вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" вересня 2024 р. Справа № 911/1087/24
За позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Суворова, будинок 3
в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції Столичного округу, 03035, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 1
2. Калинівської селищної ради Київської області, 08623, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Центральна, будинок 57
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А
про стягнення 214 675, 28 грн шкоди
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю:
прокурора: Скляр Д.Ю.;
представника позивача 1: не прибув;
представника позивача 2: не прибув;
представника вiдповiдача: Семко В.Ю.
суть спору:
Керівник Фастівської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор / прокуратура) звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 57-1949вих-24 від 17.04.2024 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі - позивач 1) та Калинівської селищної ради Київської області (далі - позивач 2) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України" / відповідач), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 57/1-3552вих-24 від 10.07.2024, про стягнення 214 675, 28 грн шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час реалізації представницьких повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", Фастівською окружною прокуратурою Київської області було встановлено порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, зокрема, незаконну рубку 26 дерев у кварталі 34 виділу 11 Васильківського лісництва Державного підприємства "Київське лісове господарство", правонаступником якого є відповідач, відповідно останній має відшкодувати завданні державі збитки.
Господарський суд Київської області ухвалою від 20.05.2024, зокрема, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 20.06.2024 о 14:20, встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В розрізі викладеного, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 911/1087/24 направлена в електронній формі учасникам судового процесу до їх електронних кабінетів в підсистемі ЄСІКС, про що складено та долучено до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів.
11 липня 2024 року на електронну адресу суду прокуратура надіслала заяву про зменшення позовних вимог № 57/1-3552вих-24 від 10.07.2024, оригінал якої засобами поштового зв'язку надійшов до суду та зареєстрований канцелярією 15.07.2024. За змістом поданої заяви прокурор зазначив, що за розрахунком проведеним згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" (з урахуванням індексації за 2008-2020 роки) сума збитків за незаконну порубку дерев становить 214 675, 28 грн, тоді як при пред'явленні позову до вказаної суми було додано таксову вартість у розмірі 4 611, 00 грн, що не передбачено постановою № 665, у зв'язку з чим, прокурор просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 214 675, 28 грн.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.08.2024 прийняв до розгляду заяву прокурора та зменшив розмір позовних вимог до суми 214 675, 28 грн.
01 серпня 2024 року представник Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" адвокат Семко В.Ю. через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" направив заяву про вступ у справу як представника відповідача із наданням доступу до електронної справи № 911/1087/24, яку суд задовольнив, про що постановив ухвалу від 05.08.2024.
07 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" відповідач надіслав відзив на позов, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
22 серпня 2024 через підсистему "Електронний суд" прокурор надіслав до суду відповідь на відзив.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.08.2024 у цій справі закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.09.2024.
В судовому засіданні 12.09.2024, за участю прокурора та представника відповідача, суд заслухавши вступне слово учасників справи розпочав з'ясування обставин справи та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. В судовому засіданні 12.09.2024 суд оголосив перерву до 26.09.2024.
22 вересня 2024 року через підсистему "Електронний суд" відповідач надіслав додаткові пояснення у справі , які суд долучив до матеріалів.
У судовому засіданні 26.09.2024, закінчивши з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
установив:
Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора, Фастівською окружною прокуратурою Київської області за результатами опрацювання інформації Державного підприємства "Київське лісове господарство" виявлено порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, зокрема, під час ведення лісового господарства.
Так за твердженнями прокурора, у жовтні 2021 року посадовими особами Васильківського лісництва у кварталі 34 виділу 11 Васильківського лісництва Державного підприємства "Київське лісове господарство" виявлено факт незаконної рубки 26 дерев, загальною кубомасою 18 куб.м, з яких: породи сосна - 25 дерев, породи дуб - 1 дерево.
Прокуратурою зазначено, що за результатами незаконної порубки дерев посадовими особами Державного підприємства "Київське лісове господарство" 28.10.2021 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та здійснено розрахунок збитків, спричинених рубкою, пошкодженням і знищенням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, згідно якого збитки спричиненні незаконною рубкою дерев склали 214 675, 28 грн.
На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до позовної заяви копії акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.10.2021 та розрахунку збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту від 28.10.2021.
Як випливає з матеріалів справи, 01.11.2021 Державне підприємство "Київське лісове господарство" зверталося до Фастівського РУП ГУНП в Київській області з листом № 02-827 "Щодо вчинення незаконної рубки дерев", яким повідомлено було про незаконну вирубку 26 дерев та направлено матеріали по даному лісопорушенню.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що відповідно до норм законодавства у сфері охорони лісів, організація і забезпечення охорони та захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок покладається на постійних лісокористувачів, а порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, зокрема відповідача, що і стало причиною виникнення даного спору.
Також прокуратура зауважила, що за інформацією Державного підприємства "Київське лісове господарство" квартал 34 виділу 11 Васильківського лісництва перебуває в межах Калинівської територіальної громади Фастівського району, водночас земельна ділянка, що розташована в цьому кварталі перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України" в особі філії (раніше Державне підприємство "Київське лісове господарство") у відповідності до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, а саме: до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. В підтвердження викладеного до позовної заяви долучено копії фрагмента Планшета № 10, 10, 11 лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 року, кв. 34 Васильківського лісництва; проекту організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО "Київліс", таксаційний опис, лісовпорядкування 2003, станом на 01.01.2004; проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Київське лісове господарство", таксаційний опис, лісовпорядкування 2014, станом на 01.01.2015; фрагмент плана лісонасаджень лісовпорядкування 2014; наказу № 92 від 26.07.2019 Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства "Про затвердження матеріалів лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства".
Одночасно прокурор зазначив, що згідно постанови Кабінету міністрів України "Деякі питання реформування лісової галузі" № 1003 від 07.09.2022 та наказу Державного агентства лісових ресурсів України "Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 804 від 26.10.2022, шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів створено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".
Відповідно до пункту 5 вказаної вище постанови № 1003 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником: майна, прав та обов'язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; - права постійного лісогосподарського лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; - договорів довгострокового тимчасового користування лісами державної власності, лісових сервітутів, договорів про умови ведення мисливського господарства спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.
Отже, за твердженнями прокуратури, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну порубку на підпорядкованій йому території, як наслідок, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігло порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, внаслідок чого заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що, відповідно, є підставою для стягнення з такого підприємства суми завданої протиправними діями шкоди.
Прокурором зазначено, що вказані обставини порушують інтереси держави, оскільки призводять до ненадходження протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевого бюджету грошових стягнень за шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме щодо раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, зокрема й лісів.
Водночас, за доводами прокурора, ані Державна екологічна інспекція Столичного округу як орган державної влади, який здійснює функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області, ані Калинівська селищна рада як орган місцевого самоврядування, до бюджету якого згідно законодавства України перераховуються кошти за заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду, належним чином не виконали покладених на них обов'язків щодо захисту відповідних інтересів держави.
В розрізі вказаних обставин та наявності підстав для представництва інтересів держави у суді в особі відповідних органів, прокуратура зазначила, що:
- 04.10.2022 Фастівська окружна прокуратура на адресу Державної екологічної інспекції Столичного округу та Калинівської селищної ради надіслала лист № 57-3070вих-22, згідно якого повідомила останніх про порушення інтересів держави, у зв'язку із порушенням вимог лісового законодавства, а також про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді для стягнення завданої шкоди;
- 07.10.2022 Державна екологічна інспекція Столичного округу листом № 9/6/2-27/1991 надала відповідь Фастівській окружній прокуратурі, зазначивши, що не заперечує проти подання позову, окрім того у разі подання позову Інспекцією будуть підтримані позовні вимоги прокуратури в повному обсязі;
- 31.01.2023 Калинівська селищна рада листом № 178/02-17 надала відповідь Фастівській окружній прокуратурі, в якій зазначила, що не заперечує щодо звернення прокуратури до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих протиправною порубкою дерев.
Копії означених листів наявні в матеріалах цієї справи.
За твердженнями прокурора, вказане свідчить, що позивачами не вжито всіх дієвих заходів претензійного характеру, зокрема щодо звернення до суду з відповідним позовом, відтак останніми не здійснено захисту інтересів держави як суб'єктами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, що згідно вимог частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.
Відповідач в свою чергу заперечив щодо вимог прокуратури, зазначивши, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт правопорушення, водночас розрахований розмір шкоди ґрунтується тільки на припущеннях. Також відповідач вважає, що Державна екологічна інспекція Столичного округу в даній справі не є належним позивачем, оскільки як випливає з її листів, Інспекція не проводила перевірку та відповідно не має повноважень щодо звернення до суду з вимогою про стягнення збитків.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Перш за все, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно із частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
За положеннями частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 в справі № 924/1256/17 підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Отже, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.
Так, прокурором у позовній заяві зазначено позивачами - Державну екологічну інспекцію Столичного округу та Калинівську селищну раду Київської області.
Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі № 912/2385/18 викладено, зокрема, правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;
Положеннями статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно із частиною третьою статті 16, частиною першою статті 202, частиною першою статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями Державної екологічної інспекції України є, зокрема:
1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;
2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства.
Положеннями частини першої статті 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно із пунктом 1 розділу І, пунктами 2, 9 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 18 від 20.02.2023, Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
Повноваження інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області.
Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Інспекція наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.
Враховуючи зазначене, функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено саме на Державну екологічну інспекцію Столичного округу, відтак остання уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, як наслідок, уповноважена на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Викладене спростовує твердження відповідача, що Державна екологічна інспекція Столичного округу є неналежним позивачем.
Водночас як вбачається із листів Державної екологічної інспекції Столичного округу від 07.10.2022 № 9/6/2-27/1991 та № 3/1/6/2-27/1986, наданих у відповідь на лист прокуратури від 04.10.2022 № 57-3070вих-22, уповноваженим органом не вживалися заходи, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев. Державна екологічна інспекція Столичного округу твердить про відсутність повноважень щодо звернення до суду із відповідним позов, однак не заперечує щодо пред'явлення позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Отже, суд погоджується з твердженнями прокурора, що не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією Столичного округу щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, свідчить про бездіяльність позивача 1.
Крім того суб'єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є також Калинівська селищна рада Київської області.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах статей 13, 142, 145 Конституції України; статей 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; статті 33 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні".
Отже, до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами пункту б) частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Оскільки місцем заподіяння екологічної шкоди внаслідок незаконної порубки дерев є Васильківське лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Калинівської територіальної громади, - органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також до бюджету якого перераховуються кошти за заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду внаслідок господарської та іншої діяльності, є Калинівська селищна рада.
Водночас із листа Калинівської селищної ради № 178/02-17 від 31.01.2023 випливає, що радою не вживалися жодні дії щодо відшкодування збитків, завданих державі порубкою дерев в межах Васильківського лісництва, окрім того позивач 2 не заперечувала щодо захисту інтересів держави прокуратурою.
Вказане свідчить про те, що з боку позивачів має місце усвідомлена пасивна поведінка, результатом чого є нездійснення саме суб'єктами владних повноважень захисту інтересів держави, а тому у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору виконати субсидіарну роль та здійснювати представництво інтересів держави в суді з метою їх поновлення.
Відтак, судом встановлено, що прокурор, який звернувся до суду з позовом № 57-1949вих-24 від 17.04.2024, вірно визначив органи, які мають набути статусу позивачів за вказаним позовом, та виконав обов'язок попереднього їх повідомлення відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо суті спору.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно із частиною першою статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно зі статтями 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до частини першої статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Судом встановлено, що на земельній ділянці (квартал 34 виділу 11 Васильківського лісництва), яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, зокрема, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Київське лісове господарство", виявлено факт незаконної рубки 26 дерев, про що свідчить акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.10.2021.
Із наявного в матеріалах справи копії акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.10.2021 випливає, що у кварталі 34 виділу 11 Вачильківського лісництва лісничим, за участі помічника лісничого та майстра лісу виявлено незаконну порубку дерев сосни - 25 шт., дуба - 1 шт.
Водночас із наданого прокуратурою розрахунку збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту від 28.10.2021 випливає, що шкода, заподіяна внаслідок незаконної вирубки дерев, розрахована за кожне дерево, вирубане до ступеня припинення росту, з урахуванням діаметру, розряду висоти та ступеня товщини дерев, та складає 214 675, 28 грн.
Згідно пунктів 1.5, 2.5, 2.6 посадової інструкції лісничого філії ДП "Київське лісове господарство" ДП "Ліси України" (далі - посадова інструкція), наданої прокурором до матеріалів справи, головним завданням лісничого є охорона, збереження, своєчасне відтворення та збільшення лісових ресурсів лісового фонду, ефективне використання матеріальних, трудових ресурсів, охорона, збереження, відтворення та раціональне використання мисливських угідь та мисливських тварин ввіреного лісництва.
До функцій лісничого віднесено, зокрема, складання актів про лісопорушення і накладення штрафів в адміністративному порядку за порушення правил пожежної безпеки в лісах та інші лісо порушення; здійснення керівництва охороною лісу від самовільних рубок.
Також згідно пункту 3.3 посадової інструкції майстра лісу філії ДП "Київське лісове господарство" ДП "Ліси України", майстер лісу зобов'язаний складати протоколи (акти) про самовільний поруб деревини та інші лісо порушення.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України № 262 від 31.08.2010, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Отже, акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним та допустимим доказом, відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства, у зв'язку із чим твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи належних доказів безпідставні.
Таким чином, акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства та вказані в ньому розрахунки завданих збитків, проведені у відповідності вимог чинного законодавства, є належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що у постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача є достатніми та належними доказами.
Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Частиною другою статті 40 Закону України "Про рослинний світ" встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Нормами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 № 906/133/18, від 09.08.2018 № 1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.
В пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено правову позицію, відповідно до якої виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Тобто, усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідковим зв'язком між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, які спричинили збитки.
Вказані вище обставини та подані докази є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев у кварталі 34 виділу 11 внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі заподіяно шкоду у розмірі 214 675, 28 грн.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, з урахуванням індексації цін за 2008 - 2020 роки.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що розмір заподіяної шкоди ґрунтується на припущеннях, оскільки розрахунок шкоди виконаний самим відповідачем, окрім того спеціальними нормами постанови Кабінету Міністрів України затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства щодо охорони лісів, збереження лісових ресурсів і підвищення ефективності їх використання.
Дослідивши поданий розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, відтак вимога прокуратури про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу у розмірі 214 675, 28 грн є законною, обґрунтованою та такою, що належить до задоволення.
Водночас, згідно зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
За змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.
Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.
Оскільки, незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Калинівської територіальної громади, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди, відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на один казначейський рахунок спеціального фонду, за реквізитами рахунку сільської ради, які потім розподіляються між державним та місцевими бюджетами Державною казначейською службою.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування сплаченого прокуратурою судового збору повністю у сумі 3 220,13 грн.
Керуючись статтями 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Задовольнити повністю позовні вимоги.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Калинівської селищної ради Київської області (08623, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Центральна, будинок 57, код ЄДРПОУ 04359873) на спеціальний рахунок UA248999980333189331000010818, відкритий у Казначействі України (отримувач - ГУК у Київській області/Калинівська селищна рада Фастівського району/ЄДРПОУ 37955989) 214 675 (двісті чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 28 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, 9 А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн 13 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повний текст рішення складено та підписано: 30.09.2024