вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без руху
30.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2332/24 (904/4211/24)
Суддя Суховаров А.В. , розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" (49127, м.Дніпро, вул.Базова, буд.8, кім.8, ідентифікаційний номер юридичної особи 41590608)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 40, ідентифікаційний номер юридичної особи 30487219)
про стягнення заборгованості за договором генерального підряду
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2332/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" (49127, м.Дніпро, вул.Базова, буд.8, кім.8, ідентифікаційний номер юридичної особи 41590608) на стадії розпорядження майном; повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальності "Будівельна компанія "Абріс Строй" виконуються арбітражним керуючим Носань Н.С. (свідоцтво №548 від 10.04.2013).
24.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ- Маркет» , за змістом якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" заборгованість за договором генерального підряду 300 000,00 грн., індекс інфляції у розмірі 124 498,33 грн. за прострочення оплати, індекс інфляції у розмірі 25 915,07 грн. за прострочення оплати, а також відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
Дослідивши вищевказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку щодо залишення її без руху з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року складає 3 028,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Оскільки позовну заяву подано в електронній формі через підсистему "Електронний суд" судовий збір, що підлягає сплаті позивачем за розгляд даного позову становить суму 5 404,97 грн. (6 756,21 грн. х 0,8).
Всупереч положенням п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, позивачем до позовної заяви не надано документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, натомість позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, в обґрунтування якого зазначає, що на підставі відкритих виконавчих проваджень, накладений арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй", що містяться на відкритому рахунку в АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання відповідної позовної заяви.
Господарський суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина 2 цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.
Водночас, з аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі N 0940/2276/18.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 по справі N 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі N 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі N 460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі N 905/1059/21, від 30.11.2022 у справі N 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі N 320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Господарський суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява N 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.85 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява N 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).
До того ж, законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше: відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Господарський суд зазначає, що визначений ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається, зокрема, відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону (ухвали Верховного Суду від 28.12.2020 у справі N 922/624/20, від 28.12.2020 у справі N 922/4277/19).
При цьому, умовою відстрочення сплати судового збору є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.
За змістом поданої заяви, позивач зазначає про накладення в межах відкритих виконавчих проваджень арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй", що містяться на відкритому рахунку в АТ КБ «Приватбанк», на підтвердження чого до позовних матеріалів долучено витяги з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 19.09.2024.
Поряд з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності/відсутності інших рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй", які не обтяжені арештами, та відсутності грошових коштів на таких рахунках позивача.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності грошових коштів, відсутності джерел доходів підприємства, здійснення підприємницької діяльності, тощо. Такими доказами можуть бути, зокрема, виписки з рахунку у банку, фінансова звітність товариства за останній період.
За викладених обставин, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які б достеменно свідчили про існуючий скрутний майновий стан, який би перешкоджав сплаті судового збору при зверненні до суду з позовною заявою, та свідчив би про отримання підприємством позивача надмірного фінансового тягаря, зумовленого сплатою судового збору за розгляд даного позову, що, в сукупності, свідчить про відсутність підстав вважати наявними обставини, які унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, тому не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, в той час як відмова господарського суду у клопотання про відстрочення сплати судового збору, свідчить про дотримання судом принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та правової визначеності, і така відмова не може бути визначена як обмеження доступу до правосуддя.
Таким чином, господарський суд не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії, а тому у задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі відмовляється судом.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на те, що позивачем не сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення в порядку ст.174 ГПК України позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" без руху та надання позивачу строку для усунення вище перелічених недоліків, шляхом надання до Господарського суду Дніпропетровської області у 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали доказів сплати судового збору у розмірі 5 404,97 грн.
Керуючись ст.ст.162, 174, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" (49127, м.Дніпро, вул.Базова, буд.8, кім.8, ідентифікаційний номер юридичної особи 41590608) залишити без руху.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви, а саме надати до Господарського суду Дніпропетровської області наступні докази:
- докази сплати судового збору у розмірі 5 404,97 грн.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили 30.09.2024 та не підлягає оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Суховаров