Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
26 вересня 2024 року м. ХарківСправа № 922/1949/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 02.09.2024 р. (вх. № 21938 від 03.09.2024) про стягнення на відповідача витрат на послуги адвоката, наданих в межах справи № 922/1949/24
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, ідент. код 14095412)
до Фізичної особи-підприємця Фещенка Вадима Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )
про стягнення 64280,37 грн
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Фещенка Вадима Юрійовича (надалі - відповідач) про стягнення 64280,37 грн, з яких: 49480,96 грн заборгованості, 14799,41 грн пені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо внесення орендної плати за період з 01.01.2022 по 0102.2024 року за договором оренди № 1812 від 05.02.2009. Також позивач просить суд покласти на ФОП Фещенка В.Ю. витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 справу 922/1949/24 визнано малозначною, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2024 було закрито провадження у справі № 922/1949/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
03.09.2024 від позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до суду надійшла заява (вх. № 21938) про стягнення на відповідача витрат на послуги адвоката, подана в порядку приписів ст. 126, 129, 244 ГПК України, в якій заявник просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8875,00 грн згідно договору № 45 про надання послуг з адвокатської діяльності від 29.12.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.09.2024 було прийнято до розгляду заяву позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 21938 від 03.09.2024) про стягнення з відповідача судових витрат на послуги адвоката по справі № 922/1948/24, розгляд заяви вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами протягом десяти днів.
Копія ухвали Господарського суду Харківської області від 06.09.2024, якою було повідомлено відповідача про розгляд поданої позивачем заяви, була повернута на адресу суду 17.09.2024 з довідкою поштового відділення про не вручення у зв'язку з тим, що "адресат відсутній за вказаною адресою".
При визначенні строку розгляду заяви позивача (вх. 21938) суд враховував наступне.
Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто), а також з метою надання відповідачу реального часу для реалізації своїх процесуальних прав, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної заяви, встановленого ст. 244 ГПК України, здійснивши її розгляд після отримання інформації щодо отримання відповідачем поштової кореспонденції суду та у розумний строк застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Так, у даному випадку в ухвалі суду від 23.08.2024 у даній справі питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з наданням позивачу професійної правничої допомоги, судом вирішено не було.
В той же час, в позовній заяві позивач згідно з п.9 ч.3 ст.162 ГПК України наводив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно наведеного у позові орієнтовного розрахунку судові витрати позивача складалися з суми сплаченого судового збору в розмірі 2422,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду встановлений статтею 130 ГПК України.
Зокрема, відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Разом з тим, Господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, нормами процесуального права передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.
У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8875,00 грн. позивачем представлено суду наступні документи, а саме: договір про надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 29.12.2023; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АХ № 1178659 від 15.03.2024; акт здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 13 від 23.05.2024 за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №45 від 29.12.2023; лист-заявка № 1989 від 25.03.2024.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Положення статті 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Адвокатського бюро "Антона Новакова" з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту прав та інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 29.12.2023.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець зобов'язується протягом терміну дії договору надати замовнику послуги, зазначені в п.п. 1.2., 1.3. договору, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги.
Умовами пункту 1.2. договору передбачено найменування послуг: згідно ДК 021:2015 код 79110000-8: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов'язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника. Сторони встановили, що на підставі договору здійснюється закупівля послуг з адвокатської діяльності.
Пунктом 2.2. договору погоджено, що послуги надаються виключно після одержання письмових заявок (доручень) замовника, в яких будуть зазначені конкретні завдання (доручення) та інші необхідні дані. Виконавець після отримання заявки замовника може повідомити про неможливість надання послуги з відповідним обґрунтуванням такої неможливості.
Умовами пункту 3.1. договору визначено, що загальна ціна договору становить: 1998650,00 грн. без ПДВ. Ставка за годину наданих послуги, яка визначена в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 №13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати: на 01.01.2024 дорівнює 1775,00 грн. без ПДВ.
Умовами пункту 3.2. договору передбачено, що ціна договору, визначені в пункті 3.1. договору, складається із гонорару виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців.
Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки здійснюються шляхом оплати замовником акту здавання-приймання наданих послуг, складеного виконавцем та підписаного замовником.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк надання послуг: з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року. Конкретний строк виконання завдання за заявкою (в випадку необхідності) встановлюється замовником за погодженням з виконавцем в заявці.
