19 вересня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/298/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.
розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1
до відповідача - Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54
про стягнення 41 407 766,88 грн заборгованості
за участю представників:
позивача: Овчарук О.О., довіреність №29/12-2023/10 від 29.12.2023;
відповідача: Луків Р.М., довіреність від 08.05.2024
Відповідно до статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про стягнення 41 407 766,88 грн заборгованості, в тому числі: 28 692 529,61 грн основного боргу, 1 435 812,05 грн трьох процентів річних, 4 047 335,58 грн інфляційних втрат та 7 232 089,64 грн пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної сплати коштів за поставлений у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 обсяг природного газу, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені в заявленій до стягнення сумі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15 травня 2024 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 10 червня 2024 року о 10:00 год.
29 травня 2024 року від Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.05.2024 (вх.№4255), у якому товариство вважає позовні вимоги безпідставними і необгрунтованими. Одночасно просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат на 90% та відмовити ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також, 29 травня 2024 року до суду від ПрАТ "Тернопільгаз" надійшло клопотання б/н від 28.05.2024 (вх.№4260) про призначення у цій справі судової товарознавчої експертизи, проведення якої товариство просило доручити Тернопільському науково-дослідному інституту судових експертиз.
У клопотанні відповідачем наведено перелік орієнтованих питань, які, на його думку, слід поставити на вирішення експерта (з урахуванням додаткових пояснень у справі (вх.№5484 від 10.07.2024):
1) Чи відповідає ціна газу, яка вказана у акті приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 умовам договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір), Правилам постачання природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496, Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809?
2) Чи правомірно включено Позивачем до акта приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 послугу з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, а саме: до акта №8578 від 31.05.2022 - на загальну суму 76 618,14 грн (без ПДВ)?
В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказував на те, що ціна газу, яка була застосована позивачем, не відповідає Правилам постачання природного газу та Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", в якому передбачено формулу для визначення ціни газу. Окрім того, до ціни газу позивачем включено послуги транспортування природного газу магістральним газопроводом, що не передбачено ні умовами Договору, ні Порядком проведення конкурсу. Відповідач зазначав, що до предмета дослідження входять докази та обставини, належним чином дослідити які самостійно суд об'єктивно позбавлений можливості з огляду на необхідність застосування спеціальних знань, а саме - з'ясування питання дійсної вартості природного газу у відповідний період, чи дійсно мало місце коливання ціни на газ у зазначений спірний період, та у який бік (збільшення чи зменшення), в якому відсотковому відношенні, має фундаментальне значення для правильного вирішення даного судового спору. Також, необхідно з'ясувати питання щодо включення до ціни газу вартості послуг з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, що не передбачено умовами Договору та наведеною вище формулою.
Ухвалою суду від 29 травня 2024 року задоволено заяву б/н від 29.05.2024 (вх. №4275) представника позивача адвоката Овчарука О.О. про його участь у підготовчому засіданні, призначеному на 10 червня 2024 року о 10:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях у справі №921/298/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
03 червня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив б/н від 02.06.2024 (вх.№4412), у якій останній позивач вважає, що відповідач не навів у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростували аргументи, викладені у позовній заяві.
Також, 03 червня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення б/н від 02.06.2024 (вх.№4413) на клопотання про призначення експертизи, у яких вважає таке необгрунтованим.
10 червня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява (вх.№4578) про заміну представника, у якій товариство просило провести судове засідання, призначене на 10 червня 2024 року о 10:00 год, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за участі іншого представника позивача - Бень Вікторії Ернестівни.
Однак, підготовче засідання, призначене на 10 червня 2024 року о 10:00 год у справі №921/298/24, з технічних причин не відбулося, у зв'язку з чим вказане клопотання судом не розглядалось. Ухвалою суду від 10.06.2024 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання у цій справі буде проведено 24 червня 2024 року о 12:00 год.
Також, 10 червня 2024 року від ПрАТ "Тернопільгаз" надійшло клопотання (вх.№4613) про продовження строку для подання заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач просив суд врахувати значний обсяг обґрунтувань, викладених у відповіді на відзив "ГК "Нафтогаз України", що потребує більшого часу для опрацювання і підготовки належних заперечень, а також перебування раніше уповноваженого представника товариства на лікарняному, в зв'язку з чим справу передано іншому уповноваженому представнику.
Ухвалою суду від 17.06.2024 задоволено заяву (вх. №4787 від 17.06.2024) представника позивача адвоката Овчарука О.О. про його участь у судовому засіданні, призначеному на 24 червня 2024 року о 12:00 год. та всіх наступних судових засіданнях у справі №921/298/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 24.06.2024 задоволено заяву (вх. №4943 від 21.06.2024) ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про заміну представника, що братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено підготовче засідання у справі №921/298/24, призначене на 24 червня 2024 року о 12:00 год., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" Верхацького Ігоря Володимировича.
У підготовчому засіданні 24.06.2024 судом розглянуто і задоволено клопотання ПрАТ "Тернопільгаз" (вх.№4613), продовжено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - до 08.07.2024, та, враховуючи усне клопотання представника відповідача та відсутність заперечень з цього приводу у представника позивача, відкладено підготовче засідання на 10 липня 2024 року на 10:30 год. без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представник позивача повідомлений в режимі відеоконференції, а представник відповідача під розписку.
08 липня 2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№5398), сформовані у системі "Електронний суд" 05.07.2024, у яких останній навів свої заперечення щодо обставин, викладених позивачем, та повторно наголосив на необхідності у цій справі призначення товарознавчої експертизи.
10.07.2024 від ПрАТ "Тернопільгаз" надійшли додаткові пояснення (вх.№5484 від 10.07.2024) щодо заперечень позивача на клопотання про призначення експертизи.
У підготовчому засіданні 10.07.2024 судом розглянуто і відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (вх.№4260 від 29.05.2024) про призначення судової експертизи у справі №921/298/24; закрито підготовче провадження у справі №921/298/24 та призначено її до судового розгляду по суті на 29 липня 2024 року о 10:30 год, про що постановлено відповідну ухвалу.
25.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява/повідомлення б/н від 25.07.2024 (вх. №5927), у якій останній повідомив суду про те, що у судовому засіданні 29.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду візьме участь представник позивача - Овчарук Олександр Олексійович.
29.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 29.07.2024 (вх. №5984) про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечення належного представництва у даній справі через перебування працівника юридичного відділу ПрАТ "Тернопільгаз" Луківа Р.М. з 22 липня по 23 серпня 2024 року у відпустці.
У судовому засіданні 29.07.2024 суд, враховуючи неявку представників сторін та подане представником відповідача клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб та надання сторонам передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, відклав розгляд справи відповідно до ст. 216 ГПК України на 05 серпня 2024 року об 11:15 год., в межах строку, визначеного ч.2 ст.195 ГПК України. При цьому, судом також звернуто увагу відповідача на те, що у випадку перебування представника Луківа Р.М. 05.08.2024 у відпустці, ПрАТ "Тернопільгаз" не позбавлене права забезпечити участь в судовому засіданні 05.08.2024 іншого представника.
02.08.2024, через систему "Електронний суд", від відповідача надійшла заява б/н від 02.08.2024 (вх. №6145), у якій останній проінформував суд про те, що в зв'язку із припиненням з 01.02.2024 діяльності з розподілу природного газу, у ПрАТ "Тернопільгаз" відсутні кошти для залучення іншого представника у даній справі не з числа працівників. Відповідач просив врахувати наведені у заяві обставини неможливості забезпечення представника сторони відповідача у судовому засіданні у справі №921/298/24 на 11:15 год. 05 серпня 2024 року, визнати причини неявки представника у судове засідання 05.08.2024 поважними та, у відповідності до положень ст.216 ГПК України, відкласти розгляд справи, з метою надання сторонам рівного права на захист прав та охоронюваних законом інтересів.
У судовому засіданні 05.08.2024 суд, враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та наведені у ньому обставини, беручи до уваги предмет позову, а також те, що розгляд справи по суті судом ще не розпочато, з метою надання сторонам передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, дійшов висновку про доцільність продовження строку розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладення розгляду справи відповідно до ст. 216 ГПК України на 19 вересня 2024 року об 11:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції, а відповідачу направлено відповідну ухвалу.
В судове засідання 19 вересня 2024 року прибув представник відповідача, представник позивача - адвокат Овчарук О.О., взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Під час розгляду справи судом заслухано позиції представників сторін та досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.
19 вересня 2024 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиції учасників справи.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав заявлені вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх.№4412 від 03.06.2024), та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.
Вказує, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної сплати коштів за поставлений у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 обсяг природного газу, що також зумовило нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені з урахуванням простроченої суми та строку прострочення сплати основного боргу.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених також у відзиві на позов (вх.№4255 від 29.05.2024) та запереченнях на відповідь на відзив (вх.№5398 від 08.07.2024).
ПрАТ "Тернопільгаз" вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що суперечать умовам Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", Правилам постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496, Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809, а ціна газу, яка була застосована позивачем, не відповідає Правилам постачання природного газу та Порядку проведення конкурсу, зокрема з огляду на включення до ціни такого елементу як послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи.
Підтверджує, що постачальник "останньої надії" на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", відповідно до положень Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, поставив у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 природний газ на загальну суму 28 692 529,61 грн виключно для покриття об'ємів (обсягів) фактичних витрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.
