вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
30 вересня 2024 рокуСправа № 912/2380/24
Суддя Господарського суду Кіровоградської області Глушков М.С., розглянувши матеріали позовної заяви Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Південна, буд. 12, село Катеринівка(пн), Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27631)
до: Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41 м. Кропивницький, 25022)
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до Кропивницької міської ради з вимогами:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення дев'ятої сесії восьмого скликання Кропивницької міської ради від 28 травня 2024 року №1938 "Про погодження проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Кропивницького Кіровоградської області".
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької міської ради Кіровоградської області на користь Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Ухвалою від 24.09.2024 господарський суд постановив позовну заяву Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області залишити без руху.
У межах строку, встановленого судом позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.
Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішенням дев'ятої сесії восьмого скликання Кропивницької міської ради від 28 травня 2024 року №1938 "Про погодження проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Кропивницького Кіровоградської області" погоджено проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Кропивницького Кіровоградської області (далі - Проєкт), розроблений Державним підприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".
Позивач зазначає, що у п. 1.16 Проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Кропивницького Кіровоградської області, розробленого Державним підприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", в якому викладається інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою, зазначено, що " згідно ст. 186 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок яких планується здійснення розширення таких меж". До Катеринівської сільської ради не надходили запити щодо погодження зазначеного проєкту землеустрою, не надавались відповідні документи на розгляд та будь - яких доказів щодо погодження зазначеного проєкту землеустрою Катеринівською сільською радою до проєкту відповідачем не долучено. Катеринівська сільська рада зазначає, що в описі меж міста Кропивницького Кіровоградської області, який є частиною Проєкту, визначені всі територіальні громади, із землями яких межують різні частини міста Кропивницький, окрім земель Катеринівської територіальної громади, межа земель якої описана як "землі, надані в постійне користування Службі автомобільних доріг Кіровоградській області (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), дорога М-12 Стрий-Тернопіль - Кропивницький- Знам'янка та землі для автотранспорту та зв'язку", що не відповідає дійсності, оскільки ці землі належать Катеринівській територіальній громаді, що підтверджується відповідними викопіюваннями із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих меж адміністративно-територіальної одиниці. Визначення в Проєкті фактичної приналежності зазначених земель Катеринівській територіальній громаді, що межують з межами міста Кропивницький, на думку позивача, може свідчити про умисне приховування цього факту з метою ухиляння від процедури погодження меж, що може вбачати намір несанкціонованого та незаконного привласнення окремих земельних ділянок, що належать Катеринівській територіальній громаді.
Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 46 Закону України "Про землеустрій", не проведено погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці з Катеринівською сільською радою, за рахунок території якої планується здійснити розширення меж міста Кропивницького Кіровоградської області та відсутність вказаного погодження виключала можливість прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Позивач зазначає, що при винесенні рішення Кропивницькою міською радою не враховано існуючий адміністративно-територіальний устрій Кіровоградської області, не прийнято до уваги офіційні відомості Державного земельного кадастру про землі в межах адміністративно-територіальних одиниць, в яких зазначено, що частина території, за рахунок якої відбувається розширення меж міста Кропивницький входить до складу земель Катеринівської сільської ради та не враховано відсутність всіх необхідних документів у Проєкті землеустрою щодо встановлення меж у міста Кропивницького Кіровоградської області Кропивницької міської ради Кіровоградської області, а саме матеріалів погодження з сільськими радами, за рахунок території яких планується здійснити розширення його меж, в тому числі погодження зазначеного Проєкту з Катеринівською сільською радою.
Позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято передчасно, за відсутності всіх необхідних документів, а тому відсутні підстави вважати його законним та обґрунтованим.
Надаючи оцінку обставинам позову через призму його підсудності господарським судам, господарський суд враховує таке.
Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу).
За визначенням п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Судовою практикою усталена позиція, згідно з якою рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці є нормативно-правовим актом. Свідченням цього, з поміж інших, є постанова Верховного Суду (далі - ВС) у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду (далі - КАС) від 17.02.2021 у справі № 826/5519/17, в якій ВС зазначив, що рішення Київської обласної ради від 18.09.2003 № 117-09-XXIV "Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області" є актом нормативного характеру, яке діє та справляє вплив на права та обов'язки суб'єктів правовідносин протягом усього періоду його чинності, а відтак і оскарженим такий акт може бути протягом усього часу його чинності, а тому не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими ч. 2 ст. 99 КАС України.
Суб'єктний склад у земельних спорах щодо розмежування територій сіл, селищ, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства, становлять органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які в межах компетенції приймають рішення про розроблення, погодження та/або затвердження генерального плану населеного пункту та проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту, внесення відомостей про межі населених пунктів, а також інші заінтересовані фізичні та юридичні особи. На стадії судового розгляду зазначені суб'єкти приймають участь в якості позивачів, відповідачів або третіх осіб. За своїм характером рішення про встановлення (зміну) меж населеного пункту є реалізацією компетентним органом передбачених законом владно-управлінських функцій. Кропивницька міська рада діяла не в своїх або чиїхось приватних інтересах, а з метою здійснення передбачених владно-управлінських функцій, оскільки питання зміни меж населених пунктів не стосується права власності або користування земельними ділянками конкретних осіб, а направлене на зміну меж населених пунктів у районі. Тому, спірне рішення органу місцевого самоврядування не може вважатись виконаним актом індивідуальної дії, оскільки на підставі цього рішення у фізичних та/або юридичних осіб не виникло і не могло виникнути речових прав на земельні ділянки. Аналогічна позиція також викладена у постанові ВС у складі колегії суддів КАС від 03.11.2021 у справі № 810/3401/17.
Специфіка розгляду земельних спорів щодо розмежування територій сіл, селищ, міст обумовлюється особливим об'єктом спору, яким є діяльність органів місцевого самоврядування, органів державної влади по проектуванню, узгодженню, встановленню (зміні) та оформленню меж території населеного пункту. Додатковим елементом у структурі об'єкта цього різновиду земельного спору є територія, яка розуміється, як частина земної поверхні (сукупність земель і земельних ділянок) з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах, що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси. На відміну від земельної ділянки, територія не може перебувати в державній, комунальній, колективній або приватній власності, оскільки вона є об'єктом права власності виключно Українського народу, від імені якого право розпорядження здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах встановленої законом компетенції. Тож, питання передачі територій (їх частин) можуть бути вирішені лише нормами публічного права.
Позивач звернувся до суду з позовом до Кропивницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення дев'ятої сесії восьмого скликання Кропивницької міської ради від 28 травня 2024 року №1938 "Про погодження проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Кропивницького Кіровоградської області".
Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема у сферах бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, управління комунальною власністю, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.
У ст. 1 Закону №280/97-ВР наведено визначення виконавчих органів рад, згідно з яким ці органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) встановлення та зміна меж сіл, селищ;
ї-1) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст у випадках, передбачених законом;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.
Господарський суд вважає, що цей спір не пов'язаний з вирішенням питання приватноправового характеру, а є публічно-правовим (адміністративно-правовим), оскільки виник за участю суб'єктів владних повноважень щодо забезпечення (створення) умов здійснення суб'єктивних прав, свобод, інтересів, здійснення цими суб'єктами владних повноважень (носіями публічних повноважень) виконання завдань, реалізації публічного інтересу (відносини взаємодії).
Цей спір, в контексті обставин зазначених позивачем, наразі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Аналогічні приписи містить ч. 6 ст. 236 ГПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Зважаючи на вказане, виходячи з аналізу спірних правовідносин, надаючи правову оцінку позову, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідним адміністративним судом.
Дійшовши висновку про відмову у прийнятті позовної заяви суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно із ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом при розгляді справ як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
У п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини" зазначено, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права.
Слід також звернути увагу на іншу складову закріпленого у статті 6 Конвенції права - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16).
З огляду на вказане, відмова господарського суду в прийнятті даної позовної заяви не суперечить ч. 3 ст. 124 Конституції України, оскільки це не позбавляє позивача права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб і в порядку встановленому Конституцією України та законами України, зокрема шляхом звернення до суду іншої юрисдикції.
Згідно із ч. 3 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, постановляється ухвала. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановляння в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява №б/н від 20.09.2024 Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області" до Кропивницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 175 ГПК України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Враховуючи подання позовної заяви через систему "Електронний суд", господарський суд не здійснює фактичне повернення матеріалів позову.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, за відсутності відповідного клопотання позивача, суд не вирішує питання щодо повернення йому судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 4, 20, 175, 234-235, 255-256 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до Кропивницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
2. Позовну заяву №б/н від 20.09.2024 Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до Кропивницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, додані до неї документи та заяву про усунення недоліків №б/н від 24.09.2024 повернути позивачу.
3. Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Копії ухвали надіслати сторонам через систему "Електронний суд".
Суддя М.С. Глушков