19 вересня 2024 року м. Харків Справа №922/2847/16
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (попередня назва - Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» в особі відділення «Харківське відділення №5 «АТ «Сбербанк Росії»), м.Київ, (вх.№811Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2017 року у справі №922/2847/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод», м.Харків,
до Акціонерного товариство «Міжнародний резервний банк», м.Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєва Олена Дмитрівна, м. Харків,
про визнання недійсним іпотечного договору,-
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.01.2017 року по справі №922/2847/16 (суддя Хотенець П.В., повний текст рішення складено 23.01.2017 року) позов задоволено повністю.
Визнано недійсним іпотечний договір, укладений між Приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод», посвідчений 13.09.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., зареєстрований в реєстрі за номером 5139, в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за: договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод»; договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» та Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії».
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (попереднє найменування Публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії») в особі відділення «Харківське відділення №5 «АТ «Сбербанк Росії» на користь Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» 2067,00 грн. судового збору.
Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства та неповне з'ясування всіх обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
09.03.2017 року до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№2553), в якому відповідач просив зупинити провадження у справі до:
- набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/6554/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківській коксовий завод» до ПАТ «Сбербанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», 2) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 3) Національний банк України, про визнання недійсним договору та за позовом третьої особи ТОВ «Аромасервіс» до 1) ПАТ «Сбербанк», 2) Приватного акціонерного товариства «Харківській коксовий завод» треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: 1) ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», 2) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 3) Національний банк України, про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним;
- вирішення Вищим господарським судом України справ:
№904/11194/15 за позовом ТОВ «Коксотрейд» до ПАТ «Сбербанк», треті особи: 1) ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», 2) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 3) Національний банк України, про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним в частині та визнання кредитних зобов'язань припиненими;
№904/43/17 за позовом ТОВ «Коксотрейд» до 1) ПАТ «Сбербанк», 2) Приватного акціонерного товариства «Харківській коксовий завод», 3) Приватного акціонерного товариства «Термолайф», третя особа ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», про визнання договорів про відкриття кредитних ліній та поруки недійсними.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 року клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №922/2847/16 задоволено частково. Зупинено провадження у справі №922/2847/16 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/6554/15. Зобов'язано сторони повідомити Харківській апеляційний господарський суд про результати розгляду Господарським судом Харківської області справи №922/6554/15 та набрання рішенням у справі №922/6554/15 законної сили.
Відповідно до Указів Президента України №454/217 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» та №295/2018 від 28.09.2018 року «Про переведення суддів», а також керуючись ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.31 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ухвалою від 05.11.2018 року прийняла справу №922/2847/16 до провадження. Крім того, ухвалою суду від 05.11.2018 року зобов'язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №922/6554/15 і засвідчену копію відповідного судового рішення, що набрало законної сили, надати до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судове засідання.
У подальшому, ухвалою суду від 13.05.2019 року клопотання позивача та клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволено частково; зупинено провадження у справі №922/2847/16 до вирішення по суті і набранням законної сили судовим рішенням по справі №904/11194/15. Зобов'язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №904/11194/15 та набранням судового рішення законної сили; засвідчену копію відповідного судового рішення, що набрало законної сили, надати до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 09.12.2019 року з метою розгляду відповідного клопотання та дослідження факту усунення обставин, що зумовили зупинення у даній справі, поновлено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
У подальшому, ухвалою суду від 18.12.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Сбербанк» про поновлення провадження у справі №922/2847/16. Зупинено провадження у справі №922/2847/16 до вирішення по суті і набранням законної сили судовим рішенням по справі №904/11194/15. Зобов'язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №904/11194/15 та набранням судового рішення законної сили. Ухвалено засвідчену копію відповідного судового рішення, що набрало законної сили, надати до матеріалів справи.
Постановою Верховного Суду від 06.03.2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сбербанк» задоволено. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 року у справі №922/2847/16 скасовано, а справу передано до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
17.03.2020 року супровідним листом №25.2-16/922/2847/16/261/2020 матеріали справи №922/2847/16 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року зупинено провадження у справі №922/2847/16 до вирішення по суті і набранням законної сили судовим рішенням по справі №904/11194/15. Зобов'язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №904/11194/15 та набранням судового рішення законної сили; засвідчену копію відповідного судового рішення, що набрало законної сили, надати до матеріалів справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 року, у зв'язку із прийняттям відставки судді Ільїна О.В., для розгляду справи №922/2847/16 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2022 року у справі №904/11194/15 згідно якої прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 року у справі №904/11194/15; апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 року у справі №904/11194/15 закрито. Тобто наявне кінцеве судове рішення, яке набрало законної сили.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 року поновлено провадження у справі №922/2847/16. Розгляд справи №922/2847/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (попереднє найменування Публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії») на рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2017 року призначено до розгляду в судове засідання на 19.09.2024 року на 11:30 год. і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 23.08.2024 року.
26.08.2024 року до суду надійшла заява (вх.№11130), в якій вказано, що 09.12.2021 року була зареєстрована нова редакція статуту Акціонерного товариства «Сбербанк» та відповідно до внесених змін змінено найменування банку на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (скорочена назва - АТ «МР Банк»). Згідно з п. 1.3. статуту АТ «МР Банк», є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства «Сбербанк», Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», Закритого акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії», ЗАТ «Сбербанк Росії», Закритого акціонерного товариства «Банк НРБ».
Таким чином, банком було змінено назву, ідентифікаційний код юридичної особи залишився без змін. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про зміну найменування відповідача у даній справі на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк».
У заяві також вказано, що протягом 2020 року АТ «МР Банк» (на той час АТ «Сбербанк») відступило право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення позичальників та поручителів ПрАТ «Харківський коксовий завод», ТОВ «Коксотрейд», ПрАТ «Термолайф». Новим набувачем прав є ТОВ «Схід Фінанс» (код 38421401). Отже, як вважає заявник, АТ «МР Банк» не може представляти кредитора щодо прав вимоги яке передано іншій особі.
Колегія суддів відзначає, що на підтвердження вказаних обставин заявником не надано належних доказів, копія акту приймання-передачі прав вимоги не надає можливості достеменно встановити, що відбулось відступлення та в якому обсязі.
Слід відзначити, що жодною із сторін не надано заяву про вступ у справу, або про заміну сторони і наразі учасники справи не позбавлені права вчинити такі дії і після розгляду справи по суті.
У судове засідання 19.08.2024 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду скарги були належним чином повідомлені.
В ухвалі суду від 22.08.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такі ж способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання передбачені статтею 20 Господарського кодексу України, якою, в тому числі встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач просив суд визнати недійсним іпотечний договір, укладений між Приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», посвідчений 13.09.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., зареєстрований в реєстрі за номером 5139 в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», та за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року (кредитний договір-1), зобов'язання за яким забезпечені оспорюваним іпотечним договором, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2016 року у справі №922/6554/15 визнано недійсним.
Також позивач зазначає, що договір про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року (кредитний договір-2), зобов'язання за яким забезпечені оспорюваним іпотечним договором, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 року у справі №904/11194/15 визнано недійсним.
Згідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном.
За змістом ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Частиною 2 ст.548 Цивільного кодексу України визначено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.
Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 ст.215 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.
Визначення іпотеки також міститься і у статті 575 Цивільного кодексу України, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Питання про визначення дійсності правочину пов'язується з моментом його вчинення відповідно до ст.ст. 205 - 210 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Безпосередньо законом визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а отже, іпотека не може існувати самостійно без зобов'язання. Недійсність договору, забезпеченого іпотекою, тягне за собою й недійсність іпотеки.
Суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що недійсність договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 року у справі №904/11194/15 має наслідком недійсність оспорюваного іпотечного договору в частині забезпечення недійсних зобов'язань за вказаним договором.
Щодо договору №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, місцевий господарський суд вказав, що в постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2016 року у справі №922/6554/15, направляючи її на новий розгляд, вказано про допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права щодо визначення територіальної підсудності, але при цьому не вказано на неправильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами спеціальної норми ч.5 ст.52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як на підставу недійсності договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року. Таким чином, суд дійшов висновку, що вказаний договір є нікчемним відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України, як такий, що порушує публічний порядок в економічній, банківській сфері, встановлений ч.5 ст.52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і має наслідком недійсність оспорюваного іпотечного договору в частині забезпечення недійсних зобов'язань за вказаним договором.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, матеріали справи свідчать, що у Господарському суду Харківської області перебувала справа №922/6554/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» в особі відділення «Харківське відділення №3 «АТ «Сбербанк Росії» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Національного банку України, про визнання недійсним в частині договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/Юо від 04.09.2012 року та визнання кредитних зобов'язань припиненими.
У Господарському суді Дніпропетровської області перебувала справа №904/11194/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року недійсним в частині надання кредиту в розмірі 4444181,15 доларів США та визнання припиненими зобов'язань ТОВ «Коксотрейд» перед банком з повернення суми кредиту та відсотків за користування ним за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року в сумі 1363,52 доларів США (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Станом на момент прийняття рішення у даній справі №922/2847/16, а саме 20.01.2017 року, по справі №922/6554/15 Вищим господарським судом України було прийнято постанову (19.10.2016 року), якою справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Вказане свідчить, що приймаючи рішення по справі №922/2847/16 суд посилався на висновки в межах справи №922/6554/15, за якою було відсутнє рішення. Тобто, суд визнав встановленими обставини, що фактично не були встановлені.
Також суд першої інстанції посилався на висновки викладені по справі №904/11194/15 в рішенні від 21.12.2016 року. Однак, відповідне рішення не набрало законної сили і обставини, які були ним встановлені також не могли бути покладені в основу рішення у даній справі.
Наразі, суд апеляційної інстанції визначає, що по справі №922/6554/15 рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 року відмовлено у задоволенні первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2019 року рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 року у справі №922/6554/15 залишено без змін. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій правомірно встановили та виходили з того, що сторонами спірного правочину не було допущено порушень законодавства при його укладанні, а відтак дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним.
Тобто, договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/Юо від 04.09.2012 року є чинним; будь-які відомості про його нечинність або недійсність відсутні.
По справі №904/11194/15 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року недійсним в частині та визнання кредитних зобов'язань припиненими.
Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції. Разом з тим, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2022 року прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 року у справі №904/11194/15; апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 року у справі №904/11194/15 закрито.
Таким чином, договір про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року є чинним; будь-які відомості про його нечинність або недійсність відсутні.
Як вже зазначалось, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору; недійсність договору, забезпеченого іпотекою, тягне за собою й недійсність іпотеки.
У той час позивачем не доведено обставин недійсності договорів, забезпечених іпотекою, у зв'язку з чим підстави для визнання забезпечувального правочину недійсним відсутні.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Прийняте судом першої інстанції рішення не відповідає приписам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України щодо його обґрунтованості і відповідності висновків обставина справи.
З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про скасування такого рішення згідно приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказане свідчить про те, що апеляційна відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (попередня назва - Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» в особі відділення «Харківське відділення №5 «АТ «Сбербанк Росії») задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2017 року у справі №922/2847/16 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30.09.2024 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук