65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2710/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Христенко А.О.
розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» (б. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Железної Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 57391,52 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Бруско О.В.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Железної Ольги Володимирівни, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту від 09.01.2021 № 028840-ОД1-003 в сумі 57391,52 грн, з яких: заборгованість за кредитом в сумі 30000,00 грн; заборгованість по процентам в сумі 27391,52 грн.
Позиції учасників справи
Підставою позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором в частині повернення кредитних коштів, а також сплати процентів та комісії за користування кредитом в повному обсязі та у визначені договором строки.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2710/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 22 липня 2024 року о 12:20. Крім цього, вказаною ухвалою суд витребував у АТ КБ “ПРИВАТБАНК»: 1) докази (відповідь банку або інший доказ), які містять інформацію щодо належності або неналежності банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ); 2) у випадку належності банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 виписку про рух коштів по цій банківській картці за період з 09.01.2021 по 15.01.2021 включно в розрізі виключно фінансових операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» та ОСОБА_1 .
22.07.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 03 вересня 2024 року о 12:30.
Судове засідання 03.09.2024 о 12:30 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 03.09.2024 судом було призначено судове засідання у справі на 24 вересня 2024 року о 16:00.
У судовому засіданні 24.09.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» зареєстровано як фінансова установа, що підтверджується наявним у справі свідоцтвом від 25.05.2020, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 89, т.1).
09.01.2021 між позивачем (далі - кредитодавець) та відповідачем (далі - позичальник) в електронній формі був укладений договір про надання кредиту № 028840-ОД1-003 (а.с. 25-26, т.1; далі - договір), згідно з п. 1. якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 30000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір).
Сторонами у п. 1. договору також погоджено наступні умови надання кредиту:
- тип кредиту: кредит;
- строк кредиту: 16 тижнів;
- процентна ставка: в день 1,17236136, фіксована;
- комісія за надання кредиту (далі- комісія): 1500,00 грн;
- загальний розмір наданого кредиту: 30000,00 грн;
- термін дії договору: до 01.05.2021;
- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 58960,00 грн.
Згідно з п. 2. договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.
У п. 3. договору сторони, на момент укладення договору, встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись, який передбачає, зокрема, здійснення відповідачем 8 платежів по 7370,00 грн у період з 23.01.2021 по 01.05.2021 включно.
Відповідно до п. 5. договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Згідно з п. 9. договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Як пояснив суду позивач, вищевказаний договір був укладений між сторонами в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «Бізнеспозика» через особистий кабінет відповідача на сайті позивача. За повідомленням позивача укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, а перевірка особи відповідача була здійснена за допомогою відеоверифікації. Відповідачем обставина укладення договору з позивачем не заперечена.
До матеріалів справи позивачем також долучено примірник Правил про надання грошових коштів у кредит Фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (а.с. 29-41, т.1).
Також в матеріалах справи наявна роздруківка з електронної пошти (а.с. 41, т.1), з якої вбачається, що 09.01.2021 позивач направив на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію договору № 028840-ОД1-003 та Правил.
До матеріалів справи позивачем долучено візуальну форму послідовності дій відповідача при укладені з позивачем кредитного договору (а.с. 27-28, т.1), яка свідчить про те, що 09.01.2021 були вчинені такі послідовні дії: за допомогою номеру телефону відповідач ідентифікувався і ІТС та зайшов в особистий кабінет; далі позивачем здійснено перевірку статусу відповідача; далі відповідач надав всю необхідну інформацію для формування позивачем належної пропозиції відповідачу; далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору; далі позивач направив в смс-повідомленні на номер відповідача одноразовий ідентифікатор G0513; далі відповідач ознайомився з офертою позивача та приймає її умови; далі відповідач акцептував умови оферти шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G0513; далі, після укладення договору позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа; далі договір, додатки до нього та Правила кредитування були відправлені відповідачу на електронну пошту, яка вказана як електронний засіб зв'язку з відповідачем; далі позивачем розміщено у електронному кабінеті відповідача підписаний договір та Правила кредитування в цілодобовому онлайн доступі.
