24 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 926/4354/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Фуркал С.О. (самопредставництво)
відповідача - Логінова Т.Ю. (самопредставництво)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Чернівецької міської ради
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2024 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024
за позовом Чернівецької міської ради
до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України від 11.08.2023 №72/53-р/к у справі №72/40-23 .
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. До Господарського суду Хмельницької області на підставі статті 31 ГПК України за підсудністю надійшла справа № 926/4354/23 за позовом Чернівецької міської ради (далі - позивач) до Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК) про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України від 11.08.2023 №72/53-р/к у справі №72/40-23 (далі - рішення відділення АМК).
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Чернівецька міська рада посилалася на те, що рішенням Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 11.09.2023 року № 72/53-р/к у справі № 72/40-23 визнано дії Чернівецької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від 29.12.2014 № 1475 "Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Чернівців" (із змінами внесеними рішенням від 04.02.2016 № 95) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади, та зобов'язано Чернівецьку міську раду у двомісячний строк з дня отримання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення. Зазначене рішення позивач вважає незаконним та таким, що обмежує права органу місцевого самоврядування, а саме права комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2024 (суддя Вибодовський О. Д.), яке залишено без змін постановою Північно-західним апеляційним господарським судом від 13.06.2024 (колегія суддів: Тимошенко О.М., Юрчук М.І., Крейбух О. Г.), у позові відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Чернівецька міська рада, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2024 у справі № 926/4354/23; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Чернівецької міської ради задовольнити повністю.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 5, 6 частини першої статті 310 ГПК України.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування частин другої-четвертої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, які наведені у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №440/6751/21, а також постановах від 07.08.2023 у справі №440/7204/21, від 12.09.2023 у справі №440/7212/21, від 17.10.2023 у справі № 440/6769/21, від 17.10.2023 у справі №440/7213/21, від 17.10.2023 у справі № 440/7213/21, від 15.11.2023 у справі №440/7203/21, від 10.01.2024 у справі № 440/7211/21.
4.3. Скаржник також зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.12.2021 у справі №11-164сап21 та у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 823/1652/16 щодо правильного застосування норм процесуального права (статей 2, 236, 238 ГПК України) в частині обґрунтованості та вмотивованості судового рішення і виконання зобов'язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
4.4. На переконання скаржника, судами попередніх інстанцій також не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які наведені у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 щодо застосування частини третьої статті 30 ГПК України в частині спорів з приводу нерухомого майна. Скаржник зазначає про те, що справа розглянута судами попередніх інстанцій з порушенням правил територіальної підсудності.
4.5. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах ( застосування частини другої-четвертої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, а саме в частині необхідності суб'єкту господарювання оформлення речового права на земельну ділянку чи об'єкт благоустрою для розміщення тимчасової споруди для проведення підприємницької діяльності, малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика біля закладу ресторанного господарства).
4.6. Чернівецька міська рада зазначає також про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 2, частини третьої статті 2, частини четвертої статті 6, статті 7, частини першої, другої статті 13, частини першої статті 42, частини першої, десятої статті 197 ГПК України в частині порушення права на доступ до правосуддя у зв'язку з незабезпеченням судом участі представника учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Скаржник зазначає, що справа розглянута апеляційним судом за відсутності представника, належним чином повідомленим про час розгляду справи.
4.7. Чернівецька міська рада також вважає про помилковість висновку апеляційного господарського суду щодо не релевантності справи № 824/1555/15-а, де надавалась правова оцінка Положенню про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності , яке затверджене рішенням від 29.12.2014 №1475.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК просило Суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Чернівецькою міською радою прийнято рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014 № 1475 "Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівців".
6.2. Рішенням 2 сесії 7 скликання Чернівецької міської ради від 04.02.2016 № 95 внесено зміни до Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівців, затвердженого рішенням міської ради 6 скликання від 29.12.2014 № 1475 та викладено його в новій редакції (далі - Положення).
6.3. Пунктом 1.2 прийнятого Положення визначено, що це Положення розроблено з метою визначення порядку та умов для отримання тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків (далі - ЛТМ) пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - ПТС), регулювання організаційно-правових відносин, пов'язаних з оформленням договорів.
6.4. Судами встановлено, що в рішенні відділення АМК зазначено, зокрема таке.
6.5. Відповідно до пункту 3.1 Положення підставою для розміщення стаціонарної тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є паспорт прив'язки ТС та правовстановлюючий документ на земельну ділянку.
6.6. Згідно з пунктом 3.2 Положення підставою для розміщення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності або літніх торгових майданчиків є паспорт прив'язки ПТС/ЛТМ та договір про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності.
6.7. Відповідно до пункту 3.3 Положення замовник, зацікавлений у встановленні ПТС чи ЛТМ звертається до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради із заявою встановленого зразка про можливість розміщення ПТС або ЛТМ до якої додає:
- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ПТС/ЛТМ, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М1:500 кресленням контурів ПТС/ЛТМ з прив'язкою до місцевості;
- ескізні пропозиції вигляду;
- лист погодження (у разі наявності балансоутримувача території відповідно до пункту 3.15 цього Положення). Цей перелік документів є вичерпним.
6.8. Згідно з пунктом 3.15. Положення у випадку розміщення тимчасових споруд та літніх торгових майданчиків передбаченому пунктом 1.6 цього Положення замовник, отримавши від балансоутримувача територій попереднє погодження у вигляді листа, в якому зазначається функціональне призначення, період розміщення і площа ПТС/ЛТМ разом із викопіюванням з генерального плану розвитку даної території, звертається до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради у порядку, визначеному пунктом 3.3 цього Положення.
6.9. Пунктом 3.8.1 Положення передбачено, що термін дії паспорта прив'язки ЛТМ/ПТС повинен відповідати терміну, визначеному Договором.
6.10. В ході розгляду справи № 72/40-23 адміністративною колегією Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що окремі норми прийнятого Чернівецькою міською радою Положення (пункти 3.1., 3.2., 3.3., 3.8.1., 3.15. розділу 3) не відповідають вимогам Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який визначає механізм їх розміщення, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068 (далі - Порядок).
6.11. Так, відповідно до пункту 2.1. Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі ТС) є паспорт прив'язки ТС.
6.12. Пунктом 2.2. Порядку визначено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
6.13. У пункті 2.3 Порядку зазначено, що до заяви додаються:
- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування тимчасової споруди, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості;
- реквізити замовника (найменування, прізвище, ім'я, по батькові, контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.
6.14. Також у пункті 2.3 Порядку зазначено, що цей перелік документів є вичерпним.
6.15. Згідно з пунктом 2.6 Порядку для оформлення паспорта прив'язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає:
- схему розміщення ТС;
- ескізи фасадів ТС у кольорі М1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат;
- технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.
6.16. Пунктом 2.13 Порядку передбачено, що при оформленні паспорта прив'язки забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.
6.17. Строк дії паспорта прив'язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 2.17 Порядку).
6.18. Пунктом 2.20 Порядку передбачено, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки ТС.
6.19. На переконання відповідача, прийнятим Положенням Чернівецька міська рада встановила додаткові вимоги, не передбачені Порядком, внаслідок чого вступ на ринок суб'єктів господарювання ускладнюється, що може призвести до обмеження конкуренції на ринку реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах.
6.20. Рішенням відділення АМК визнано дії Чернівецької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від 29.12.2014 № 1475 "Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків i тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Чернівці" (із змінами внесеними рішенням від 04.02.2016 № 95) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг i виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади.
6.21. Зазначеним рішенням зобов'язано Чернівецьку міську раду у двомісячний строк з дня отримання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення.
6.22. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до наданих відповідачем рекомендацій "Про припинення дій, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції" № 72/02-рк/к, позивач повинен був припинити дії, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах шляхом приведення Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівці, затверджене рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014 № 1475 (зі змінами внесеними Рішенням 2 сесії 7 скликання від 04.02.2016 № 95) до вимог чинного законодавства України. Про результати розгляду цих рекомендацій необхідно було повідомити територіальне відділення протягом 60-денного строку з дня їх отримання. Суди попередніх інстанцій встановили, що із наявної у матеріалах справи переписки вбачається, що такі рекомендації позивачем залишились невиконаними.
6.23. У позовній заяві позивач зазначає, що об'єкти благоустрою та земельні ділянки комунальної власності є об'єктами цивільних прав, розпорядження якими від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні органи місцевого самоврядування (ради або уповноважені ними органи). Позивач також вважає затверджене Положення таким, що не обмежує конкуренцію, оскільки визначає підстави розміщення ТС, ПТС, ЛТМ на об'єктах комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, натомість, розміщення ТС, ПТС, ЛТМ на підставі лише паспорта прив'язки без оформлення відповідного речового права користування на земельну ділянку чи об'єкт благоустрою комунальної власності призведе до порушення права комунальної власності територіальної громади, оскільки буде здійснено без відповідного волевиявлення власника такого майна, а саме територіальної громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.
