справа № 208/9368/24
№ провадження 1-кс/208/1588/24
Іменем України
16 вересня 2024 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 погоджене з прокурором прокурори Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мирноград (Димитрів) Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, водій-санітар 3 автомобільного взводу 8 окремої автомобільної санітарної роти військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Слідчий звернувся до суду із клопотанням погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий у своєму клопотанні посилається на те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення понесення покарання.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків, які були присутні під час проведених слідчих та процесуальних дій, шляхом застосування до них методів залякування, фізичного та морального впливу. Також може вчиняти тиск на них, з метою примушування змінити раніше надані покази, задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.
Крім того, ризик передбачений, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 є військовослужбовцем та в зв'язку із своєю професійною діяльністю має доступ до вогнепальної зброї та бойових припасів, через що може продовжити вчиняти злочини у сфері незаконного обігу зброї.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу, відомостей щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я не встановлено.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання слідчого, посилався на обставини зазначені в клопотанні, обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою у вигляді особистої поруки.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, підтримав думку захисника.
ОСОБА_7 в судовому засіданні надала характеристику підозрюваному.
Слідчий суддя, вислухавши прокурора, захисника, підозрюваного, експерта, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 , будучи старшим солдатом, водієм-санітаром 3 автомобільного взводу 8 окремої автомобільної санітарної роти військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний, серед іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, додержуватись визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань доручених йому за посадою, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців, не вживати під час проходження військової служби наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Проте ОСОБА_4 , являючись військовослужбовцем, всупереч зазначених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи прямим умислом, вчинив придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Так, ОСОБА_4 будучи старшим солдатом, водієм-санітаром 3 автомобільного взводу 8 окремої автомобільної санітарної роти військової частини НОМЕР_1 , у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 14 березня 2024 року, знаходячись в невстановленому місці, діючи умисно, придбав одноразовий реактивний протипіхотний гранатомет BULSPIKE-AP, який в подальшому переніс до невстановленого місця, де заховав та став зберігати з метою подальшого збуту, без передбаченого законом дозволу.
В подальшому, реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на незаконний збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ігноруючи вимоги «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від
12.10.1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної зброї, а також бойових припасів до зброї та вибухових речовин», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, які забороняють носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут без відповідного дозволу вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, 14 березня 2024 року, приблизно о 21 годині 44 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи біля парковочних місць розташованих поблизу будинку АДРЕСА_2 , зустрівся з гр. ОСОБА_8 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, де збув останньому одноразовий реактивний протипіхотний гранатомет BULSPIKE-AP, який є боєприпасом та придатний для здійснення вибуху.
Після чого, 17 березня 2024 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи біля військового шпиталя за адресою: АДРЕСА_3 , передав невстановленій під час слідства «довіреній» особі ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_9 , грошові кошти в сумі 31 000 гривень, які до того були вручені співробітниками правоохоронних органів в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, за раніше збутий ОСОБА_4 реактивний протипіхотний гранатомет BULSPIKE-AP, який є боєприпасом та придатний для здійснення вибуху, тобто ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Крім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свою кримінально-протиправну діяльність, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 10 липня 2024 року, знаходячись в невстановленому місці, діючи умисно, придбав реактивну протитанкову гранату, кумулятивної дії, типу РПГ-22, яку в подальшому переніс до ділянки місцевості за координатами «google maps» - 48.2980278, 37.2063611 в АДРЕСА_2 , де заховав шляхом «закладки», з метою подальшого збуту, без передбаченого законом дозволу.
В подальшому, реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на незаконний збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ігноруючи вимоги «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від
12.10.1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної зброї, а також бойових припасів до зброї та вибухових речовин», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, які забороняють носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут без відповідного дозволу вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, 10 липня 2024 року, приблизно о11 год. 29 хв. ОСОБА_4 перебуваючи біля будівлі «Ощадбанку» за адресою: м. Покровськ, вул. Кармелюка, буд. 2, зустрівся з ОСОБА_8 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, де повідомив останньому місце знаходження реактивної протитанкової гранати, кумулятивної дії, типу РПГ-22 та що ОСОБА_8 повинен сплатити за її придбання - 19.000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень. Після чого, того ж дня, ОСОБА_8 діючи за вказівками ОСОБА_4 під'їхав за координатами «google maps» - 48.2980278, НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , де на ділянці місцевості біля сміттєвого баку, забрав залишену для нього ОСОБА_4 . реактивну протитанкову гранату, кумулятивної дії, типу РПГ-22, яка є боєприпасом та придатна для здійснення вибуху.
