27 вересня 2024 року Справа № 280/6833/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
до Запорізької обласної державної адміністрації (просп. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 00022504)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дій, -
23.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій позивач просить суд (згідно заяви від 30.07.2024):
визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації щодо самоусунення від кваліфікації екологічної катастрофи;
зобов'язати керівництво Запорізької обласної державної адміністрації оголосити майданчик в 39 га за адресою Запоріжжя, Північне шосе, 20г зоною екологічного лиха (екологічної катастрофи), виконати експертні висновки щодо екологічної шкоди довкіллю, басейну Дніпра і здоров'ю запоріжців, скликати робочу групу з представників заінтересованих структур і виробити програму подолання наслідків екологічної катастрофи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Запорізька обласна державна адміністрація повинна діяти в межах дискреційних повноважень, визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації», де, зокрема, визначено: Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм охорони довкілля. Місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів. Всі ці Принципи діяльності місцевих державних адміністрацій Запорізькою обласною державною адміністрацією не виконуються. Просить позов задовольнити.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» знаходиться на території м. Запоріжжя, що відповідає територіальній юрисдикції міста. Облдержадміністрація не є органом управління заводу та відповідно до ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не може втручатися у його господарську діяльність. Разом з тим, у разі проведення Запорізькою міською радою засідання робочої групи щодо вирішення проблем заводу облдержадміністрація готова взяти у ньому участь. В задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
В позовній заяві позивач зазначає, що є методики визначення забруднення довкілля небезпечною токсичною речовиною азбестом повітря і підземних вод в Дніпро. Є методики визначення пилового забруднення Запоріжжя з буртів бетонних залишків. Потрібно визначити об'єми забруднень від технічних олив та технічних вод в підземних каналах Запорізького сталепрокатного заводу. Визначити розміри екологічної катастрофи на цій ділянці під силу лише державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації. І ця задача в дискреційних повноваженнях цього органу державної влади. Лише після цього можна приступити до вироблення програми подолання наслідків екологічної катастрофи на місці Запорізького сталепрокатного заводу.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стосовно зобов'язання відповідача оголосити майданчик в 39 га за адресою Запоріжжя, Північне шосе, 20г зоною екологічного лиха (екологічної катастрофи), суд зазначає наступне.
Конституція України гарантує усім громадянам України екологічну безпеку та право на захист життя та майна від негативних впливів.
Згідно ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації та їх місце в системі органів виконавчої влади виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачені повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля
Місцева державна адміністрація:
1) розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності;
2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону;
3) розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм;
4) вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами;
5) вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;
6) інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення;
7) організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян;
8) вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил;
9) розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях;
10) здійснює контроль за використанням відходів з урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров'я людей і навколишнього природного середовища та розглядає справи про адміністративні правопорушення або передає їх матеріали на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи;
11) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища;
12) вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо встановлення та зміни меж районів, міст у порядку, визначеному законом;
13) здійснює контроль за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя водних об'єктів та островів для загального водокористування відповідно до закону.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» надзвичайна екологічна ситуація - надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. Негативні зміни в навколишньому природному середовищі - це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.
Статтею 5 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» визначені підстави для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації:
значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством;
виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів;
негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави;
негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території;
значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі.
У статті 6 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» чітко закріплений порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації.
В свою чергу, відповідно до ст. 65 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, може бути оголошена зоною надзвичайної екологічної ситуації.
Надзвичайна екологічна ситуація - надзвичайна ситуація, за якої на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.
Негативні зміни в навколишньому природному середовищі - це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, які обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.
Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України
Правове регулювання відносин, які виникають під час здійснення надзвичайних заходів, спрямованих на захист життя та здоров'я людей і нормалізацію екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації, визначення порядку встановлення правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, його організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, порядку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок виникнення надзвичайної екологічної ситуації, а також вирішення інших організаційних питань у цій сфері здійснюються згідно з Законом України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи, судом встановлено, що листами від 15.03.2024 № 05-Р-ел та від 26.04.2024 № 79-Р-0604-2ел позивачу було повідомлено, що ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» знаходиться на території м. Запоріжжя, що відповідає територіальній юрисдикції міста. Облдержадміністрація не є органом управління заводу та відповідно до ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не може втручатися у його господарську діяльність.
Разом з тим, у разі проведення Запорізькою міською радою засідання робочої групи щодо вирішення проблем заводу облдержадміністрація готова взяти у ньому участь.
