ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.09.2024Справа № 910/7364/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бучинській М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Київгаз»
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
про стягнення 13 532,12 грн,
Представники сторін:
від позивача: Полішко Ю.О,
від відповідача: Полішко Л.О., Ярмоленко О.В.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Київгаз» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення 13 532,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано завданням позивачу збитків внаслідок протиправної поведінки відповідача, працівниками якого 03.10.2023 без погодження із Акціонерним товариством «Київгаз» було здійснено виконання земляних робіт за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 9Б, м. Київ, що спричинили пошкодження підземного газопроводу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7364/24, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
04.07.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просить витребувати у позивача належним чином затверджену схему газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо) за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 9Б та 15А у м. Києві станом на 03.10.2023, зокрема, на момент проведення земляних робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено; витребувано у Акціонерного товариства «Київгаз» належним чином затверджену схему газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо) за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 9Б та 15А у м. Києві станом на 03.10.2023, зокрема, на момент проведення земляних робіт; встановлено строк для подання доказів - до 19.07.2024.
10.07.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.
16.07.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні - ОСОБА_1, майстра зміни І групи району теплових мереж № 2, структурного підрозділу «Київські теплові мережі» Комунального підприємства «Київтеплоенерго».
19.07.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 продовжено позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив до 07.08.2024, встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Справу № 910/7364/24 вирішено розглядати у судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання призначено на 04.09.2024.
08.08.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
12.08.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В судове засідання 04.09.2024 з'явилися представники сторін.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача щодо клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , заперечення позивача щодо цього клопотання, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволені вказаного клопотання відповідача, через необґрунтованість.
Представники сторін у судовому засіданні 04.09.2024 надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог, відповіли на поставлені запитання.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 25.09.2024.
В судове засідання 25.09.2024 з'явилися представники сторін.
Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 25.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Акціонерне товариство «Київгаз» здійснює свою діяльність на підставі виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 року № 854 (з подальшими змінами) ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ «Київгаз», відповідно до додатка.
За змістом означеного додатка, територія, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Акціонерного товариства «Київгаз» - місто Київ.
Постановою від 30.09.2015 №2494 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» затвердила Кодекс газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРМ), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Кодексом визначено, що оператор газорозподільної системи (надалі також - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором. Оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов'язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.
Газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Згідно з розділом ІІ Кодексу ГРМ газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа. Газові мережі, тиск яких менше 1,2 МПа та через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування.
До складу ГРМ входять споруди і пристрої на газопроводах від місця надходження природного газу в ГРМ до пунктів призначення (об'єктів споживачів або суміжних Операторів ГРМ), зокрема, ГРМ включають газопроводи, зокрема підземні та/або надземні, високого, середнього та низького тиску.
Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів. У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов'язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи (п. 4 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).
Відповідно до наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей до видів діяльності позивача віднесено, зокрема, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.
Позивач зазначає, що 03.10.2023 о 13:02 год. за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 9-Б сталася аварія у зв'язку з пошкодженням газопроводу внаслідок проведення земляних робіт працівниками РТМ «Святошино» СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго» під керівництвом майстра ОСОБА_1., а саме: в охоронній зоні газопроводу екскаватором пошкоджено підземний поліетиленовий газопровід низького тиску d - 90 мм, про що працівниками АТ «Київгаз» складено Заявку № 08354_2023 від 03.10.2023 та Технічний акт на аварію (нещасний випадок) зі змісту якого вбачається, що для ліквідації зазначеної аварії працівниками позивача за допомогою терморезисторної зварки вварено ПЕ заглушку Д-90мм на тупіковому ПЕ газопроводі дв/вводу н/т Д-90мм, знято пережим, повторно перевірено, витоку газу не виявлено.
Про факт вказаного пошкодження газопроводу також складено Акт пошкодження газопроводу від 03.10.2023, який підписано особою, яка пошкодила газопровід - майстром СП КТМ КП «Київтеплоенерго» ОСОБА_1.
Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бучанської міської ради від 09.11.2023 № 115/01 працівника КП «Київтеплоенерго» ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ст. 103-2 КУпАП України притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано до останнього попередження.
У постанові вказано, що ОСОБА_1 при проведенні земляних робіт ковшем екскаватора пошкодив поліетиленовий підземний газопровід дворового вводу низького тиску Д-90 мм; свою провину ОСОБА_1. визнав.
Відповідно до складеного Управлінням аварійно-відновлювальних робіт АТ «Київгаз» кошторису на виконання підрядних робіт від 03.10.2023 вартість робіт з відновлення пошкодженого газопроводу склала 13 532,12 грн з ПДВ.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок проведення земляних робіт в охороній зоні, а саме, здійснено такі роботи без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування та погодження позивача, що призвело до пошкодження газопроводу та заподіяло позивачу збитки у вигляді понесення ним витрат на відновлення належної роботи газорозподільної системи. Відтак, позивач на підставі ст. 224 Господарського кодексу України, статей 22, 1172 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача понесені ним збитки у розмірі 13 532,12 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що 02.10.2023 внаслідок виникнення аварійної ситуації, для невідкладного усунення пошкоджень теплової мережі за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 15-а, м. Київ , майстром РТМ «Святошино» ОСОБА_2 надано заявку на виклик представника АТ «Київгаз» на 03.10.2023 на місце аварії тепломережі, однак на визначену дату представники позивача для проведення аварійно-відновлювальних робіт не з'явились. Відтак, відповідачем з метою оперативного реагування на аварійну ситуацію 03.10.2023 о 10:25 год. були розпочаті земляні роботи для ліквідації аварійного пошкодження без участі представників АТ «Київгаз». Після виявлення за результатами розриття майстром ОСОБА_1. пластикового газопроводу, який перебував у заглушеному стані, про можливе пошкодження газопроводу було повідомлено Управління аварійно-відновлювальних робіт АТ «Київгаз», на підтвердження чого надано заявку № 08354-2023. При цьому, відповідач зазначає, що над виявленим газопроводом не було попереджувальної полімерної стрічки, як це передбачено вимогами ДБН. Водночас, як вказує відповідач, позивач своєчасно був повідомлений про проведення земляних робіт, а 04.10.2023 відповідачем було отримано попередження від Управління експлуатації газових мереж № 1 АТ «Київгаз» на проведення аварійно-ремонтних робіт за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 15-а. Відтак, відповідач зазначає, що його дії з ліквідації аварійного пошкодження газопроводу є правомірними, в той час як бездіяльність позивача із незабезпечення присутності власного представника для участі при проведення земляних робіт є неправомірною. В свою чергу, відповідач звертає увагу на невірне визначення позивачем адреси, де сталася аварія із пошкодження газопроводу, а також на відсутність в матеріалах справи доказів права власності позивача або іншого права володіння на ділянку газопроводу, де за твердженнями останнього сталося пошкодження газопроводу. Також, за доводами відповідача, позивачем не обґрунтовано суми заявлених ним до відшкодування збитків.
Позивач, у свою чергу, у відповіді на відзив вказував, що наведені відповідачем обставини проведення відповідачем робіт 02.10.2023 не мають жодного значення для даної справи, у вказану дату відповідачем були виконані роботи відповідно до наданої ним заявки № 1053167, за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 5а-9б. Однак, 03.10.2023 за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 9б роботи відповідачем здійснювались без письмового погодження із позивачем, а відповідну заявку подано вже після завершення робіт. Позивач також зазначив, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню той факт, що АТ «Київгаз» відповідно до ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 29.06.2017 №854 (із змінами та доповненнями), є Оператором ГРМ, який здійснює експлуатацію газорозподільних систем на території своєї ліцензійної діяльності, в тому числі і за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 9Б.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, зокрема, вказував, що позивач не володіє достатньою та достовірною інформацією щодо місцезнаходження підземних газопроводів та схем їх розміщення, а надана позивачем схема газопроводу є недостовірною. При цьому, відповідач вказує, що 02.10.2023 ним жодних робіт з розриття не проводилось, а про заплановані на 03.10.2023 роботи позивач завчасно повідомлявся.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 3 ст. 22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Крім того, за загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків не настає.
Відповідно до частини 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.
Виходячи з цього, позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.
Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бучанської міської ради від 09.11.2023 № 115/01, підтверджується, що газопровід низького тиску Д-90мм був пошкоджений працівником відповідача ОСОБА_1 та належним відповідачу екскаватором, що останнім не заперечується, а тому відповідач відповідно до статей 1172, 1187 ЦК України є особою, відповідальною за завдану шкоду.
Відповідно до підпункту 17 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.
Відповідно до абзацу першого та другого частини 1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 870 затверджено Типовий порядок видачі дозволів на порушення об'єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів (далі за текстом - Типовий порядок). Вказаний порядок встановлює процедуру видачі дозволів на порушення об'єктів благоустрою (далі - дозвіл) або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 4 Типового порядку дозвіл видається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за місцем проведення робіт на підставі письмової заяви, що подається відповідною юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем (або їх уповноваженим представником), за формою згідно з додатком 1. Для отримання дозволу подається заява юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що здійснюють порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з проведенням земляних та/або ремонтних робіт.
Пунктом 6 Типового порядку передбачено, що дозвіл видається на проведення робіт, перелік яких наведено у додатку 3. Строк дії дозволу визначається з урахуванням умов проведення робіт і не може перевищувати один рік.
Додаток 3 до Типового порядку затверджено Перелік земляних та/або ремонтних робіт, для проведення яких необхідно отримати дозвіл, такими роботами є, зокрема, земляні або монтажні роботи, пов'язані з розриттям дорожнього покриття вулиць, доріг, майданів, площ.
Отже, відповідно до положень чинного законодавства, відповідач перед початком проведенням земляних робіт в межах населеного пункту - міста Києва зобов'язаний був отримати дозвіл від органу місцевого самоврядування, проте в матеріалах справи відсутній дозвіл органу місцевого самоврядування для проведення відповідачем будь-яких земляних робіт.
Відповідно до пунктів 7 та 8 глави 4 розділу III Кодексу газорозподільних систем проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ.
Письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов'язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).
Відповідно до пунктів 13 та 14 глави 4 розділу III Кодексу ГРМ дозвіл на порушення об'єктів благоустрою видається відповідним виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за місцем проведення робіт. Підставою для отримання дозволу на порушення благоустрою для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронній зоні є письмове погодження, видане Оператором ГРМ відповідно до вимог цієї глави.
Тобто, підставою для отримання дозволу виконавчого органу місцевого самоврядування на проведення земляних робіт в межах населеного пункту є письмове погодження, видане Оператором ГРМ, проте спірні роботи 03.10.2023 проводились без дозволу органу місцевого самоврядування на порушення об'єктів благоустрою та обов'язкового письмового погодження з позивачем, чого відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано. Надані відповідачем наряд-допуск № 507, попередження АТ "Київгаз" від 04.10.2023 не стосуються предмета спору, оскільки видані у зв'язку з проведенням земляних робіт по бульвару Вацлава Гавела, 15А. Водночас, як вбачається із наадної позивачем заявки № 10532454 відповідач повідомив позивача про розриття зеленої зони за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 9б-15а, м. Київ , вже після проведення відповідних робіт.
Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач виконував земляні роботи без отримання дозволу органу місцевого самоврядування, підставою для якого мав бути письмовий дозвіл Оператора ГРМ, а також не повідомив Оператора ГРМ, у відповідності до п. 16 глави 4 розділу III Кодексу ГРС, не пізніше ніж за добу до початку проведення земляних робіт.
Водночас, твердження відповідача про невідповідність адреси виникнення аварійної ситуації із пошкодження газопроводу та своєчасне повідомлення позивача про проведення земляних робіт судом відхиляються, як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, а саме: акта пошкодження газопроводу від 03.10.2023, протоколу № 08354 від 03.10.2023 та постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бучанської міської ради від 09.11.2023 № 115/01, працівником відповідача було визнано свою вину у пошкодженні газопроводу за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 9-Б, жодних зауважень ОСОБА_1 щодо викладених у акті пошкодження газопроводу обставин не висловлено.
Отже, суд встановив, що внаслідок пошкодження газопроводу позивачу завдано збитків в загальному розмірі 13 532,12 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема кошторисом на виконання підрядних робіт від 03.10.2023 та розрахунком виробничо-технологічних втрат газу. Розмір шкоди перевірено судом, він визнаний арифметично та методологічно правильним і відповідачем не спростований.
Відтак, оцінивши подані сторонами докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення у діях відповідача, отже позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Суд вказує, що інші доводи сторін судом ураховані, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) на користь Акціонерного товариства «Київгаз» (вул. Михайла Бойчука, буд. 4-Б,м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 03346331) грошові кошти у розмірі 13 532,12 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 30.09.2024.
Суддя Т.Ю. Трофименко