Далі, того ж дня, ОСОБА_4 у месенджері «WhatsApp» надіслав повідомлення ОСОБА_8 із номером банківської картки № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_10 - «довіреній» особі ОСОБА_4 , на яку ОСОБА_8 повинен надіслати грошові кошти у сумі 19.000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень за раніше придбану ним реактивну протитанкову гранату, кумулятивної дії, типу РПГ-22.
Після чого, 10.07.2024 о 13 годині 54 хвилини ОСОБА_8 перебуваючи біля банківського терміналу «ПриватБанк» за адресою: АДРЕСА_2 , перерахував на банківську картк № НОМЕР_3 , грошові кошти у сумі 19.000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень, які до того були вручені співробітниками правоохоронних органів в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, за раніше збуту ОСОБА_4 , реактивну протитанкову гранату, кумулятивної дії, типу РПГ-22, тобто ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
У судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема наступні матеріали досудового розслідування: протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 01.03.2024, протокол огляду грошових коштів від 15.03.2024, протокол оглядів покупця від 14.03.2024, висновок судової вибухово-технічної експертизи від 25.03.2024 № СЕ-19/113-24/1675-ВТХ, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 15.03.2024, протокол огляду грошових коштів від 17.03.2024, протокол огляду покупця від 17.03.2024, протокол повторного допиту свідка ОСОБА_8 від 21.03.2024, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 02.04.2024, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 02.04.2024, протокол огляду грошових коштів від 15.03.2024, протокол огляду покупця від 10.07.2024, протокол огляду грошових коштів від 10.07.2024, висновок судової вибухово-технічної експертизи від 18.07.2024 № СЕ-19/105-24/4846-ВТХ, допит свідка ОСОБА_8 від 10.07.2024, протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 10.07.2024, протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 10.07.2024, протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 10.07.2024, протокол аудіо, відеоконтролю особи відносно ОСОБА_4 від 16.07.2024, протокол огляду флеш-карт аудіо, відеоконтролю особи відносно ОСОБА_4 від 26.07.2024, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Слідчий суддя наголошує, що стандарт «обґрунтованості підозри» не вимагає існування доказів, достатніх для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. При вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того, чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
Отже вказане може бути підставою для обрання запобіжного заходу.
Щодо існування ризиків слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;
- впливати на свідків та на потерпілого у даному кримінальному провадженні;
- вчините інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення.
Ризики переховування від органів досудового розслідування, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні так, як ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 7 років, загроза реального відбуття з високою ймовірністю спонукають його до переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Обставини кримінального правопорушення та дані про особу, відсутність міцних соціальних зв'язків та інше, вважаю, що вказані факти не зменшуюсь заявлені у кримінальному провадженні ризики та у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку. Домашній арешт не зможе у цьому випадку ефективно запобігти встановленим ризикам, та захистити високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства.
Оцінюючи доводи щодо існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на таке.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи вимоги ч.1 та ч.2 ст.177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, що забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, які є тяжкими злочинами та відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінуються у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є підставою для обрання запобіжного заходу.
Щодо не можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Вирішуючи клопотання захисника про застосування іншого запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у виді особистої поруки не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому відмовляє у застосуванні такого запобіжного заходу, з огляду на наступне.
Так, за змістом вимог ст.180 КПК України, передача підозрюваного під особисту поруку полягає у наданні особами, яких слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Проте слідчому судді не надано доказів на підтвердження способу виконання підозрюваним покладеним на нього обов'язків, у разі застосування щодо нього особистої поруки, а саме можливості уникнення ризиків зазначених в клопотанні слідчого.
Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри; доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за яке передбачено покарання від 3 до 7 років позбавлення волі, суд вважає, що цих обставин, у сукупності із наданими документами достатньо для того, щоб обрати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В свою чергу, достатніх документів на спростування доводів, наведених слідчим та прокурором в обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, сторона захисту не надала. Так само, як і не надала документів, які мають враховуватися при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на теперішній час, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
З огляду на ці обставини відсутні підстави для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Отже з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Окрім цього, відповідно до вимог ч. 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Так, з урахуванням того, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину те, що злочин вчинений без застосуванням насильства або погрозою його застосування, суд вбачає підстави для визначення застави.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Керуючись статтями 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, відмовити.
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 погоджене з прокурором прокурори Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , 29 грудня 1991, задовольнити.
Застосувати у рамках кримінального провадження № 12024050000000153 від 26.02.2024 року, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мирноград (Димитрів) Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, водій-санітар 3 автомобільного взводу 8 окремої автомобільної санітарної роти військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 листопада 2024 року, включно в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави в розмірі 242 240,00 гривень. У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання, які він повинен буде виконувати строком до 12 листопада 2024 року.
1) прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом, зокрема обмежитись у спілкуванні зі свідками по кримінальному провадженню.
5) не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини.
6) повернутися до виконання покладених військових обов'язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина..
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1