Між цим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 49-53, т.1), 14.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС» (далі - фінансова компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - організація) був укладений договір про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) № 41084239_14/12/17, за умовами якого фінансова компанія взяла на себе зобов'язання надавати організації послугу «Переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компаній грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем “VISA» та “MASTERCARD», переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь Банка-Еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС. Вказаний договір укладено на строк в 1 рік з правом пролонгації на наступний календарний рік, якщо за 15 календарних днів до настання дати закінчення його дії жодна із сторін не повідомила в письмовій формі про його припинення, при цьому кількість таких пролонгацій дії договору є необмеженою.
На підтвердження обставини наявності у ТОВ «ФК «Елаєнс» ліценції на надання фінансових платіжних послуг, станом на 09.01.2021, позивачем до матеріалів справи долучено витяг з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг від 17.02.2021 (а.с. 54, т.1). Відповідачем вказані докази не заперечені та не спростовані.
09.01.2021 на картковий рахунок відповідача позивачем були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 30000,00 грн, про що свідчать наявні у справі роздруківки з платіжної системи та довідки ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС» (а.с. 43-48, т.1). Згідно з цими доказами та поясненнями позивача, кошти були перераховані 09.01.2021 на картковий рахунок відповідача (5168-7422-2115-3517) двома платежами - 20000,00 грн та 10000,00 грн. Відповідно до наданої на запит суду АТ КБ «Приватбанк» інформації (а.с. 126-127, т.1), на ім'я відповідача в банку було імітовано картку з вищевказаними реквізитами. При цьому, з наданої банком виписки по рахунку відповідача вбачається, що на рахунок відповідача 09.01.2021 були перераховані грошові кошти, зокрема, у розмірі 30000,00 грн двома платежами (20000,00 грн та 10000,00 грн). Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у відповідача заперечень з приводу отримання кредитних коштів в розмірі 30000,00 грн на підставі укладеного з позивачем договору.
Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором (а.с. 84-86, т.1) та інформаційних довідок технологічного оператора платіжних послуг (а.с. 57-70, т.1), відповідачем у період з 30.01.2021 по 15.03.2021 було здійснено погашення суми кредиту за договором на загальну суму 13500,00 грн, які позивачем зараховано наступним чином: 12000,00 грн зараховано в рахунок погашення відсотків, а 1500,00 грн - в рахунок сплати комісії. Доказів здійснення відповідачем інших платежів матеріали справи не містять. Так, згідно з поясненнями та доказами позивача, відповідач користувався кредитом не дотримуючись умов договору та не погасив у повному обсязі як суму кредиту, так і нараховані позивачем проценти, у зв'язку з чим за відповідачем, станом на 18.06.2024, рахується прострочена заборгованість за кредитом в сумі 30000,00 грн та по процентам за користування кредитом в сумі 27391,52 грн. При цьому розрахунок процентів позивачем здійснено в межах строку дії договору кредиту, а саме по 01.05.2021.
На підтвердження іншого відповідачем суду доказів не подано.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами ч. 1 ст. 598 та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1-3 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень. Комерційні електронні повідомлення поширюються лише на підставі згоди на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані. Комерційне електронне повідомлення може надсилатися особі без її згоди лише за умови, що вона може відмовитися від подальшого отримання таких повідомлень.
За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на момент укладення договору між сторонами) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ГПК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позиція суду
Як встановлено судом між сторонами у справі виникли договірні правовідносини, за якими позивач зобов'язався надати відповідачу на відповідних умовах кредит, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався використати та повернути кредит позивачу, а також сплатити відсотки за користування кредитом та комісійну винагороду у розмірах та в строки, що визначені кредитним договором.
Під час розгляду справи судом в межах підстав позову встановлена обставина неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, а також сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на цей час за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в розмірі 30000,00 грн та по процентам в сумі 27391,52 грн.
Оскільки ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача борг по кредиту та процентам у зазначених вище сумах, а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що дія форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення зобов'язаної особи від відповідальності (ст. 617 ЦК України), натомість у цій справі предметом позову не є вимоги про застосування до відповідача відповідальності. При цьому, за умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язався повернути кредит у строк до 01.05.2021, тобто до введення на території всієї України воєнного стану.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 2422,40 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Железної Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» (б. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) 30000 грн 00 коп заборгованості по кредиту, 27391 грн 52 коп заборгованості по процентам та 2422 грн 40 коп судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 30 вересня 2024 р.
Суддя Д.О. Бездоля