Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19.09.2024м. ХарківСправа № 922/243/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76) вул. Сумська, 76,Харків,61002
до Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) , Фізичної особи-підприємця Сідєльнікова Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 )
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення майна
за участю учасників справи:
прокурора - Владимирець А.О.
1-го та 2-го відповідача - Василенко І.Ю.
Перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Сідєльнікова Володимира Васильовича про:
- визнання незаконним та скасування пункту 5 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.10.2018 № 5640-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Сідєльніковим Володимиром Васильовичем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В. i зареєстрованого в реєстрі за № 3761;
- зобов'язання Фізичної особи-підприємця Сідєльнікова Володимира Васильовича повернути Харківський міський територіальний громаді в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 12-:-16, 18-:-20 загальною площею 73,2 м2 в житловому будинку лiт. "А-5", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 10, шляхом складання акта приймання-передачі та зобов'язання Харківської міської ради прийняти ці приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині пункту 5 додатку до рішення. За доводами прокурора, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації майна шляхом викупу орендарем.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.10.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 922/243/22, позовні вимоги прокурора в інтересах держави до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Сідєльнікова В. В. про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання ФОП Сiдєльнiкова В. В. повернути Харківський міській територіальний громаді в особи Харківської міської ради нежитлові приміщення задоволено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 касаційні скарги Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2022 у справі № 922/243/22 скасовано, справу № 922/243/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 для розгляду справи № 922/243/22 визначено суддю Лавренюк Т.А.
Ухвалою суду від 14.07.2023 прийнято на новий розгляд справу № 922/243/22, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
21.09.2023 провадження по справі зупинено до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18 у публічних правовідносинах та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 26.08.2024 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 05.09.2024 о 15:00.
В судовому засіданні 05.09.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.09.2024.
Перший та другий відповідачі у відзиві на позов з урахуванням постанови Верховного Суду від 20.06.2023 проти позову заперечують, просять суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскільки рішення Харківської міської ради було реалізовано та вичерпало свою дію, позовна вимога прокурора про визнання його незаконним та скасування не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова. Прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу чим саме та чиї права порушено при укладенні договору купівлі-продажу, а тому на думку відповідачів відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.
Також перший та другий відповідачі посилаються на те, що до спірних правоввідносин підлягають застосуванню положення ч.2 розділу V Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", відповідно до яких приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону. Обставин, передбачених ч.2 розділу V Закону, що надають право не застосовувати до спірних правовідносин цей Закон не має.
З огляду на викладене, перший та другий відповідачі наголошують на пропущені прокурором спеціального строку позовної давності та застосуванні абз.2 ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у зв'язку з чим представником другого відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.
Крім того, перший відповідач посилається на недоведеність та необґрунтованість прокурором підстав його представництва інтересів держави в суді.
Прокурор у відповіді на відзив першого та другого відповідача вважає доводи, викладені у відзивах на позов необґрунтованими та такими, що не спростовують обставини, викладені у позовній заяві та попередніх рішеннях суду, оскільки, як вважає прокурор, обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв'язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цього об'єкту (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об'єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об'єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.
Щодо неправильно обраного прокурором способу захисту при пред'явленні позову, останній вказує на те, що Великою палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зроблено висновок про те, що вимоги прокурора про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника.
Що стосується доводів першого та другого відповідача щодо дотримання визначеного рішенням міської ради способу та порядку приватизації, прокурор посилається на те, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках таких продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. У даному випадку орендар (третій відповідач) жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснив.
Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а тому відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним.
Стосовно відсутності підстав для представництва інтересів держави з боку прокуратури, а саме звернення до суду у якості позивача, прокурор посилається на те, що оскільки Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурором самостійно подано позов.
Також прокурор заперечує проти доводів відповідачів про необхідність застосування спеціальних строків позовної давності у відповідності до висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення перебігу строку позовної давності для звернення до суду та застосування строку давності встановленого Законом № 2269, оскільки, на думку прокурора, приватизація спірного об'єкту шляхом викупу розпочалась та завершувалась у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", як виняток, передбачений положеннями абз. 3 п. 2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а тому до спірних правовідносин застосовуються строки загальної позовної давності тривалістю у три роки.
Крім того, прокурор вважає, що ним доведено факт неможливості бути обізнаним про порушення права територіальної громади, а також вважає, що ним допущено правильне тлумачення закону про початок перебігу позовної давності (ст. 261 Цивільного кодексу України).
У запереченнях на відповідь прокурора на відзив перший та другий відповідачі, не погоджуючись із доводами прокурора, фактично дублюють правову позицію, викладену ними у відзивах на позов.
Третій відповідач відзив на позов з врахуванням вказівок, що містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 не надав.
Прокурор в судовому засіданні 19.09.2024 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові.
Присутній в судовому засіданні представник першого та другого відповідача проти позову заперечують повністю з підстав, викладених у відзивах на позов.
Третій відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом відповідно до вимог чинного законодавства.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.
16.04.2014 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, перший відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Сідєльніковим Володимиром Васильовичем (орендар, третій відповідач) укладено договір оренди № 1993, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 12-:-16, 18-:-20, загальною площею 73,2 кв.м в житловому будинку (далі - майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташоване за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 10, літ. "А-5".
Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.04.2014 № 238 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень". Майно передається в оренду з метою використання: магазин продовольчих товарів, без права продажу підакцизної групи (п.1.2 договору).
За умовами п.3.1 договору вартість об'єкту визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 146 944,00грн.
Розділ 5 договору визначає перелік прав орендаря, за якими останній має право, в тому числі здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця (п.5.2), за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості (п.5.3), у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп (п.5.6).
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір діє з 16.04.2014 до 16.03.2017.
16.04.2014 складено акт приймання-передачі приміщень, відповідно до яких третій відповідач прийняв в орендне користування вищевказані нежитлові приміщення.
25.02.2016 орендар третій відповідач подав на ім'я Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (другий відповідач) заяву щодо надання дозволу на приватизацію орендованого майна за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 10.
22.09.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою змінено, зокрема, пункт договору, що встановлює вартість об'єкту оренди, яка на підставі висновку про вартість майна, складає 293 000,00грн без ПДВ станом на 14.09.2017. Строк дії вказаного договору оренди продовжений до 16.02.2020.
21.06.2017 рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.ст.26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила затвердити програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки згідно з додатком. Зазначено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проводити за рахунок орендарів незалежну оцінку вартості об'єктів нерухомого майна та у встановленому порядку укласти договори купівлі-продажу відповідних об'єктів.
Програма приватизації майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради (надалі - програма).
Відповідно до програми продавець - територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління. Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї програми; юридичні особи інших держав, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї програми.
21.02.2018 рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 1008/18 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Відповідно до п.5 додатку до рішення об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташованого у місті Харкові, вулиця Академіка Проскури, будинок 10 підлягав приватизації шляхом викупу Фізичною особою-підприємцем Сідєльніковим В.В.
У відповідності до висновку про вартість майна, зробленого Фізичною особою-підприємцем Буйницьким Максимом Валерійовичем, який діяв на підставі листа Управління комунального майна та приватизації № 2537 від 28.02.2018 та договору на проведення оцінки № 28/02/2-18 від 28.02.2018, вартість нежитлових приміщень за адресою вулиця Академіка Проскури, будинок 10, місто Харків, станом на 28.02.2018 складала 246 900,00грн.
Даний висновок затверджений 06.03.2018 начальником Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради.
17.10.2018, на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022рр." та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (надалі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Сідєльніковим В.В. (надалі - покупець) було укладено договір № 5640-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих третім відповідачем.
Відповідно до умов вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху № 12-:-16, 18-:-20, в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 73,2 кв.м, розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 10, орендовані третім відповідачем відповідно до договору оренди № 1993 від 16.04.2014. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером № 3761.
За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 295831500 від 21.01.2022 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 12-:-16, 18-:-20, в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 73,2 кв. м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 10, зареєстровано за Сідєльніковим В.В.
Звертаючись до господарського суду з позовом прокурор вказав на порушення Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині п.5 щодо незаконного обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу Фізичною особою-підприємцем Сідєльніковим В.В., як їх орендарем.
Прокурор зазначив, що Фізичною особою-підприємцем Сідєльніковим В.В. в період перебування об'єкта нерухомості в оренді по день подачі заяви до міської ради про викуп не було здійснено жодних поліпшень спірного нежитлового приміщення, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, у зв'язку з чим вважає, що спірне нежитлове приміщення могло бути відчужене Харківською міською радою лише шляхом продажу його на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської ради в частині п.5.
Крім того, прокурор вважає, що укладений на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради договір купівлі-продажу вiд 17.10.2018 № 5640-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним, і як наслідок просить повернути спірне нежитлове приміщення територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.
Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єктів нерухомості та укладання спірних договорів купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.
Що стосується питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Предметом позову у даній справі є вимога про незаконним та скасування п.5 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та скасування запису про його державну реєстрацію та зобов'язання Фізичної особи-підприємця Сідєльнікова В.В. повернути на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення.
При цьому, з вказаних позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлових приміщень, які є комунальною власністю та належать територіальній громаді м. Харкова.
Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Харкова, є Харківська міська рада, з огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов'язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.
При цьому, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
Суд погоджується із такою позицією прокурора, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Харкова, з огляду на що, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
Безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням Харківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.
Що стосується позовних вимог, суд керується наступним.
Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова тому застосуванню підлягають норми Законів України "Про місцеве самоврядування", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а також Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 (далі - Програма).
Оспорюване рішення Харківської міської ради № 1008/18 від 21.02.2018 прийнято на підставі Законів України “Про приватизацію державного майна», “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
При цьому у договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5640-В-С від 17.10.2018 зазначено, що його укладено на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки" та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
Відповідно до п.1.1 Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У пунктах 1.2, 2.2 Програми визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 рр., а також її принципи.
Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходженні коштів від приватизації до міського бюджету.
До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2022 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.
До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта приватизації; вибір способу приватизації об'єкта.