Враховуючи вищевикладене, Законом України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» чітко закріплені підстави, порядок та органи, які мають право оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації, з аналізу наведеного нормативно-правового акту вбачається, що відповідач не наділений таким правом.
Крім того, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» також не передбачені повноваження місцевих державних адміністрацій в оголошенні окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про оголошення майданчика (39 га за адресою вул. Північне Шосе, 20г, м. Запоріжжя) зоною надзвичайної екологічної ситуації (або як зазначає позивач зоною екологічного лиха) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не підлягають задоволенню і вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати експертні висновки щодо екологічної шкоди довкіллю, басейну Дніпра і здоров'ю запоріжців, скликати робочу групу з представників заінтересованих структур і виробити програму подолання наслідків екологічної катастрофи, з огляду на те, що жодного експертного висновку про який зазначає позивач суду надано не було, як і не було надано доказів того, що відповідачем розглядався будь-який висновок який стосувався екологічної шкоди довкіллю.
Стосовно про визнання протиправною бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації щодо самоусунення від кваліфікації екологічної катастрофи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 20-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів належить:
а) реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
б) реалізація повноважень у сфері оцінки впливу на довкілля відповідно до законодавства про оцінку впливу на довкілля;
в) одержання безоплатно від центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;
г) видача дозволів на викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України;
ґ) реалізація повноважень у сфері стратегічної екологічної оцінки відповідно до законодавства про стратегічну екологічну оцінку;
д) здійснення повноважень у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконує також інші функції, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.
Згідно абз.2 п.а ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:
а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:
про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про стратегічну екологічну оцінку, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів.
Статтею 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.
Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.
Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 25 червня 2020 р. № 614 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; формування та реалізує в межах повноважень, передбачених законом, державну політику у сфері лісового та мисливського господарства; формування і реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією; формування державної політики: у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів; - у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов'язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта “Укриття» на екологічно безпечну систему, а також здійснення державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення (далі - поводження з радіоактивними відходами); щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до листа Департаменту інфраструктури та промисловості облдержадміністрації від 28.03.2024 № 08-Р-ел, ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» через відсутність обігових коштів з березня 2013 року виробництво на заводі було зупинено. Крім того, в Господарському суді Запорізької області порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та на цей час триває процедура санації.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних щодо перебування юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення такої юридичної особи відомості відсутні.
Також, листом від 04.04.2024 № 44/02.1-18/04.2 Департамент захисту довкілля облдержадміністрації повідомив заявника про те, що відповідно до 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про управління відходами» суб'єктами права власності на відходи у тому числі є юридичні особи. Вищевказаним законом врегульовано, у тому числі, обов'язки утворювачів відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств. Департамент звернув увагу заявника про необхідність врегулювання подальшого управління будівельними відходами з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, у тому числі, виконання зобов'язань суб'єкта господарювання.
Як зазначалося вище, вирішення питань, про які зазначає позивач (серед яких і кваліфікації екологічної катастрофи) не входять до повноважень обласної державної адміністрації, про що відповідач зазначає у листуванні з позивачем.
Також суд звертає увагу на те, що існують відповідні органи виконавчої влади які займаються формуванням та реалізацією державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки, також здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, які в межах своїх повноважень можуть провести огляд (обстеження) місць заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій, зробити оцінку таких наслідків, проводити перевірки із застосуванням інструментально-лабораторного контролю та інше, що в свою чергу ще раз підтверджує відсутність необгунтованість заявлених позовних вимог.
Позивачем був доданий до матеріалів справи відео доказ огляд майданчика, який був досліджений судом та з якого не можливо зробити висновки, що майданчик на відео доказі є зоною надзвичайної екологічної ситуації без проведених експертиз та висновків відповідних виконавчих органів, тому суд критично ставиться до наданого доказу.
Стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров'я загалом та погіршити якість життя особи, встановлення порядку забезпечення екологічних прав покладається саме на державу, однак звертаючись до суду позивач повинен обґрунтувати порушення своїх права та інтересів.
Так, відповідно до п. 5 та п. 9 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, у тому числі, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши позовну заяву, суд зазначає, що така позовна заява ґрунтується лише на припущеннях позивача, перерахуванням нормативно-правових актів, та відсутністю належних та допустимих доказів.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтовані, а відтак не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної державної адміністрації (просп. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 00022504) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.09.2024.
Суддя О.В. Конишева