Відповідно до пункту 5.4. договору акт здавання-приймання наданих послуг складається виконавцем за результатами календарного місяця надання послуг або за результатами надання послуги згідно заявки (декількох заявок) на розсуд виконавця та затверджується/підписується уповноваженими представниками замовника. В Акті здавання-приймання наданих послуг зазначається назва послуги, опис виконаної роботи та кількість витраченого часу.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до керуючого Адвокатським бюро "Антона Новакова" з листом-заявкою № 1989 від 25.03.2024 про здійснення правничої допомоги за договором про надання адвокатських послуги №45 від 29.12.2023 щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Фещенка Вадима Юрійовича заборгованості за договором оренди № 1812 від 05.02.2009.
Відповідно до акту здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 13 від 23.05.2024 за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №45 від 29.12.2023 виконавець здає, а замовник приймає послуги з адвокатської діяльності: код за ДК 021:2015 код 79110000-8: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов'язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника (правнича допомога). Вид наданої правничої допомоги: підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно ФОП Фещенко В.Ю. згідно заявки замовника № 1989 від 25.03.2024. Витрати робочого часу на надання правничої допомоги: 5 год. Розмір гонорару виконавця: 8875 грн. без ПДВ. При цьому в акті здавання-приймання наданих послуг зазначено, що у замовника відсутні будь-які зауваження щодо повноти, кількості та якості наданої виконавцем правничої допомоги. Підписанням цього акту сторони підтверджують, що адвокат надав, а клієнт отримав правничу допомогу, зазначену в цьому акті в повному обсязі, визначеному договором у відповідності до заявок (доручень) замовника.
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Водночас суд зазначає, що у відповідності до норм чинного процесуального законодавства під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.
Тобто критерії, що визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
З огляду на вказане, суд зазначає, що вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. При цьому, оцінка обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, характер спору, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18.
Надаючи оцінку наданим доказам в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи конкретні обставини даної справи суд дійшов висновку, що вартість послуг на професійну правничу допомогу щодо представництва інтересів позивача в суді (участь у судових засіданнях) у загальному розмірі 8 875,00 грн. (5 годин роботи адвоката) є необґрунтованою та не відповідає критерію розумності їхнього розміру й витрачено адвокатом часу, виходячи з того, що справа була розглянута у спрощеному провадженні, провадження у справі було закрито, послуги адвоката були обмежені складанням позовної заяви та формуванням останньої в системі "Електронний суд". При цьому суд констатує, що позовна заява щодо ФОП Фещенко В.Ю. є шаблонною у порівняно із іншими позовами позивача, складається з трьох аркушів із зазначенням умов договору оренди та суми заборгованості ФОП Фещенко В.Ю. загалом на одній сторінці. Додані до позовної заяви документи складаються з одного чи декількох аркушів, та є типовими для договорів оренди, у переважній своїй більшості однотипними (листи, акти приймання-передачі тощо) та не потребують значної за обсягом роботи із їх вивчення, аналізу, а також підготовки для подання до суду разом із позовом в обґрунтування правової позиції у справі. При цьому, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінилось, а тому цитування великої кількості норм права, законів та іншої нормативно-правової бази, яка підлягає дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини у даному разі також не передбачають.
Також суд враховує, що як вбачається із доданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог, останній було сформовано та складено не адвокатом чи адвокатським об'єднанням, а за підписом заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Ю.М. Максіна, виконавець Дубенко О.Б. Судовий збір було також сплачено також уповноваженим працівником Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ ХМР - Дубенко О.Б.
З аналізу вищевикладеного слідує, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, з огляду на розумну необхідність витрат саме для цієї справи, витраченим ним часом на надання таких послуг, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та необхідності, та не можуть бути у повному обсязі покладені на відповідача.
Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та враховує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
У системному зв'язку із наведеними вище правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача у суді, враховуючи принцип верховенства права, пропорційності та справедливості, критерії реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що справедливим, розумним, реальним, обґрунтованим та співмірним слід вважати зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3550,00 грн (дві години), які підслягають стягненню з відповідача. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5325,00 грн відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 42, 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 231, 232, 233-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 21938/24 від 03.09.2024 року) позивача про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фещенка Вадима Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 , відомості щодо дати народження в матеріалах справи відсутні) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412) 3 550,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням (додатковим) законної сили.
4. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 325,00 грн. - відмовити.
Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 26.09.2024 року.
Апеляційна скарга на додаткову ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткової ухвали суду, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної додаткової ухвали.
Повна додаткова ухвала складена 26.09.2024.
Суддя М.І. Шатерніков
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.