6.24. Оскаржуване рішення відповідача позивач вважає безпідставним втручанням у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень, яке спрямоване на обмеження права комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, що є порушенням статті 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень).
6.25. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що наявними у справі доказами підтверджується висновок відповідача про те, що дії Чернівецької міської ради, які полягають у прийнятті рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014 №1475 (зі змінами внесеними рішенням 2 сесії 7 скликання Чернівецької міської ради від 04.02.2016 № 95), окремі положення якого, не відповідають Порядку, є порушенням, що передбачене пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади, Чернівецького району, Чернівецької області.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання рішення відділення АМК недійсним.
8.3. Відповідно до з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту рішення відділення АМК, дії Чернівецької міської ради кваліфіковано за ознаками пункту 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон).
8.4. Згідно з абзацом третім статті 1 Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
8.5. Відповідно до частини другої статті 4 Закону суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
8.6. Згідно з пунктом 3 статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів місцевого самоврядування.
8.7. Частиною першою статті 15 Закону зазначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
8.8. Суди попередніх інстанцій встановили, що у рішенні відділення АМК відповідач зазначив, зокрема, про те, що Чернівецька міська рада не дотримується вимог Порядку, який є обов'язковим для застосування органами місцевого самоврядування, внаслідок чого вступ на ринок суб'єктів господарювання ускладняється, що може призвести до обмеження конкуренції на ринку реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах.
8.9. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.10. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.
8.11. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
8.12. Скаржник, посилаючись на вказану вище норму права, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції принципів змагальності, рівності перед законом і судом у зв'язку із незабезпеченням можливості участі у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку та не повідомлення позивача про час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
8.13. Чернівецька міська рада зазначає про те, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 про відкриття апеляційного провадження у цій справі задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференц-прийому "EasyCon"; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2024 об 15:30. Втім, у день судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник позивача не отримав запрошення від організатора конференції (апеляційного суду) для участі у судовому засіданні, а тому судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального законодавства (статті 2, 6, 7, 13, 42, 197 ГПК України).
8.14. Перевіркою наведених скаржником наявності/відсутності, обґрунтованості/необґрунтованості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України, Верховний Суд, звертаючись до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 920/926/21, зазначає таке.
8.15. Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.
8.16. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.
8.17. Відповідно до частини першої, другої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
8.18. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.
8.19. Частиною першою статті 197 ГПК України передбачено, що учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
8.20. Представник позивача скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 197 ГПК України та подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференц-прийому "EasyCon".
8.21. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024, зокрема, задоволено клопотання Чернівецької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2024 о 15:30 год. в режимі відеоконференцзв'язку; також зазначено про те, що у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференц-прийому "EasyCon" братиме участь представник Чернівецької міської ради - Юзьків Микола Іванович.
8.22. Таким чином, суд апеляційної інстанції визначив час, дату та порядок проведення судового засідання на 13.06.2024 у режимі відеоконференцзв'язку.
8.23. З протоколів судового засідання від 13.06.2024 у справі вбачається, що судове засідання відкрито о 15 год. 40 хв., а часом закінчення судового засідання вказано 15 год. 58 хв. Вказані протоколи підписано секретарем судового засідання.
8.24. Згідно з приписами статті 197 ГПК України використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов'язки.
8.25. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що суд апеляційної інстанції під час проведення судового засідання здійснив запрошення/виклик представника позивача - Юзьків Миколу Івановича на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, також відсутні докази того, що підчас запрошення/виклику представника позивача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми з інтернет зв'язком, що, у свою чергу, призвело до неможливості з'єднання суду з представником позивача.
8.26. Втім, з протоколу судового засідання від 13.06.2024 вбачається, що організатором конференції запрошено тільки представника відповідача - Логінову Тетяну Юріївну.
8.27. З огляду на наведене, доводи скаржника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8.28. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи в цій частині, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на міркування Верховного Суду, які наведені у цій постанові.
8.29. Враховуючи, що вказана вище підстава для скасування постанови суду апеляційної інстанції є самостійною та достатньою, то Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги та, відповідно, й обставинам встановленим судами під час розгляду справи по суті.
8.30. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.32. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.33. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
10.2. Пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
10.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
10.4. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
10.5. Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
11. Судові витрати
11.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі № 926/4354/23 скасувати.
3. Справу № 926/4354/23 передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова