Справа № 201/9894/23
Провадження № 1-кп/201/397/2024
27 вересня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041680000811 від 02.12.2022 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Родинське Донецької області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, має на утриманні дитину ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7 (ВКЗ)
Прокурором подане письмове клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених ухвалою від 05.08.2024, обвинуваченому ОСОБА_5 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 і його захисник проти задоволення клопотання не заперечили.
Колегія суддів, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії обов'язків, виходячи із наступного.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2023 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Ухвалою колегії суддів від 05.08.2024 застосований під час досудового розслідування ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін та продовжено на 60 днів, тобто до 03 жовтня 2024 року (включно). Визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ОСОБА_5 слід негайно звільнити з-під варти.
У разі внесення вказаної застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: не виїжджати з населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи (за наявності); за наявності здати до суду на зберігання документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утриматись від спілкування зі свідками та потерпілою по даному кримінальному провадженню; прибувати за кожною вимогою до суду.
14.08.2024 ОСОБА_5 з-під варти звільнений під заставу.
Згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Тобто, з моменту внесення застави, підозрюваний є особою, відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Обговоривши в судовому засіданні клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків, враховуючи ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , колегія суддів приходить до висновку, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які були враховані судом при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, а клопотання прокурора підлягає до задоволення, оскільки при обґрунтуванні рішення про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Беручи до уваги вищевикладене та те, що ОСОБА_5 , будучи особою, який обвинувачуються у умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто проти життя та здоров'я особи, а відтак одного з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, в результаті вчинення якого настала смерть однієї особи. Дане кримінальне правопорушення, у відповідності до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання ОСОБА_5 винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Тому, а думку колегії суддів, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у придбанні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушенні передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за вчинення якого, у разі визнання ОСОБА_5 винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до семи років.
У зв'язку з цим колегія суддів враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Колегія суддів приймає до уваги особистість ОСОБА_5 . Так, до затримання він офіційно працевлаштований не був, тобто не мав законних джерел доходів, під час досудового розслідування ОСОБА_5 переховувався від органів досудового розслідування та тривалий час перебував у розшуку, як у державному так і міжнародному та в подальшому лише в результаті проведених розшукових заходів був затриманий у місті Києві.
Тому, на думку колегії суддів, ризик переховуватися від суду є доведеним.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений знає зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.
Тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на свідків є доведеним і продовжує існувати навіть незважаючи на те, що на теперішній час матеріали кримінального провадження досліджені.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, колегія суддів враховує ту обставину, що наразі ОСОБА_5 інкримінується два кримінальні правопорушення, час вчинення яких (відповідно до пред'явленого обвинувачення) різний, а саме: за ч. 2 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - 09.07.2018, а за ч. 1 ст. 263 КК України - 30.09.2021, що свідчить про можливу схильність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин колегія суддів вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження розглядається по суті, матеріали провадження досліджені, на теперішній час проходить стадія допиту свідків, строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків закінчується, ризики які були встановлені при обранні запобіжного заходу продовжують на даний час існувати, тому колегія суддів вважає за доцільне продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків.
Також колегія суддів констатує, що станом на день винесення цієї ухвали, ОСОБА_5 виконує всі обов'язки, покладені на нього судом, що свідчить про непорушення ним запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки, на думку колегії, саме застава достатньою мірою гарантує і забезпечує виконання ним покладених на нього обов'язків, так як внесення застави передбачало не лише звільнення його з-під варти, а також передбачало і забезпечення його належної поведінки протягом усього часу розгляду справи.
Таким чином клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії покладених на ОСОБА_5 обов'язків, а саме:
- не виїжджати з населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи (за наявності);
- за наявності здати до суду на зберігання документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілою по даному кримінальному провадженню;
- прибувати за кожною вимогою до суду.
Встановити, що вказані обов'язки діють на увесь період судового провадження.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3