25 вересня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
та учасників провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42024261220000011 від 24.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 114-1 КК України, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці 16 вересня 2024 року, -
Короткий зміст судового рішення.
Цією ухвалою, клопотання задоволено.
Накладено арешт на мобільний телефон марки «Iphone 14», s/n НОМЕР_1 з сім-картою № НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «Iphone 15 Promax», s/n НОМЕР_3 з сім-картою № НОМЕР_4 , власником яких є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були вилучені під час обшуку від 12 вересня 2024 року за місцем проживання останньої.
ЄУНСС №727/9850/24 Слідчий суддя в І інстанції: ОСОБА_8
Провадження №11-сс/822/286/24 Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ст. 309 КПК України
Доводи апеляційної скарги учасника провадження.
Адвокат ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі в інтересах власника майна
ОСОБА_7 , вважає, що дане рішення прийняте із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України, а відтак, має бути скасоване.
У відповідності до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, зокрема, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України).
В той же час, ні в клопотанні прокурора, ні в оскаржуваній ухвалі суду не наведено жодного мотиву визнання мобільних телефонів речовим доказом, а відповідно, - необхідності накладення арешту на це майно.
Так, іншими ухвалами слідчому органу надавалось право на проведення обшуку, однак не було надано право на вилучення мобільних телефонів.
Під час проведення обшуку. ОСОБА_7 надала для огляду мобільні телефони, що було зроблено слідчим, однак, останній зловживаючи правами з метою тиску на особу вилучив останні, визнавши їх речовими доказами.
Оскільки, слідчим проведено огляд вмісту мобільного телефону та не виявлено в ньому будь-яких доказів, що мають значення для справи, вилучення останніх передбачає якусь іншу мету, не пов'язану із розслідуванням справи.
Таким чином, арештовані мобільні телефони не мають зв'язку з кримінальним правопорушенням; не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігай та не зберігають на собі сліди кримінального правопорушення; вказані мобільні телефони не набуті кримінально протиправним шляхом, не відносяться до переліку фактів, які зазначені у предметі доказування, згідно даних ЄРДР.
Крім того, постанова слідчого, так само як і ухвала суду не містить жодного слова, жодного посилання на те, доказом чого є ці мобільні телефони та як відсутня в них інформація може бути корисною слідству.
Зауважує, що відповідно до п.18 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Вилучення майна, позбавлення права користування ним, з порушенням балансу інтересів держави та права власності особи не сприяє досягненню цілей правосуддя, а містить ознаки репресивності.
Не зазначення в ухвалі суду, чи всі складові арешту включені або виключені, вказує на те, що ухвала є незаконною, оскільки породжує правову невизначеність і залишає поза увагою судового контролю процес виконання ухвали, дозволяючи правоохоронному органу самовільно трактувати закон.
Позиції сторін.
Адвокат ОСОБА_6 в інтересах власника майна - ОСОБА_7 , підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді через процесуальні порушення допущені судом при її постановлені та необґрунтованості висновків, що лягли в основу прийнятого рішення. Ухвалити нове рішення яким у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.
Прокурор просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення.
Мотиви суду.
Встановивши суть ухвали та вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна, з'ясувавши думку учасників судового засідання щодо заявлених апеляційних вимог захистом, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Отже, слідчим суддею під час розгляду клопотання органу досудового розслідування встановлено, що є достатні підстави вважати, що майно на яке слідчий просив накласти арешт, відповідає критеріям ст. 170 КПК України, а саме є доказом у кримінальному провадженні та зазначено, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є доказом вчиненого кримінального правопорушення та у відповідності до вимог законодавства до нього може бути застосована спеціальна конфіскація.
Разом з тим, слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримано, з огляду на такі обставини.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що 24.01.2024 до ЄРДР за №42024261220000011 було внесені відомості за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 114-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 вересня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку в житлі та іншому володінні, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 7324584000:02:005:0464, яка належить ОСОБА_9 , де фактично проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукання і вилучення: медико-експертних справ МСЕК ОКМУ «Центр МСЕ» на ім'я громадян України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_30 , ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_31 , ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_32 , ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_33 , ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_34 , ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_35 , чорнових записів, флеш-накопичувачів з копіями електронних медичних документів та ключами доступів до електронної медичної системи щодо перебування на комісії психо-неврологічної МСЕК вищевказаних громадян.
12 вересня 2024 року за вищевказаною адресою було проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 14», s/n НОМЕР_1 з сім-картою № НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «Iphone 15 Promax», s/n НОМЕР_3 з сім-картою № НОМЕР_4 .
Постановою старшого слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Чернівецькій області ОСОБА_47 від 12 вересня 2024 року вищевказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 170, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя, прокурор і слідчий не дотрималися.
