79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.09.2024 Справа № 914/1648/24
За позовом: Акціонерного товариства «Таскомбанк», м. Київ
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Баворовського Євгенія Олександровича, м. Львів
про стягнення заборгованості
Суддя Наталія Мороз
При секретарі с/з Соломії Дицькій
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до Фізичної особи-підприємця Баворовського Євгенія Олександровича, м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 276456,49 грн., з яких 228709,91 грн- заборгованість по тілу кредиту та 47746,58 грн- заборгованість по відсотках.
Ухвалою суду від 01.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.07.2024.
30.07.2024 через службу діловодства господарського суду відповідачем подано клопотання від 29.07.2024 № вих 01 яким останній повідомив, що про дану справу дізнався з відкритих джерел інформації, просить направити позовну заяву та інші документи на його адресу- м. Львів, вул. Залізнична,36, кв. 2 та відкласти судове засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи.
30.07.2024 розгляд справи відкладено на 03.09.2024, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
14.08.2024 відповідачем подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
15.08.2024 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
У зв'язку з перебуванням судді Наталії Мороз у період з 03.09.2024 по 05.09.2024 на лікарняному, розгляд справи № 914/1648/24, призначений на 03.09.2024 не відбувся.
Ухвалою суду від 09.09.2024 судове засідання для розгляду справи по суті відкладено на 24.09.2024.
В судове засідання 24.09.2024 позивач явку повноважного представника не забезпечив. Заявою від 03.07.2024 просив справу розглядати без участі представника АТ «Таскомбанк».
Відповідач в судове засідання 24.09.2024 не з'явився, письмового відзиву не подав. Крім того, клопотанням від 24.09.2024 просить суд взяти до уваги великий обсяг інформації, що підлягає вивченню й ознайомленню та зважати на те, що ФОП Баворовський Є. О. має бажання надати докази, які спростують вину останнього у порушенні зобов'язання по кредитному договору, проте для цього потрібен додатковий час, оскільки відповідач перебуває у процесі їх збирання та формування, відтак, просить перенести судове засідання, призначене на 24.09.2024 на більш пізнішу дату.
Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, ЗУ «Про міжнародне приватне право», ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Водночас ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 ГПК України, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, у даному випадку задоволення клопотання відповідача могло б призвести до безпідставного затягування строків розгляду справи, а отже, і порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак, в клопотанні ФОП Баворовського Є. О. від 24.09.2024 про перенесення судового засідання слід відмовити.
Суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України.
З огляду на викладене, з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Суд також зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі сплив, передбачений положеннями ст. 248 ГПК України, строк для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом ст. 2 ЗУ "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, в тому числі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Позиція позивача.
Позов обгрунтований тим, що 26.01.2021 Акціонерним товариством "Таскомбанк" та Фізичною особою-підприємцем Баворовським Євгеном Олександровичем (позичальник) укладено заяву-договір № ID9211922 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 300000,00 грн із терміном повернення до 26.01.2024, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору.
Позивач зазначив, що ним надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 300000,00 грн, однак, останнім кредитні кошти у встановлені договором (зокрема графіком погашення кредиту) строки не повернуті, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка становить 228709,91 грн по тілу кредиту та 47746,58 грн заборгованість по відсотках.
Позов просить задоволити.
Позиція відповідача.
Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 80 ГПК України не скористався.
Обставини справи.
ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав анкету-заяву від 22.01.2021 про надання кредиту фізичній особі-підприємцю, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , кредит на розвиток бізнесу в сумі 50000,00 грн строком на 36 місяців.
26.01.2021 ОСОБА_1 підписав заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ "Таксомбанк" на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів.
Крім цього, 26.01.2021 ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав заяву - договір № ID 9211922 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").
Кредитний договір з усіма додатками підписаний сторонами шляхом накладення електронного цифрового підпису, який, у відповідності до Закону України "Про електронні довірчі послуги" має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Крім цього, як встановлено у п. 4.5 Кредитного договору, дата підписання Заяви-договору шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору.
Відповідно до п. 1.1 договору, за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Пунктами 2.1-2.3 договору передбачено, що розмір кредиту становить 30000,00 грн, валюта кредиту: гривня, вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 34 % річних; розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: не передбачається; розмір штрафу (плати) за дострокове / частково дострокове погашення кредиту: 1 % від суми, яка перевищує плановий платіж згідно графіку.
Згідно з п. 2.4.1 договору, погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір. Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно графіку погашення кредиту (календарного числа дати укладання договору). У разі внесення платежу в розмірі, що перевищує плановий платіж, сума грошових коштів сплачених позичальником, зараховується банком в рахунок погашення наступного платежу та погашається в день згідно графіку, сума яка лишилася після сплати планового платежу перераховується на погашення заборгованості (тіла кредиту) позичальника за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу. Розмір останнього ануїтетного платежу (останніх платежів) може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу встановленого згідно умов договору (графіку погашення кредиту) і буде становити суму фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати позичальником всіх попередніх ануїтетних платежів.
Відповідно до п. 2.4.4 договору, сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку № 1 до цього договору та доступний клієнту у системі "ТАС24 Бізнес".
Пунктом 2.5 договору передбачено, що починаючи з наступного повного календарного місяця від дати укладення кредитного договору забезпечити чисті обороти (грошові надходження на рахунок позичальника від основної діяльності - реалізації продукції та товарів, виконання робіт, надання послуг) за своїм поточним рахунком, відкритим у банку, в сумі не менше 25000,00 грн в місяць. Моніторинг стану відповідності оборотів по поточному рахунку проводиться банком щомісячно. У випадку невиконання або неналежного виконання даних умов, банк має право нарахувати, вимагати сплати та стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 2 % від суми виданого кредиту (мінімум 200 грн), за кожен місяць в якому не було виконано зобов'язання, що є підставою для застосування неустойки (невиконання або неналежного виконання умов, встановлених в цьому пункті) до припинення цих обставин.
Згідно з п. п. 2.6 та 2.7 договору, дострокове повне погашення кредиту здійснюється за заявою позичальника шляхом списання коштів з поточного рахунку в банку або шляхом перерахунку коштів позичальником самостійно на транзитний рахунок для погашення кредиту (клопотання позичальника не потребується). У разі часткового дострокового погашення кредиту сума грошових коштів сплачених позичальником, зараховується банком в рахунок погашення заборгованості (тіла кредиту) позичальника за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу, в дату платежу згідно графіку. Здійснення дострокового часткового погашення кредиту в дату відмінну від дати платежу згідно графіку проводиться за зверненням позичальника. Будь-яке часткове дострокове погашення заборгованості по кредиту не звільняє позичальника від сплати чергового ануїтетного платежу в установлений договором день сплати згідно графіку. Такі зміни не потребують укладення додаткової угоди до договору. Строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору.
Пунктами 3.1-3.3 договору, позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно пункту 2.7. цього договору. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Відповідно до п. п. 4.1 та 4.2 договору, цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в AT "Таскомбанк" та Цінові параметри продукту є кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, в зв'язку із чим:
- умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому;
- особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов;
- у випадку незгоди зі змістом та формою цього договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти договір має право відмовитися від його укладення;
- вимоги щодо зміни або розірвання цього договору, після набрання ним чинності, пред'являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього договору та законодавства України.
Згідно з п. 4.3 договору, строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "Таскомбанк".
Як зазначено у позовній заяві, кошти за договором відповідачем було отримано у передбачений кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в кредитному договорі (пункт 1.2) та заяві. Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконав умов кредитного договору, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема графіком погашення кредиту) строки не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 11.02.2023 року становить 276456,49 грн, з яких - 228709,91 грн заборгованість по тілу кредиту, 47746,58 грн заборгованість по відсотках.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк надіслав йому повідомлення-вимогу від 11.01.2023 № 487-70.2.2, в якому банк вимагає достроково повністю повернути кредит в строк 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику, що підтверджується фіскальним чеком від 16.01.2023.
Однак, як зазначено позивачем у позовній заяві, заборгованість так і не була погашена.
Оцінка суду.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України (далі-ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами ч. ч. 1-2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 345 ГК України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Факт надання кредиту у визначеній сумі підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 26.01.2021 по 11.02.202. Зокрема, 26.01.2021 АТ "Таскомбанк" перерахувало на поточний рахунок ФОП Баворовського Є.О. кредитні кошти у розмірі 300000,00 грн, що вбачається з призначення платежу: "перерахування коштів зг. кредитної угоди N ID 9211922 від 26.01.2021 ФОП Баворовський Є.О., без ПДВ".
Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є приєднання відповідача до публічної оферти через підписання заяви-договору з позивачем № ID9211922 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").
Згідно Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/10254/18, виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог та вказаних первинних документів бухгалтерського обліку, заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 228709,91 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, у зв"язку із наявністю заборгованості зі сплати платежів, згідно погодженого графіку строків погашення кредиту, позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу від 11.01.2023 № 487-70.2.2, в якому банк вимагав достроково повністю повернути кредит в строк 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.
Суд зазначає, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому, у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Згідно розрахунку, долученого до позовної заяви, заборгованість по відсоткам становить 47746,58 грн.
Суд звертає увагу, що відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, не надано належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору - підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить: 276456,49 грн, з яких 228709,91 грн - заборгованість по тілу кредиту та 47746,58 грн - прострочена заборгованість по відсотках. Доказів зворотнього суду не надано.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Баворовського Євгенія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства “Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри 30, ідентифікаційний код 09806443) заборгованість по тілу кредиту в сумі 228709,91 грн, заборгованість по відсотках в сумі 47746,58 грн та 4147,00 грн. судового збору.
Рішення складено 30.09.2024
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.