Справа № 201/11606/24
Провадження № 1-кс/201/4080/2024
20 вересня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , погодженого прокурором Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22024050000001664, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Нижній Новгород РФ, громадянки РФ, яка має посвідку на постійне проживання в Україні, заміжня, працює офіційно продавцем ТГ «Сіті-25» (зі слів), утриманців не має, має вищу освіту, зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_4
- слідчий ОСОБА_6
- підозрювана ОСОБА_5
- захисник ОСОБА_7 (відеоконференцзв'язок)
Короткий виклад клопотання.
Слідчими відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ ІНФОРМАЦІЯ_6 за процесуального керівництва прокурорів відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024050000001664 від 06.06.2024 року.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
Прокурор і слідчий підтримали клопотання з підстав, зазначених у ньому, просили задовольнити.
Підозрювана ОСОБА_5 повідомила про визнання вини в інкримінованому їй злочині, втім, даючи покази, вчинення інкримінованого їй злочину не підтвердила, підтримала думку захисника.
Захисник просив в задоволенні клопотання відмовити, обравши підозрюваній запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, з огляду на тісні соціальні зв'язки, вважаючи, що відсутні заявлені слідчим ризики.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22024050000001664, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2024 за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Установлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався, та діє і по нині.
Так, 27.07.2024 о 20 год. 38 хв. громадянка РФ ОСОБА_5 , діючи умисно, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою власного мобільного телефону із встановленим на нього додатком «Telegram», обліковий запис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , в особистому листуванні з користувачем додатку «Telegram», обліковий запис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з унікальним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за номером мобільного зв'язку НОМЕР_2 , який належить громадянці РФ ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , поширила інформацію про розташування підрозділів Сил ППО ЗС України за певною адресою, яка слідчим суддею не розголошується.
19.09.2024 о 08-42 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. ст. 208, 615 КПК України.
19.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 114-2 КК України, а саме: у поширенні інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Обґрунтованість висунутої підозри ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжкого злочину підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема: матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказом; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії №78/2/31/1-48т від 16.08.2024; протоколом обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 від 19.09.2024; протоколом затримання ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 19.09.2024; протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_5 від 19.09.2024.
Всі ці документи містять достатні дані для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваної ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваної до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, які, на думку слідчого судді, є частково підтвердженими.
На думку слідчого судді, підозрювана ОСОБА_5 спроможна:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 , згідно із ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, тому підозрювана ОСОБА_5 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або до окупованої території.
2) Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування;
У разі незастосування до підозрюваної ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, остання буде в змозі знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою відомості листування), сховати та спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
3) Незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні. Так ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення, а також інших осіб, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину.
На теперішній час органом досудового слідства не встановлені всі особи, причетні до вчинення цього кримінального правопорушення, а також, свідки, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у випадку не обрання ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження спілкування останньої з зазначеними особами, впливу на достовірність показань свідків у даному кримінальному провадженні.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
5) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Оскільки ОСОБА_5 проживає у населеному пункті, де на теперішній час розміщуються підрозділи Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, у разі не обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дозволить їй продовжити кримінальне правопорушення.
Також враховуючи наявність громадянства РФ та лояльне налаштування ОСОБА_5 до окупаційних військ РФ, не обрання стосовно останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може створити передумови для вчинення нею нового кримінального правопорушення, або продовження злочину, в якому підозрюється.
Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, під час воєнного стану, введеного 24.02.2022 Указом Президента України ОСОБА_10 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
При цьому встановлення вини відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді. Лише прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Тому слідчий суддя не перебирає на себе неналежні йому функції, залишаючи питання оцінки доказів у їх сукупності неупередженому суду (ст. ст. 27 та 94 КПК України).
Посилання прокурора на наявність ризиків, визначених у п.п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), слідчий суддя визнає необгрунтованим, адже відповідно до вимог ст. ст. 22, 92, 184 КПК України покладено саме на орган досудового розслідування (сторону обвинувачення). Незазначення аргументів на користь твердження про існування таких ризиків є недоліком клопотання та позбавляє сенсу досліджувати це питання. Слідчий суддя переконаний, що залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, а не виконувати невластиві йому функції за них. Тим більше слідчий суддя не має на себе перебирати обов?язки органу досудового розслідування (сторони обвинувачення) з доведення тих чи інших ризиків.
Висновки.
Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри. Крім того, слідчим суддею встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які доведені.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, клопотання підлягає задоволенню, у зв'язку з чим адвокатові в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою слід відмовити.
При застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, реалізація якого супроводжувалась затриманням громадян, представників органів влади та з числа правоохоронних органів, захопленням адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.
Також внаслідок військових дій військовослужбовців та керівництва Російської Федерації, поширювана нею інформація завдає шкоди суверенітетові, обороноздатності, територіальній цілісності та недоторканності України, обороноздатності, державній безпеці України.
Крім того, враховуючи лояльне налаштування ОСОБА_5 до країни агресора - РФ, необрання стосовно останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може створити передумови для вчинення нею нового кримінального правопорушення у вигляді поширення інформації про місце розташування ЗСУ.
Характер та спосіб вчинених дій, специфіка кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дають підстави вважати, що вона без застосування до неї запобіжного заходу може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності та враховуючи характер дій підозрюваної, які пов'язані з проведенням військової агресії Російської Федерації проти України.
Разом з тим, наявність у ОСОБА_5 чоловіка, постійного місця реєстрації і проживання, вищої освіти, постійного місця роботи, враховуючи обставини інкримінованого їй злочину, не є підставою для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Так, зазначені обставини існували і на момент вчинення інкримінованого їй злочину, однак не стали стримуючим фактором під час вчинення дій, які їй інкримінуються, але вони будуть враховані судом під час ухвалення вироку і при призначенні покарання та наразі не впливають і не зменшують встановлених слідчим суддею ризиків.
Щодо строку дії запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру 19.09.2024, то досудове розслідування має бути закінченим до 19.11.2024 року, а тому саме до цього строку, в межах 60 днів з моменту затримання слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.
Щодо застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри і встановлених ризиків, фактичних обставин цього кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого підозрюваній злочину, відсутності осіб, які заявили би про можливість внесення за підозрювану застави, а також враховуючи запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Таким чином клопотання підлягає повному задоволенню.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187,193-194,196-197,205,369-372,392-393 КПК України, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 08:42 години 17 листопада 2024 року, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1