Зазначає, що ПрАТ "Тернопільгаз" до 01.02.2024 здійснювало господарську діяльність із розподілу природного газу в межах території Тернопільської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПрАТ "Тернопільгаз", на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Як вказує відповідач, тариф на розподіл природного газу у травні 2022 року був економічно не обґрунтованим, таким, що не покривав витрат ПрАТ "Тернопільгаз" на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних витрат та виробничо-технологічних витрат природного газу, а тому у відповідача були об'єктивні обставини, за яких він не зміг самостійно у вказаний період здійснити закупівлю природного газу шляхом його придбання за прямими договорами з постачальниками природного газу, відтак вимушений був скористатися послугами постачальника "останньої надії".
Стверджує, що ПрАТ "Тернопільгаз" як оператор газорозподільних систем вжило всіх залежних від товариства заходів з метою здійснення розрахунків з постачальниками природного газу та Операторами ГТС, жодних застережень з боку НКРЕКП щодо недотримання процедури немає.
Просить суд врахувати, що постановою НКРЕКП №1174 від 20.09.2022 ПрАТ "Тернопільгаз" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (згідно), у зв'язку з чим існує об'єктивна причина для врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Включення ПрАТ "Тернопільгаз" до Реєстру є підставою для:
- взаєморозрахунків в цілях погашення заборгованості за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими НКРЕКП, станом на розрахункову дату в цілях погашення заборгованості (ст. 4 Закону);
- реструктуризації заборгованості понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону строком на 60 місяців (ст. 5 Закону);
- списання нарахованих та підтверджених сум неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або ж не нараховувати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних в зв'язку із зміною сторонами строків проведення розрахунків, що в свою чергу, на думку відповідача, є підставою для закриття провадження у справі №921/298/24 у зв'язку із відсутністю предмету спору, так як врегулювання заборгованості відбудеться відповідно до Закону №1639-ІХ.
Зазначає, що за період з 2019 по 28.02.2022 ПрАТ "Тернопільгаз" недоотримав у межах тарифу на розподіл понад 846 970,78 тис.грн (без ПДВ) для покриття виробничо-технологічних витрат, з вини НКРЕКП. Наведені вище обставини мали місце і у спірний період травня 2022 року, разом з тим, зважаючи на те, що період до 28.02.2022 чітко визначений Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", проте, початок збройної агресії РФ проти України та введення воєнного стану, який триває по даний час, впливає на обставини, які мали місце після 28.02.2022, відповідач вважає, що усі ті обставини, які визначені Законом України №1639, можуть застосовуватись і до правовідносин наступного періоду, зокрема, травня 2022 року. Таким чином, на його думку, після внесення ПрАТ "Тернопільгаз" до Реєстру, стягнення спірної заборгованості у межах справи №921/298/24 не є ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права.
Додатково відповідач посилається на те, що розмір нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат є надмірно значним для відповідача, порівняно із сумою основного боргу, та складає 44,38% від суми основного боргу, тобто, майже половину, а тому просить зменшити розмір нарахованих позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат на 90%, оскільки надмірно нараховані штрафні санкції неминуче призведуть до скрутного майнового стану підприємства, створить ризик банкрутства, повного блокування діяльності Товариства.
Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що при проведенні розрахунків похідних вимог у даній справі позивачем при визначенні періоду прострочення не враховано приписи ч.5 ст. 254 ЦК України та невірно визначено початок прострочення заборгованості (у випадку якщо останній день виконання зобов'язання припадає на вихідний день), у зв'язку з чим невірно визначено розмір пені - 7 232 089,64 грн замість 7 192 784,82 грн, а також інфляційних нарахувань - 4 047 335,58 грн замість 3 816 106,47 грн, трьох процентів річних - 1 435 812,05 грн замість 1 419 310,42 грн.
З огляду на наведені відповідачем заперечення, позивач у відповіді на відзив (вх.№4412 від 03.06.2024) щодо суті спору просить суд врахувати, що відповідач у відзиві на позов не заперечує укладення Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" між позивачем та відповідачем з 01.05.2022 та не заперечує факту отримання від позивача рахунку, акту, повідомлень тощо, а отже дані обставини визнані відповідачем і не потребують доказування.
Вказує, що реєстрація споживачів в реєстрі постачальника "останньої надії", зокрема відповідача, здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку відповідача або Оператора ГТС, щодо внесення таких споживачів до цього реєстру ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а тому позивач не приймає участі у визначенні яких саме споживачів та у який час необхідно включати до реєстру постачальника "останньої надії" (та і будь-якого іншого постачальника).
Таким чином, відповідач у спірний період споживав природний газ з ресурсу постачальника "останньої надії", що в силу норм законодавства має наслідком факт укладання Типового договору між сторонами. При цьому Типовим договором не передбачено зазначення у ньому розрахунку ціни ПОН, а передбачена лише публікація на веб-сайті позивача ціни ПОН, розрахованої у відповідності до п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809.
Постачання природного газу відповідачу відбувалось за ціною, оприлюдненою на веб-сайті позивача, що відповідає умовам п.4.1 Типового договору. Відповідачем не надано жодного належного, достовірного та достатнього доказу, який би поставив під сумнів ціну (вартість газу), що зазначена в розрахунку.
Посилання відповідача на положення Закону №1639 позивач вважає помилковими, оскільки згідно положень останнього підлягає врегулюванню заборгованість операторів ГРМ за газ, спожитий з 01.11.2021 по 28.02.2022, а предметом розгляду справи є заборгованість що виникла за спожитий відповідачем газ в травні 2022 року.
Поряд з цим, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які могли б підтвердити обставини укладення договору взаєморозрахунків або реструктуризації щодо заявленої до стягнення заборгованості, позивач вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що у даній справі заборгованість врегульована в силу Закону №1639.
Щодо вартості транспортування, то позивач просить врахувати, що відповідно до вимог чинного законодавства потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем (до споживача, який підключений до газорозподільної системи) надається замовнику послуг транспортування, а отже вартість замовленої потужності має бути сплачена замовником послуг транспортування (постачальником природного газу) на користь Оператора ГТС. Тобто, вартість замовленої потужності сплачується Оператору ГТС постачальником природного газу, який в свою чергу має право включати її до кінцевої вартості природного газу. Даної позиції притримується Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в своєму листі від 12.08.2019 №8475/16.3.2/7-19 (даний лист є загальнодоступним в мережі Інтернет). При цьому, аналіз акту та рахунку, що направлялись відповідачу, свідчить про те, що послуги транспортування нараховані окремо від вартості природного газу, яка визначається за відповідною формулою.
Також, позивач звертає увагу суду на те, що встановлений положеннями ст. 625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні 3% річних та компенсаційна функція внаслідок інфляційних нарахувань це той мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантовано відновити майнові права кредитора. Вважає, що заявлена до стягнення сума пені не є надміру великою до боргу, оскільки складає лише 25% від суми заборгованості.
Щодо посилання відповідача про невірний розрахунок нарахувань, оскільки останній день строку розрахунку припав на вихідний день, то позивач наголошує на безпідставності таких тверджень, оскільки такі розрахунки ним здійснено у відповідності положень законодавства, відповідно до умов договору та виходячи із того, що відповідач мав оплатити вартість отриманого природного газу до кінця місяця наступного за місцем споживання, отже до 30.06.2022 (четвер).
В свою чергу, у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№5398 від 08.07.2024) відповідач, серед іншого, повторно зазначив, що типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" не передбачено умову про включення до ціни газу вартості послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами, тому позивачем безпідставно включено в рахунки та акти приймання-передачі природного газу таку послугу.
Питання проведення розрахунків за надані Оператором ГТС позивачу послуги транспортування врегульовуються між позивачем та Оператором ГТС (тобто між двома суб'єктами) у порядку, передбаченому положеннями договору транспортування природного газу магістральним трубопроводом, а не договором постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем. Таким чином, усі витрати, які несе Постачальник в процесі діяльності з постачання природного газу, в т.ч. пов'язані з транспортуванням природного газу магістральним трубопроводом - власні витрати цього суб'єкта, які покриваються за рахунок прибутку постачальника. Разом з тим, якщо у формулі визначення ціни газу не передбачено включення вартості послуг на транспортування природного газу магістральним трубопроводом, то така вартість не повинна включатися до ціни газу. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
За змістом пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 постачальник "останньої надії" - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
У свою чергу, споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п.37 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються Законом України "Про ринок природного газу", Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, м.Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - "Кодекс ГТС").
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. При цьому, Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56X310000000001I.
Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X310000000001І (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач), у т.ч. у період з 01.05.2022 по 31.05.2022.
Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 617 091,99 м3.
Як вказує позивач, оскільки у відповідача (Оператора ГРМ), як споживача природного газу, були відсутні постачальники природного газу (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача (Оператора ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"; об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.05.2022 по 31.05.2022 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
При цьому, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, підтверджується:
- листом Оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією (помісячно) щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X310000000001І;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останьої надії" (Форма №10);
- довідкою про об'єми поставленого позивачем природного газу та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X310000000001І (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Як вже вказувалось вище, відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Відповідно до п. 2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Згідно з п. 3.1 Договору, постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).
У відповідності до п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Відповідно до підпункту 4.2. Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору).
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).
Згідно з п.11.1 Договору, останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.