Згідно з п.п. 3.3, 3.4 Програми, приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Відповідно до ч.2 ст.345 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
За приписами ч. ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України (ч.6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Відповідно до ч.1 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
Частиною 2 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Викуп об'єктів малої приватизації, за приписами ч.2 ст.16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
За рішенням органів приватизації провадиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ст.9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", викуп застосовується щодо об'єкті в малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості Майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України та на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
Згідно з п.8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до п.3.3 розділу III та п.7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до п.8.2 Порядку № 439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).
Відповідно до п.69 Методики (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об'єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об'єкти, об'єкти соціально-культурного призначення) як об'єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з п.70 Методики № 1891, для визначення вартості об'єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
Вибір виду вартості об'єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об'єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об'єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом № 1 (п.71 Методики № 1891).
Згідно з абз.6 п.73 Методики № 1891 порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
Відповідно до п.1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
За умовами п.2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до п.2.2 Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, третій відповідач до органу приватизації, документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, не подавав, що в свою чергу свідчить про те, що Фізична особа-підприємець Сідєльніков В.В. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 16.04.2014 по 25.02.2016, тобто по день подачі ним заяви до Харківської міської ради для викупу, не здійснив.
Дослідивши висновок про вартість оцінюваного майна нежитлових приміщень загальною площею 73,2кв.м за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 10, наданий суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Буйницьким М.В. від 28.02.2018, судом вбачається відсутність будь-яких відомостей про те, що третім відповідачем проводились ремонтні роботи у нежитлових приміщеннях 1-го поверху № 12-:-16, 18-:-20 загальною площею 73,2 м2 в житловому будинку лiт. "А-5", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 10, у т.ч. їх невід'ємні поліпшення здійснені за час оренди або на момент приватизації.
Не містять таких відомостей також і договір оренди № 1993 від 16.04.2014 та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5640-В-С від 17.10.2018.
Даний факт відповідачами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об'єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Враховуючи викладене, а також те, що жодних поліпшень орендованих третім відповідачем нежитлових приміщень, останнім не проводилось, суд дійшов висновку, що першим відповідачем, в супереч вимог ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень.
Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 5640-В-С від 17.10.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Сідєльніковим В.В., суд зазначає, що предметом даного договору є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого, як встановлено судом, обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, а тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5640-В-С від 17.10.2018 недійсним на підставі ч.1 та ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.
Проте суд зауважує, що за викладеними у цивільному законодавстві правилами, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Перший та другий відповідачі звернулись до суду з заявами про застосування позовної давності.
Розглянувши заяву відповідачів щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав.
Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закон України "Про приватизацію державного майна" втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269, який набув чинності 07.03.2018.
Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна.
Положеннями частини 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що приватизація (продаж) об'єктів щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об'єктів, зокрема, коли після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.
Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, спрямовані на проведення підготовки об'єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/4169/19, від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18, від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19.
Отже, завершення приватизації об'єкта комунального майна відбувається з моменту продажу об'єкта нерухомого майна та реєстрації права власності за покупцем і оформлюється наказом відповідного уповноваженого органу приватизації міської ради.
Оскільки спірний договір сторонами було укладено 17.10.2018, то на правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269.
Положеннями ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
Таким чином, строк позовної давності визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації складає три місяці.
Вирішуючи початок перебігу строку позовної для визнання спірного договору недійсним, суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки позивачем є прокурор, який не був стороною спірного правочину, то вирішуючи момент початку строку позовної давності суд виходить з наступного.
Як зазначає прокурор, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 10, тобто саме з цього часу він здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.
При цьому другий відповідач зазначає про те, що приватизаційна справа на спірні нежитлові приміщення в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради була вилучена 06.03.2019 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017221080000002.
Даний факт прокурором не заперечується та не спростовано, матеріали справи інших доказів на спростування вказаних вище обставин також не містять
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк позовної давності оскарження договору № 5640-В-С для прокуратури почався саме із моменту отримання прокурором документів (06.03.2019) та, відповідно, сплив 07.06.2019. Таким чином позов пред'явлений прокурором після спливу строку позовної давності, встановленого законом для оскарження договорів купівлі-продажу об'єктів малої приватизації.
Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах, судом також не встановлено.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи заяви першого та другого відповідачів, зважаючи на недоведеність прокурором поважності причин пропуску встановленого Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" строку для звернення до суду, суд відмовляє в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5640-В-С від 17.10.2018, через сплив строку позовної давності.
Заперечення прокурора щодо заяви про застосування строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим судом не приймаються.
Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним та скасування п.5 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Однак суд вважає за необхідне зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).
У даній справі задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування п.5 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, враховуючи відмову суду в позові щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5640-В-С від 17.10.2018, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова прокурором.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо заявлених у справі позовних вимог про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Сідєльнікова Володимира Васильовича повернути Харківський міський територіальний громаді в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 12-:-16, 18-:-20 загальною площею 73,2 м2 в житловому будинку лiт. "А-5", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 10, шляхом складання акта приймання-передачі та зобов'язання Харківської міської ради прийняти ці приміщення, така вимога є похідною та, відповідно, не підлягає задоволенню через відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсними оспорюваних п.5 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 та договору купівлі-продажу № 5640-В-С від 17.10.2018.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 123, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "30" вересня 2024 р.
Суддя Т.А. Лавренюк