Справа № 216/4439/24
2/212/3398/24
26 вересня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В провадження Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із Центрально -Міського районного судум. Кривого Рогу, на виконання ухвали від 02.07.2024 року, надійшла вказана позовна заява, для розгляду за підсудністю.
Акціонерне товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 321172 грн. 07 коп.. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 30.09.2021 між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг № 22030000534918 у відповідності до якого позивачем надано відповідачу кредитні кошти, а останній зобов'язався повернути їх зі сплатою відсотків, та комісій, що передбачені банком. Згідно укладеного договору банк надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту 241 268, 24 грн.; дата надання кредиту 30.09.2021 рік, кінцева дата погашення кредиту 30.09.2026 року; строк користування кредитом 60 місяці, цільові потреби - на споживчі цілі, процента ставка за користування кредитом на строкову заборгованість 0,001%, процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість 56,0% річних. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач в порушення умов договору, допустив прострочення виконання зобов'язань по поверненню суми використаних кредитних коштів в межах кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого, виникла заборгованість, яка станом на 09.05.2024. складала 321 172 грн. 07 коп., з яких: 232 382 грн. 57 коп. - залишок простроченого кредиту; 4, 43 грн. - залишок прострочених відсотків, залишок простроченої комісії - 88 785, 07 грн.. Зазначену суму заборгованості представник позивача просив суд стягнути з відповідача, а також понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3854 грн. 05 коп.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.08.2024 року позовну заяву було прийнято до провадження судді Чайкіна І.Б. та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Представник позивача до суду не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином.
На електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Щербачова Андрія Петровича надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника, позовні вимоги визнають частково в сумі 204 739, 83 гривень за тілом кредиту.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Банк «Кредит Дніпро» (правонаступником якого є АТ «Банк Кредит Дніпро») 30.09.2021 року та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг № 22030000534918 на наступних умовах сума виданого кредиту 241 268, 24 грн.; дата надання кредиту 30.09.2021 рік, кінцева дата погашення кредиту 30.09.2026 року; строк користування кредитом 60 місяці, цільові потреби - на споживчі цілі, процента ставка за користування кредитом на строкову заборгованість 0,001%, процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість 56,0% річних (а.с.82-87).
Як вбачається з рішення щодо можливості надання кредиту від 30.09.2021 року відповідачу максимально надано кредит у розмірі 241 268, 24 гривень (а.с.26).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями пунктів 11, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості станом на станом на 09.05.2024. складала 321 172 грн. 07 коп., з яких: 232 382 грн. 57 коп. - залишок простроченого кредиту; 4, 43 грн. - залишок прострочених відсотків, залишок простроченої комісії - 88 785, 07 грн..
Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості, який долучено до позовної заяви (а.с .111-113).
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про повернення кредиту погасити заборгованість за договором № 22030000534918 від 30.09.2021 року. У цій вимозі відповідача було попереджено, що у разі невиконання даної вимоги, банк застосує заходи примусового судового стягнення заборгованості (а.с. 72-74).
Однак, відповідач цю вимогу банку не виконав, заборгованість не погасив.
Таким чином, згідно наданих суду документів вбачається, що за укладеним договором № 22030000534918 від 30.09.2021 року ОСОБА_1 отримував кредитні кошти в межах розміру встановленого кредитного ліміту, проте допустив прострочення погашення заборгованості по тілу кредиту, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, а отже останній повністю грошові зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим позивач відповідно до ст. ст 1049, 1050 ЦК України має право вимагати стягнення заборгованості за договором в частині стягнення простроченого кредиту: 232 382,57 грн..
Разом з тим, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором № 22030000534918 від 30.09.2021, банк просив, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 грн.43 коп. (залишок прострочених відсотків), а також у розмірі 88 785,07 грн. (залишок прострочених комісій).
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за несплаченими процентам за користування кредитними коштами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, банк посилався на Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів, Тарифи банку з обслуговування кредитних карток які розміщені на офіційному сайті банку та Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка з пільговим періодом», як невід'ємні частини кредитного договору.
Дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними.
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного кредитного договору.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність врахування судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, про те, що за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов'язання, в тому числі і обов'язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню, суд до уваги не бере, оскільки Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 листопада 2023 року відступив від наведеного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних за договором.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості у розмірі 4 у розмірі 88 785, 07 грн.- залишок прострочених комісійних не підлягають задоволенню.
При цьому відповідачем було сплачено комісійні, які не підлягали нарахуванню у сумі 27642,74 грн. що підлягають відрахуванню від розрахунку (а.с. 111-113).
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 204739, 83 гривень - залишок простроченого кредиту, та 4,43 грн. залишок прострочених відсотків.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрату розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить (3854,05 грн. (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) х 63,75 % (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 2456 грн. 96 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 626, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованість за кредитом від № 22030000534918 від 30.09.2021 року станом на 09.05.2024 у розмірі - 204739, 83 гривень - залишок простроченого кредиту та 4,43 грн. залишок прострочених відсотків.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» судовий збір в сумі 2456 гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ЄДРПОУ 14352406.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 26.09.2024 року.
Суддя: І. Б. Чайкін