Таким чином, в силу норм Закону України "При ринок природного газу" та інших нормативно-правових актів, Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" між сторонами був укладений автоматично з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу, тобто з 01.05.2022.
Факт укладання Типового договору з 01.05.2022 (включення позивача до реєстру споживачів відповідача, як постачальника "останньої надії", та віднесення газу, спожитого позивачем, до портфеля відповідача) підтверджується листами оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X310000000001І, а також підтверджується даними Інформаційної платформи.
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Як стверджує позивач, нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу проводиться газопостачальною компанією виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримані в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 в редакції Постанови КМ України №1102.
Як стверджує позивач, ним було виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов'язання відповідно до Договору, у строк та порядок, передбачені Договором.
У період з 01.05.2022 по 31.05.2022 поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 617091,99 тис. куб.м на суму 28 692 529,61 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за №8578 від 31.05.2022.
Вказаний вище акт і рахунок на оплату №17843 від 13.06.2022 за період з 1-31 травня 2022 року із визначеною вартістю спожитого газу у травні 2022 року - 28 692 529,61 грн. ТОВ "ГК "Нафтогаз України", на виконання умов п.4.3 Договору, направлено на адресу відповідача, однак останнім оплату не здійснено.
Таким чином, у відповідача перед позивачем на час пред'явлення позову до суду сформувалась заборгованість за спожитий природний газ в сумі 28 692 529,61 грн.
У зв'язку із простроченням сплати заборгованості, позивачем також нараховано і заявлено до стягнення 1 435 812,05 грн три проценти річних, 4 047 335,58 грн інфляційних втрат та 7 232 089,64 грн пені.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами, зокрема: Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП за №2496 від 30.09.2015, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.
Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об'єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
Отже, між сторонами укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України.
Господарський суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно загальних положень про купівлю-продаж статей 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.
На підставі наведеного, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.
Як вже встановлено судом, у зв'язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем, об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.05.2022 по 31.05.2022 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Вартість поставленого відповідачу у травні 2022 року природного газу згідно виставленого відповідачу рахунку №17843 від 13.06.2022 та Акту приймання-передачі природного газу №8578 від 31.05.2022 за розрахунковий період 1-31 травня 2022 року складає 28 692 529,61 грн.
При цьому, в рахунку №17843 та акті №8578 окремо зазначено вартість послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) нарахування за травень 2022 року - 76618,14 грн (без ПДВ).
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Факт відправлення на адресу відповідача зазначеного рахунку на оплату підтверджується наявним в матеріалах справи спискам згрупованих відправлень "Рекомендований лист", а саме: № 22.06.2022_Боженко_курдост" (штрихкодовий ідентифікатор №0505081809245), а також фіскальним чеком від 23.06.2022.
Поряд з цим, відповідач не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав акт приймання-передачі природного газу №8578 від 31.05.2022.
Поряд з цим, обставина щодо споживання газу в період з 01 по 31 травня 2022 року в об'ємі 617091,99 тис. м3 відповідачем не заперечується.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у сумі 28 692 529,61 грн від сторін до суду не надходило.
З огляду на викладене, враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 28 692 529,61 грн обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо врегулювання спору у відповідності до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" №1639-ІХ (щодо заявленої у цій справі до стягнення заборгованості), не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. При цьому, суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом №1639 (включення до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу) без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може свідчити про автоматичне врегулювання такої заборгованості відповідно до Закону №1639.
Щодо тверджень відповідача про невідповідність ціни поставленого природного газу Правилам постачання природного газу та Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", зокрема, з огляду на включення до ціни газу послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, то суд враховує таке.
Порядок проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" (далі - Порядок).
Відповідно до п.24 Порядку, Переможець конкурсу погоджується, що він як постачальник "останньої надії" буде здійснювати постачання природного газу за ціною, що з 1 жовтня 2021 року визначається за такою формулою:
Ціна ПОН = [(SK VTP + SK Exit fee) Ч X-RateEUR Ч 10,6 + UA Entry fee Ч
Daily booking coefficient Ч X-RateUSD + націнка] + податок на додану вартість,
де SK VTP - середньоарифметичне значення між "Bid" та "Offer" для котирування Day-ahead згідно з даними, опублікованими у джерелі котирувань ICIS European Spot Gas Markets під заголовком "Slovakia Price Assessment" на дату, що передує дню визначення ціни ПОН у євро/МВт·г;
SK Exit fee - плата за вихід із газотранспортної системи Словаччини, розрахована за допомогою тарифного калькулятора, що розміщений за посиланням https://tis.eustream.sk/TisWeb/#/?nav=oa.calw&lng=EN&pcrw=true, з розрахунку на 10000 МВт·г денної потужності при бронюванні потужності на одну добу для кожного розрахункового місяця в точці "Budіnce", євро/МВт·г;
UA Entry fee - тариф на послуги транспортування природного газу для входу в газотранспортну систему України на міждержавному з'єднанні для точки входу "Budіnce" на рівні 4,45 долара США за 1000 куб. метрів на добу без урахування податку на додану вартість;
Daily booking coefficient - коефіцієнт, який застосовується до тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу в газотранспортну систему на міждержавних з'єднаннях на регуляторний період 2020-2024 років у разі замовлення потужності на добу наперед на рівні 1,45;
X-RateEUR - офіційний курс гривні до євро, актуальний на дату розрахунку ціни ПОН, опублікований на офіційному сайті Національного банку, гривень за 1 євро;
X-RateUSD - офіційний курс гривні до долара США, актуальний на дату розрахунку ціни ПОН, опублікований на офіційному сайті Національного банку, гривень за 1 долар США;
націнка - 20 відсотків Ч [(SK VTP + SK Exit fee) Ч X-RateEUR Ч 10,6 + UA Entry fee Ч Daily booking coefficient Ч X-RateUSD];
податок на додану вартість - 20 відсотків Ч [(SK VTP + SK Exit fee) Ч X-RateEUR Ч 10,6 + UA Entry fee Ч Daily booking coefficient Ч X-RateUSD + націнка].
При цьому, Типовим договором не передбачено зазначення у ньому розрахунку ціни ПОН (постачальника "останньої надії"), а передбачена лише публікація передбачена лише публікація на веб-сайті позивача ціни ПОН, розрахованої у відповідності до п. 24 Порядку.
Так, відповідно до п. 8 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника "останньої надії". Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника "останньої надії".
Відповідно до п. 4.1 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до Розділу VI Правил. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
При цьому, як стверджує позивач, ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (відповідну роздруківку додано до позовної заяви). Отже, постачання природного газу позивачем відповідачу відбувалось за ціною, оприлюдненою на веб-сайті позивача https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, що відповідає умовам п. 4.1 Типового договору.
До того ж, на сайті оприлюднено ціни ПОН для непобутових споживачів, а також ціну послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи.
Відповідно до п.6. Розділу VI Правил постачання природного газу Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Для побутових споживачів така інформація додатково розміщується у платіжних документах за спожитий природний газ.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений (поінформований) про ціну природного газу у травні 2022 року шляхом публікації на сайті відповідної інформації.
Окрім того, відповідно до п. 5.1 Типового договору Споживач має право: 1) отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі; 2) безоплатно отримувати всю інформацію стосовно прав та обов'язків його та Постачальника та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий природний газ, а також іншу інформацію, що має надаватись Постачальником відповідно до чинного законодавства та цього Договору; 3) безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; 4) звертатися до Постачальника для вирішення будь-яких питань, пов'язаних з виконанням цього Договору; 5) вимагати від Постачальника надання письмової форми цього Договору, завіреної печаткою (за наявності) Постачальника; 6) вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та законодавством порядку; 7) провести звіряння фактичних розрахунків з підписанням відповідного акта; 8) вільно обирати іншого постачальника та розірвати цей Договір у встановленому цим Договором та чинним законодавством порядку; 9) оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії Постачальника, що порушують права Споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим Договором; 10) отримувати відшкодування збитків від Постачальника, що понесені Споживачем у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Постачальником своїх зобов'язань перед Споживачем, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства; 11) мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим Договором.
При цьому, як стверджує позивач, з моменту отримання від ТОВ "ГК "Нафтогаз України" рахунку та акту приймання-передачі газу, відповідач не оскаржував розраховану позивачем суму, як і не висловлював заперечень до вартості газу, що був отриманий в травні 2022 року.
Також слід зазначити, що відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу.
Згідно з положеннями пункту 1 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/ виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Згідно з положеннями пункту 10 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником /послуг транспортування. Так, Типовий договір транспортування природного газу затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (далі - Типовий договір).
Відповідно до положень розділу VIII Типового договору, вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності Замовника згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100% попередньої оплати (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.
Для послуг доступу до потужності на період однієї газової доби Замовник зобов'язаний здійснити 100% попередню оплату (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі не менше від вартості послуги доступу до потужності на період газової доби, яка планується для використання згідно з номінацією. При цьому така оплата має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації.
Таким чином, враховуючи те, що відповідно до вимог чинного законодавства потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем (до споживача, який підключений до газорозподільної системи) надається замовнику послуг транспортування, а отже і вартість замовленої потужності має бути сплачена замовником послуг транспортування (постачальником природного газу) на користь Оператора ГТС.
Тобто, вартість замовленої потужності сплачується Оператору ГТС постачальником природного газу, який в свою чергу має право включати її до кінцевої вартості природного газу. Даної позиції притримується Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в своєму листі від 12.08.2019 №8475/16.3.2/7-19 (даний лист є загальнодоступним в мережі Інтернет).
Проаналізувавши зміст акту приймання-передачі природного газу №8578 від 31.05.2022 та рахунку на оплату №17843 від 13.06.2022, що направлялись відповідачу, вбачається, що послуга транспортування нарахована окремо від вартості природного газу, яка визначається за відповідною формулою.
Як вказує позивач, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" дотримується всіх нормативних актів, в тому числі і Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 16.12.2017 №201. Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов" від 14.06.2018 №428, НКРЕКП при здійсненні контролю за дотриманням законодавства та ліцензійних умов ліцензіатами шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок застосовує цей Порядок.
При цьому, відповідачем не надано доказів, того, що позивач при визначенні ціни будь-яким чином порушив норми діючого законодавства.
З урахуванням вищенаведеного, позиція відповідача про безпідставність включення позивачем до ціни газу вартості послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи є необґрунтованою.
Щодо стягнення з відповідача 1 435 812,05 грн 3% річних та 4 047 335,58 грн інфляційних нарахувань, то суд відзначає таке.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із неналежним виконанням договірних умов, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.625 ЦК України 1 435 812, 05 грн - 3% річних та 4 047 335,58 грн - інфляційних втрат (за період з 01.07.2022 по 29.02.2024), нарахованих на суму основного боргу 28 692 529,61 грн.
Згідно з усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зважаючи на доведений матеріалами справи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих позивачем у травні 2022 року послуг, з урахуванням встановленого умовами Договору терміну здійснення розрахунку - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору), тобто в даному випадку щодо поставленого природного газу у травні 2022 року - до 30.06.2022, та визначеного позивачем періоду нарахування, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 1 435 812, 05 грн - 3% річних та 4 047 335, 58 грн - інфляційних втрат, відтак позов в цій частині є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
Заперечення відповідача щодо неврахування позивачем під час здійснення розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних випадків, коли останній день місяця припадав на вихідний день (зокрема, щодо 31.07.2022, 31.12.2022, 30.04.2023, 30.09.2023, 31.12.2023), а отже, в силу положень ч.5 ст. 254 ЦК України, на думку відповідача, останнім днем виконання зобов'язання з оплати вартості за поставлений природний газ є наступний робочий день і, відповідно, нарахування необхідно було здійснювати з 01.08.2022, 02.01.2023, 01.05.2023, 02.10.2023 та з 01.01.2024, суд вважає безпідставними.
Відповідно до умов договору (п.4.4) відповідач мав виконати своє зобов'язання та оплатити вартість отриманого у травні 2022 року природного газу до кінця місяця наступного за місцем споживання, отже до 30.06.2022 (четвер). З урахуванням наведеного, позивачем правомірно здійснено розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення платежу в загальному за період 01.07.2022 до 29.02.2024.
Як вже вказувалось судом вище, у відзиві на позов (вх. №4255 від 29.05.2024) Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" просить зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені до 90%, оскільки останні є значними у порівнянні із сумою боргу та є надмірним тягарем при визначенні відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. При цьому, відповідач просить врахувати наведені у відзиві обставини, а також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Відповідач, у свою чергу, у відповіді на відзив (вх.№4412 від 03.06.2024) заперечив щодо зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань. Вважає, що встановлений положеннями ст. 625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні 3% річних та компенсаційна функція внаслідок інфляційних нарахувань це той мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантовано відновити майнові права кредитора.
Щодо зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає таке.
Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
Водночас, згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами. (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 22.02.2022 у справі №924/441/20).
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. А тому судами правильно враховано вказаний правовий висновок Верховного Суду у справі №910/4590/19.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18), а суду надано право зменшувати розмір, зокрема відсотків річних лише за виняткових обставин, зокрема коли умовами договору такі відсотки річних сторонами встановлено більше, ніж 3%.
Так, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, зі змісту вказаної постанови вбачається, що сторони у справі №902/417/18 в договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу. З метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення суми відсотків річних був обмежений судом.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
З аналізу вказаних у справі №902/417/18 обставин вбачається, що питання можливості зменшення неустойки та інших нарахувань вирішувалось за результатами ситуації що виникла у вказаній справі, на підставі наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 ГПК України і обставини справи, котрі є відмінними від даної справи, оскільки позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто у розмірі, передбаченому законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
Щодо можливості суду з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності зменшити розмір інфляційних нарахувань, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 взагалі не вказується і така можливість нормами чинного законодавства не передбачена.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, як і інфляційних нарахувань.
Щодо стягнення пені.
