26 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15141/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. та Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Швидак С.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" - Рогозний І.М. - адвокат (ордер від 16.09.2024 серія ВН № 1319716),
відповідача - Антимонопольного комітету України - Пащенко М.В. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" (далі- Товариство)
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024
(суддя Картавцева Ю.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024
(головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді Руденко М.А. і Барсук М.А.)
у справі № 910/15141/23
за позовом Товариства
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)
про визнання протиправним та скасування рішення.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до суду з позовом до АМК про визнання протиправним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії АМК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу від 09.08.2023" № 35-р/тк у справі № 127-26.4/37-22 (далі - Рішення АМК).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що Рішення АМК є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024, у позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що викладені в оскаржуваному Рішенні АМК висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушені норм процесуального права, зокрема, статті 73-79, 86 ГПК України та незастосовано до спірних правовідносин статтю 617 Цивільного кодексу України щодо наявності підстав вважати встановленими фактичні обставини спору випадком непереборної сили та невірно застосовані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2443/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 29.02.2024 у справі № 910/19061/21.
Доводи іншого учасника справи
АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касаційної скарги та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства та дійсним обставинам справи, просить закрити касаційне провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, а у випадку встановлення відповідності касаційної скарги вимогам ГПК України, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Рішенням АМК:
- визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді неподання АМК інформації на вимогу заступника Голови АМК - державного уповноваженого від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е у встановлений ним строк (пункт 1);
- за зазначене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 125 000 грн. (пункт 2).
Під час розгляду антимонопольної справи № 127-26.4/37-22, розпочатої за ознаками вчинення Товариством порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", заступник Голови АМК - державний уповноважений направив Товариству вимогу від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е (далі - Вимога) про надання у 7-денний строк із дня її отримання визначену Вимогою інформацію, пояснення та належним чином засвідчені копії документів.
Вимога містила 7 пунктів (запитань), а також зазначення про необхідність надання АМК інформації відповідно до конкретних пунктів Вимоги.
У Вимозі зазначалося, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 та статтею 52 Закону неподання органу АМК інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515293445 Вимогу вручено 22.11.2022 представнику Товариства. Отже, останній день строку надання інформації на Вимогу припадав на 29.11.2022.
Листом б/д № 01/2911 (вх. № 8-01/11147 від 12.12.2022) Товариство надало АМК інформацію на Вимогу в повному обсязі. За інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта", даний лист № 01/2911 (відправлення № 6511104137586) здано до відділення поштового зв'язку 07.12.2022, тобто Товариство подало АМК інформацію через 8 днів після закінчення встановленого строку для надання відповіді на Вимогу.
Товариство обґрунтовуючи неможливість виконання Вимоги АМК у встановлений строк, посилається на форс - мажорні обставини (ракетні обстріли, відключення електричної енергії, неможливістю роботи робочого серверу та зміну роботи відділень поштового зв'язку), на підтвердження чого до суду першої інстанції надано, зокрема, сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати від 25.08.2023 №5100-23-3704. Так, вказаним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Товариства щодо обов'язку надання відповіді на вимогу АМК у термін 29.11.2022 (період дії форс-мажорних обставин з 23.11.2022 по 07.12.2022).
Суди попередніх інстанцій з посиланням на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначили, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Судами попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати Вимогу АМК, при тому що позивачем все ж отримано вказану вимогу 22.11.2022 шляхом вручення поштової кореспонденції. Наявність наведених скаржником обставин не стала перешкодою для отримання поштової кореспонденції (в контексті доводів про ракетні обстріли, відключення електричної енергії, та зміну роботи відділень поштового зв'язку).
Крім того, воєнний стан на території України, ракетні обстріли та відключення енергопостачання мали місце і після 07.12.2022 (строк дії форс-мажорних обставин за сертифікатом).
У Вимозі позивачу було роз'яснено, що у разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений вимогою строк не пізніше кінцевої дати на надання відповіді, визначеної у цій вимозі, Товариство може звернутися до АМК з обґрунтованим клопотанням про подовження строку на надання інформації на Вимогу, із поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у Вимозі строк. Позивач наведеним правом на подання до АМК клопотанням про подовження строку на надання інформації на вимогу не скористався.
Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що листом від 03.08.2023 № 127-26.13/09-8763е (трекінг № 0303515642784) позивачу направлено повідомлення про участь у засіданні тимчасової адміністративної колегії АМК, яке відбулося 09.08.2023. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №0303515642784 зазначене відправлення подано на поштове відділення 04.08.2023, та отримане Позивачем 08.08.2023. Отже, позивач у передбачений законодавством спосіб та строк був повідомлений про засідання АМК з розгляду антимонопольної справи.
Перевіряючи розмір штрафу визначений АМК, суди попередніх інстанцій зазначили, розмір штрафу відповідає приписам статті 52 Закону.
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження за касаційною скаргою в даній частині у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Причиною виникнення спору у даній справі № 910/15141/23 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправним та скасування Рішення АМК. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, дії Товариства АМК кваліфіковано за пунктом 13 статті 50 Закону.
У справі № 917/1053/18 (постанова від 16.07.2019) розглядався спір за позовом АТ "Укргазвидобування" до ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" про стягнення 3 802 814, 11 грн., з яких: 1 719 631, 80 грн. штрафу та 2 083 182, 31 грн. пені за порушення строків поставки за договором поставки. Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд хоча і дійшли протилежних одне одному висновків стосовно доведеності виконання відповідачем умов пунктів 8.2, 8.3 договору, не дослідили та не встановили у своїх рішеннях наявності або відсутності ознак надзвичайності та невідворотності обставин, на які відповідач посилався як на такі, що об'єктивно унеможливили своєчасне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором поставки. Місцевий господарський суд жодним чином не мотивував та не навів обставин у своєму рішенні, які б прямо або опосередковано вказували на наявність підстав для зменшення розміру неустойки.
Справа № 905/55/21 (постанова від 25.11.2021) розглядалася за позовом ТОВ "Сателлит" до ФГ "Агрофірма "Шлях Ілліча" про стягнення штрафу в сумі 2 187 714,81 грн. за недопоставку товару (насіння соняшника) за договором поставки. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки у частині повної поставки товару. У зв'язку з тим, що відповідач поставку товару в повному обсязі не здійснив, позивачем, відповідно до пункту 8.2 договору нарахований штраф в розмірі 2 187 714,81 грн., що складає 20% від вартості загального розміру недопоставленого товару. Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд зазначили, що під час розгляду справи, суди, посилаючись на наявність непереборної сили (форм-мажору), а відтак відсутності вини постачальника, з неповним дотриманням норм процесуального права не дослідили та не надали оцінки пунктам спірного договору, дійшли до передчасного висновку щодо безумовного звільнення особи від відповідальності.
Справа № 910/19061/21 розглядалася за позовом товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал" до територіального відділення АМК про визнання недійсним рішення АМК, в якому позивача притягнуто до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
У даній справі № 910/15141/23 суди попередніх інстанцій встановивши, що Товариство не надано АМК відповідь на Вимогу у строк, визначений у Вимозі, не скористався своїм правом на подання до АМК клопотанням про подовження строку на надання інформації на Вимогу, дійшли висновку про наявність підстав для притягнення Товариства до відповідальності передбаченої статтею 52 Закону за порушення визначене пунктом 13 статті 50 Закону і відсутність підстав для скасування Рішення АМК.
Верховний Суд зазначає, що застосування статті 86 ГПК України як процесуальної норми є універсальним для розгляду справи у господарських судах, незалежно від характеру спірних правовідносин, однак її застосування (стаття 86 ГПК України) залежить саме від наданих доказів і їх відповідність статтям 74, 76-79 ГПК України.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах №№ 917/1053/18, 905/55/21, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб'єктним, об'єктним критеріями. Також не можуть бути взяті до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які містяться у постанові № 910/19061/21, оскільки дана справа № 910/15141/23 та справа № 910/19061/21 є відмінними за змістом правовідносин і за складом правопорушень, які були предметом розгляду АМК; прийняті за різного правового регулювання, адже кваліфікація та притягнення до відповідальності за вчинення таких правопорушень регулюються різними нормами Закону (пунктом 13 статті 50 Закону у справі №910/15141/23 та пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону у справі № 910/19061/21).
Посилання скаржника на невірне застосування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2443/16 Судом не приймається, оскільки така постанова від такої дати і за таким номером відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень та Діловодстві спеціалізованого суду.
Отже, наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
З урахуванням наведеного Суд задовольняє клопотання АМК про закриття касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 зі справи № 910/15141/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова