484/17).
Складне фінансове становище Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У даному випадку посилання відповідача на скрутне становище, ускладнення підприємницької діяльності у зв'язку з початком бойових дій, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі.
Надані відповідачем документи, а саме: довідка інформація по окремих показниках фінансово-господарської діяльності станом на 31 грудня 2023 року, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2023 року, виписки з банківських рахунків на станом на квітень 2024 не є належними доказами підтвердження складного фінансового стану (відсутність коштів) станом на дату розгляду даної справи, оскільки такі документи були складені наприкінці 2023 та на початку 2024 років та не можуть підтвердити складний фінансовий стан станом на вересень 2024.
При цьому заявником не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" після 31 грудня 2024 року, а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення протягом після цієї дати. Доказів часткового виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем також не надано до суду.
Суд зазначає, що негативні наслідки, що викликані неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.
24 лютого 2022 року РФ було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим з 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2263-IX від 22 травня 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 вересня 2023 року по справі №910/7679/22 зазначив, що Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (непереборної сили). Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Також, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №910/8580/22 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Крім цього суд зазначає, що стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Слід зазначити, що настання обставин непереборної сили (форс-мажору) може бути підставою для звільнення боржника лише від відповідальності за невиконання зобов'язання (зокрема, від сплати неустойки тощо), а не від обов'язку виконати саме основне зобов'язання перед позивачем - в даному випадку сплати відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем за договором товар. Натомість, вимог щодо стягнення з відповідача господарських санкцій позивачем не заявлено, а отже відсутні підстави для застосування статті 617 Цивільного кодексу України в частині звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" (61103, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 55-А, кв. 19, код ЄДРПОУ 38381921) грошові кошти за договором поставки №02ПВГ/11-23 від 02 листопада 2023 року у розмірі 18746,40 грн та судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "27" вересня 2024 р.
Суддя П.В. Хотенець