Позивач просить стягнути з відповідача 7 232 089,64 грн пені, нарахованої за неналежне виконання умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 4.5. Типового договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати за природний газ, поставлений у травні 2022 року, позивачем заявлено до стягнення у цій справі 7 232 089,64 грн пені, нарахованої на суму боргу 28 692 529,61 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
Оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням періоду прострочення і періоду нарахування та вихідних даних позивача, судом з'ясовано, що розрахунок пені є арифметично вірним, а відтак пеня в загальній сумі 7 232 089,64 грн заявлена правомірно.
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд враховує таке.
З частин 1, 2 ст.614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.617 ЦК України та ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак, не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити такі при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України, за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Відповідач просить врахувати, що до 01.02.2024 основним видом діяльності ПрАТ "Тернопільгаз" був розподіл природного газу за регульованим тарифом за встановленими НКРЕКП цінами. Інших джерел прибутку у ПрАТ "Тернопільгаз" не існувало. Кошти на сплату штрафних та фінансових санкцій не передбачено в тарифі, а тому їх примусове стягнення спричинить вилучення з господарського обороту ПрАТ "Тернопільгаз" грошових коштів.
Відповідач посилається на те, що невиконання зобов'язання зі сплати заборгованості за спожитий природний газ пов'язане з наступними об'єктивними обставинами: необґрунтовано низький тариф на послуги з розподілу природного газу; неочікувано висока ціна на природний газ, яка застосована постачальником "останньої надії" у спірний період; дія Закону України №1639, яким передбачено порядок врегулювання спірної заборгованості, що додатково підтверджує неможливість суб'єктів ринку природного газу (Операторів ГРМ) самостійно (без підтримки держави) врегулювати питання заборгованості за спожитий природний газ; непропорційно великий розмір нарахованих похідних вимог, порівняно з сумою основного боргу; зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу та, відповідно, відсутність надходження коштів з основної діяльності, як джерела доходів відповідача (з 01.02.2024) .
При цьому, відповідач вказує, що ПрАТ "Тернопільгаз" як оператор газорозподільних систем вжило всіх залежних від товариства заходів з метою здійснення розрахунків з постачальниками природного газу та Операторами ГТС.
Позивач, заперечуючи щодо зменшення пені, просить врахувати, що у цій справі сума зобов'язання відповідача з оплати поставленого газу та розмір заборгованості - 28 692 529,61 грн (відповідачем дана заборгованість не погашалась взагалі), тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 7 232 089,64 грн, що складає лише 25% від суми заборгованості. Відтак вважає, що заявлена сума пені не є надміру великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов'язання.
Слід зазначити, що з мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Оцінюючи фактичні обставини, наведені відповідачем у відзиві на позов, які стали підставою для допущення прострочення виконання ним зобов'язань, а також щодо зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу і, відповідно, відсутність надходження коштів з основної діяльності, як джерела доходів відповідача (з 01.02.2024), беручи до уваги заперечення позивача з цього приводу, ураховуючи майнові інтереси обох сторін та задоволення судом у цій справі вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз України" щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних, відсутність доказів завдання позивачу інших збитків, суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача.
Пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність об'єктивних підстав та доцільність зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% (7 232 089,64 грн - 50% = 3 616 044,82 грн). Відтак, до задоволення у цій справі підлягає пеня в розмірі 3 616 044,82 грн.
Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
В частині стягнення решти 3 616 044,82 грн пені слід відмовити (з покладенням судових витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача).
Доводи відповідача про наявність підстав для зменшення пені на 90%, зважаючи на термін допущеної прострочки, на думку суду, не відповідають засадам добросовісності, справедливості, пропорційності та розумності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України": 28 692 529,61 грн основного боргу за Договором за поставлений природний газ у травні 2022 року; 1435812,05 грн - 3% річних, 4 047 335,58 грн інфляційних втрат та 3 616 044,82 грн пені як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Судові витрати.
Судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 496893,20 грн, згідно зі ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача без урахування суми зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого законом.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 130, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" (46006, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54; код ЄДРПОУ 03353503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 40121452):
- 28 692 529 (двадцять вісім мільйонів шістсот дев'яносто дві тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн 61 коп. основного боргу за Договором за поставлений природний газ у травні 2022 року;
- 1 435 812 (один мільйон чотириста тридцять п'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн 05 коп. три проценти річних;
- 4 047 335 (чотири мільйони сорок сім тисяч триста тридцять п'ять) грн 58 коп. інфляційних втрат;
- 3 616 044 (три мільйони шістсот шістнадцять тисяч сорок чотири) грн 82 коп. пені;
- 496 893 (чотириста дев'яносто шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 20 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову - відмовити.
5. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 30.09.2024.
Суддя Н.В. Охотницька