Згідно ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
При цьому, слідчий суддя вказаних норм закону, при накладенні арешту на мобільні телефони не дотримався чим порушив зокрема ч.3 абзц. 2 ст. 170 КПК України, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_7 під час проведення обшуку добровільно надала доступ до телефонів разом з інформацією яка на них мітиться без перешкоджань у подоланні систем логічного захисту.
Окрім цього слідчий суддя задовільнивши клопотання прокурора про арешт майна, а саме мобільних телефонів «Iphone 14», s/n НОМЕР_1 з сім-картою № НОМЕР_2 та «Iphone 15 Promax», s/n НОМЕР_3 з сім-картою № НОМЕР_4 , власником яких є ОСОБА_7 , у своїй ухвалі не вказав, яких саме прав остання позбавлена щодо свого майна (ч.1 ст. 170, ч.4, п.4 ч.5 ст. 173 КПК України).
З витягу ЄРДР №42024261220000011 (а.с.8-9), який міститься у матеріалах клопотання про накладення арешту на майно вбачається, що вказане провадження здійснюється за ч.3 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України) та ч.1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань).
Разом з тим, на час слухання клопотання, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, підозра нікому не висунута, зокрема ОСОБА_7 , а також наразі не встановлено інших підозрюваних. Не доведено, яке відношення мають вилучені мобільні телефони у ОСОБА_7 до розслідування зазначених вище кримінальних правопорушень, та які не є фактично знаряддям вчинення даних правопорушень, так як не відображено, а ні у клопотанні прокурора, а ні в ухвалі слідчого судді, яким чином мобільні телефони сприяли тим чи іншим діям у схемі на незаконне переправлення осіб через державний кордон України чи перешкоджання законній діяльності ЗСУ.
Попри це, у даному витягу з ЄРДР №42024261220000011 фігурує декілька прізвищ, серед яких ОСОБА_48 , однак клопотання про арешт майна стосується ОСОБА_7 , разом з тим будь-які відомості чи докази, процесуальні документи про те, що це є одна й та ж особа, до клопотання не надано.
Окрім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.09.2024 надано дозвіл на проведення обшуку в житлі та іншому володінні, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 7324584000:02:005:0464, яка належить ОСОБА_9 , де фактично проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукання і вилучення: медико-експертних справ МСЕК ОКМУ «Центр МСЕ» на імена ряду громадян України, чорнових записів, флеш-накопичувачів з копіями електронних медичних документів та ключами доступів до електронної медичної системи щодо перебування на комісії психо-неврологічної МСЕК цих громадян.
Разом з тим, у даній ухвалі слідчого судді від 11.09.2024 відсутня вказівка про відшукання і вилучення мобільних телефонів ОСОБА_7 , проте це не завадило органу досудового слідства вилучити їх та визнати речовими доказами, що свідчить про вчинення дій поза межами наданих їм повноважень.
Проте, огляд вилучених мобільних телефонів не здійснений, і такий процесуальний документ відсутній, як і відсутня постанова слідчого про призначення необхідної слідству експертизи по даному провадженню.
Більше того, з матеріалів клопотання про арешт майна вбачається, що 17.06.2024 заступником керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури ОСОБА_5 винесена постанова про об'єднання матеріалів досудових розслідувань, а саме матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42024261220000011 від 24.01.2024 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та №42024261220000042 від 17.06.2024 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, - об'єднано в одне провадження, яке зареєструвати в ЄРДР за №42024261220000042 (а.с.35-36).
Однак, з клопотанням про арешт на майна прокурор звертається у кримінальному провадженні №42024261220000011 від 24.01.2024.
Отже, зваживши все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, яка суперечить кримінальному процесуальному законодавству та підлягає скасуванню, оскільки постановлена без належного об'єктивного з'ясування обставин кримінального провадження та підстав для накладення арешту.
Відповідно до статей 7 та 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v.Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді в інтересах власника майна, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому підлягають задоволенню.
За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, відповідно до вимог ч.3 ст. 407 КПК України.
Отже, наведені обставин свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, т.я. клопотання слідчого про накладення арешту на мобільні телефони, внесене до суду передчасно, без доведеності підстав арешту майна та при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами та правами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст. 376, ст. 132, 170-173,175, 309, 392, 395, 404, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 вересня 2024 року - скасувати.
У задоволенні клопотання заступника керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 про арешт майна: мобільного телефону марки «Iphone 14», s/n НОМЕР_1 з сім-картою № НОМЕР_2 та мобільного телефону марки «Iphone 15 Promax», s/n НОМЕР_3 з сім-картою № НОМЕР_4 , власником яких є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3