79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.09.2024 Справа № 914/1260/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
про стягнення 54194109,84 грн
за участю представників:
від позивача Єгоров В.С.
від відповідача Гарбузюк Р.О.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про стягнення 54194109,84 грн, з яких 41586344,30 грн - основний борг, 7050825,76 грн - пеня, 4158634,53 грн - штраф, 620276,99 грн - 3% річних та 778028,26 грн - інфляційні втрати.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві, відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив.
Крім того представник відповідача відповідно до частини 1 статті 233 ГК України просив зменшити розмір пені до 705082,58 грн і зменшити розмір штрафу до суми 415863,45 грн з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив таке.
21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3278-ОГРМ, відповідно до пункту 1.1.-1.3. якого цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням. На виконання умов Положення та цього Договору, Покупець гарантує приєднатися до договору про утворення балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Продавець, за умови дотримання положень цього Договору та вимог Положення Покупцем, зобов'язується передати у власність Покупцю природній газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені Сторонами у цьому Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим Договором.
Загальний обсяг (об'єм) природного газу, що передається передбачено пунктом 2.2. договору.
Згідно з пунктами договору 3.2. та 3.3., передача Договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного Періоду передачі, узгодженого Сторонами у Договорі. Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання Сторонами Оператору ГТС Торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У Торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається Сторонами відповідно до Договору. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ.
Відповідно до пункту 3.10. договору, після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача тазу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за Періодом передачі, якщо інше не передбачено Договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності). Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу II та Обсягу III та направляє на підпис Покупцю:
- на поштову адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом),
- або надаються нарочно під підпис в отриманні,
- або шляхом направленням Комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом Продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору.
При цьому для підписання та обміну електронними документами Сторони цього Договору використовують, зокрема, систему обміну електронним документами «M.E.Doc». Сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов'язується слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій Стороні. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Пунктом 3.13. договору передбачено, що у разі ненадання підписаного Покупцем Комерційного акту щодо Обсягу І, Обсягу ІІ, Обсягу ІІІ у визначений Договором строк, такий акт вважається підписаним Покупцем.
Ціна природного газу передбачена у розділі 4 договору.
Згідно з пунктом 4.3. договору, Покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до пунктів 4.7. та 4.8. договору, у випадку виникнення у Покупця заборгованості за цим Договором, Продавець має право зарахувати грошові кошти, отримані від Покупця в поточному Періоді передачі, незалежно від призначення платежу, в рахунок погашення існуючої заборгованості Покупця. За наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, витрат Продавця, пов'язаних із одержанням виконання (судові витрати, витрати на сплату судового збору та інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу та інше), Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості незалежно від призначення платежу:
- у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;
- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
- у третю чергу погашається основна сума заборгованості за Договором.
Пунктом 6.3. договору встановлено, що за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.
Згідно з пунктом 6.5. договору, Продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.
Відповідно до пунктів 6.10. та 6.11. договору, керуючись ст.259 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у п'ять років. Сторони дійшли згоди, шо нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Крім того до вказаного договору укладено додаткову угоду №1 від 01.09.2022, якою сторони дійшли згоди викласти пункт 2.2.1. договору в новій редакції. Зокрема цим пунктом сторони узгодили Обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 01.06.2022 по 31.12.2022.
Як стверджує позивач, відповідач, порушуючи умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 4.3. договору, оплату за переданий газ здійснив лише частково, у зв'язку з чим станом на момент пред'явлення позову заборгованість відповідача становить 41586344,30 грн.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу позивач на підставі пункту 6.3. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 7050825,76 грн та штраф в розмірі 4158634,53 грн.
Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 620276,99 грн та інфляційні втрати в розмірі 778028,26 грн.
Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 54194109,84 грн, з яких 41586344,30 грн - основний борг, 7050825,76 грн - пеня, 4158634,53 грн - штраф, 620276,99 грн - 3% річних та 778028,26 грн - інфляційні втрати.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив. Зокрема відповідач зазначив, що додатковими угодами №2 і №4, які позивач не долучив до позовної заяви, сторонами було погоджено обсяги газу, вартість якого відповідно до підпункту 4.1.1. договору складає 7420,00 грн з ПДВ за 1000 куб.м та викладено у відповідних редакціях пп.2.2.1. договору, однак всупереч цим умовам договору позивач в ряді газових місяців спірного періоду до частини обсягу переданого газу застосував іншу ціну.
У зв'язку із вищезазначеним на думку відповідача загальна сума неправомірних нарахувань склала 156157,01 грн (49221,87 + 38585,89 + 14895,04 + 34073,59 + 6018,83 + 13361,79).
Також відповідач вказав, що в актах №9622 від 30.06.2022, №10482 від 31.07.2023 та №12589 від 30.06.2023 позивач кожного газового дня застосовує певну ціну, однак позовна заява не містить розрахунку застосованих цін у відповідності до пп.4.1.3. договору.
У відзиві на позовну заяву також зазначено, що АТ «Львівгаз» не погоджується із застосуванням цін на газ до 145,52 грн за 1 куб.м без надання позивачем доказів їх правомірності у відповідності до умов пп.4.1.3. договору, з огляду на що на переконання відповідача ці обставини дають АТ «Львівгаз» підстави застосувати фіксовану ціну, передбачену договором, до всього обсягу газу.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач також посилається на заяву №1 від 03.06.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої, на думку відповідача, припинено зобов'язання АТ «Львівгаз» щодо сплати основного боргу за переданий газ в сумі 41163123,22 грн.
Крім того у відзиві на позовну заяву на підставі частини 1 статті 233 ГК України АТ «Львівгаз» просить суд зменшити розмір пені до 705082,58 грн і зменшити розмір штрафу до суми 415863,45 грн з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з таких підстав.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3278-ОГРМ.
Факт продажу природного газу підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу: №9622 від 30.06.2022 на суму 204602,58 грн, №9623 від 30.06.2022 на суму 22854045,19 грн, №10482 від 31.07.2022 на суму 76279,02 грн, №10483 від 31.07.2022 на суму 23717584,79 грн, №11424 від 31.08.2022 на суму 14166813,82 грн, №11425 від 31.08.2022 на суму 52090,94 грн, №12688 від 30.09.2022 на суму 41424,04 грн, №12689 від 30.09.2022 на суму 8715614,35 грн, №14141 від 31.10.2022 на суму 49809581,22 грн, №14142 від 31.10.2022 на суму 17584,79 грн, №15725 від 30.11.2022 на суму 111420047,23 грн, №15726 від 30.11.2022 на суму 39496,37 грн, №17456 від 31.12.2022 на суму 6729,91 грн, №17457 від 31.12.2022 на суму 163240103,80 грн, №1847 від 31.01.2023 на суму 89036787,01 грн, №1848 від 31.01.2023 на суму 16193,76 грн, №3617 від 28.02.2023 на суму 77873812,62 грн, №5351 від 31.03.2023 на суму 71973999,82 грн, №8153 від 30.04.2023 на суму 50444313,47 грн, №10816 від 31.05.2023 на суму 18836150,81 грн, №12589 від 30.06.2023 на суму 0,20 грн, №12590 від 30.06.2023 на суму 20633461,79 грн, №13878 від 31.07.2023 на суму 484847,14 грн та №15248 від 31.08.2023 на суму 20473486,37 грн.
Як зазначив позивач та як підтверджується матеріалами справи сума основного боргу відповідача становить 41586344,30 грн.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, пунктом 6.3. договору встановлено, що за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 41586344,30 грн основного боргу, 7050825,76 грн пені, 4158634,43 грн штрафу, 778028,26 грн інфляційних втрат та 620276,99 грн 3% річних є обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи.
Щодо заперечень відповідача про те, що всупереч умовам договору позивач в ряді газових місяців спірного періоду до частини обсягу переданого газу застосував іншу ціну, ніж та, яка передбачена додатковими угодами №2 і №4 необхідно зазначити, що як вбачається із листів повідомлень НКРЕКП повідомила Позивача про погоджені обсяги нормативних втрат/витрат природного газу окремо по кожному Оператору ГРМ, а Відповідачем зі свого боку було надано Позивачу відповідну інформацію для замовлення Обсягу І та Обсягу ІІІ, з огляду на що Позивачем було здійснено постачання природного газу Відповідачу в обсягах замовлених Відповідачем. Постачання природного газу було оформлено актами приймання-передачі природного газу із зазначенням періоду постачання, обсягу природного газу та ціни. Акти приймання-передачі природного газу були підписані обома сторонами Договору, докази висунення позивачу заперечень та зауважень до актів, в яких визначено обсяги спожитого Відповідачем природного газу, його ціна та вартість, в матеріалах справи відсутні.
Отже, сторони на виконання умов Договору підписали акти приймання-передачі природного газу, вказане підтвердило поставку природного газу, що підтверджує факт постачання природного газу Відповідачу у спірний період за ціною яка вказана та узгоджена сторонами у відповідних актах.
Крім того, відповідно до пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Споживач самостійно контролює власне газоспоживання.
Щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно зазначити, що відповідач не подав первинних документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити здійснення господарської операції та підтвердити ті обставини, про які йдеться у заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог.
Також необхідно зазначити, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1847/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», в якій позивач оскаржує заяву №1 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Тобто вимоги АТ «Львівгаз» зазначені у заяві №1 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є спірними.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, що міститься у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач зазначає, що до подання позову основна заборгованість була сплачена в сумі 702,5 млн. грн (94% від суми боргу). Ці обставини, на думку АТ «Львівгаз», за критерієм «ступінь виконання зобов'язання», дають підстави суду для зменшення розміру штрафних санкцій.
Також відповідач посилається на те, що Постановою НКРЕКП від 31.08.2023 № 1595 зупинено дію ліцензії АТ «Львівгаз» на розподіл природного газу та зобов'язано до 31.12.2023 передати грошові кошти та майно (рухоме і нерухоме), належне АТ «Львівгаз» на праві власності іншому суб'єкту господарювання, а розподіл газу був основним видом діяльності і джерелом доходів АТ «Львівгаз», рішення НКРЕКП виконано, грошові кошти і майно передані. У зв'язку з цими обставинами середньооблікова чисельність працівників вимушено зменшилася з 3541 працюючого до 234 станом на 01.05.2024.
Постановою НКРЕКП від 01.11.2022 № 1375 АТ «Львівгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу на підставі Закону України № 1639-ІХ.
Постановою НКРЕКП від 12.03.2024 № 504 АТ «Львівгаз» затверджено обсяги перевищення фактичної вартості послуг з розподілу газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу в загальній сумі 4327235448 грн (3606029540 грн без ПДВ).
Відповідач зазначає, що Законом України № 1639-ІХ і наведеними постановами НКРЕКП держава визнала неналежне тарифне регулювання, що унеможливило повноту і своєчасність розрахунків АТ «Львівгаз» з кредиторами.
Відповідач також зазначає, що Звіт про фінансові результати за 2022 рік (код рядка 2355) підтверджує збитки в сумі 1144870 тис. грн. Звіт про фінансові результати за 2023 рік (код рядка 2355) підтверджує збитки в сумі 132941 тис. грн, а баланс на 31.12.2023 підтверджує від'ємний власний капітал (перевищення зобов'язань над сумою власних коштів і активів) в сумі 2677210 тис. грн (код рядка 1495). Звіт про фінансові результати за перший квартал 2024 року (код рядка 2355) підтверджує збитки в сумі 19930 тис. грн і збільшення від'ємного власного капіталу (код рядка 1495) до 2697140 тис. грн.
Як зазначив відповідач, надмірне стягнення штрафних санкцій погіршить важкий фінансовий стан АТ «Львівгаз», який виник з незалежних від нього обставин, до критичного, що буде мати наслідком неможливість виплати зарплати, сплати податків і платежів до Пенсійного фонду України, виконання поточних зобов'язань перед кредиторами, які забезпечують постачання електроенергії, води, газу і надання послуг зв'язку, а відтак і ведення господарської діяльності. Ці обставини, на думку АТ «Львівгаз», за критерієм «пропорційності наслідків порушення», дають підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.
На думку відповідача приписи вказаної постанови КМУ свідчать, що затримка розрахунків АТ «Львівгаз» не спричинила позивачу жодних збитків - отримавши кошти з затримкою платежу позивач за рішенням уряду придбавав газ за тою самою ціною, за якою здійснено розрахунок. При цьому нарахував і отримав додаткові кошти в сумі 2519251,28 грн., в т.ч. і інфляційні втрати, яких фактично не поніс через сталість ціни на газ.
Ці обставини, на думку АТ «Львівгаз», за критерієм «урахування балансу інтересів сторін» дають підстави суду для зменшення розміру штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене відповідач просив зменшити розмір пені до суми 705082,58 грн і зменшити розмір штрафу до суми 415863,45 грн.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: 1) якщо він значно перевищує розмір збитків; 2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (Постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц).
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (Постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).
Положення статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. Постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №902/317/22).
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, а тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Разом з тим, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (така ж позиція Верховного Суду наведена у постановах від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 Постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
У п.3.2. рішення від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 Конституційний Суд України навів висновок, що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне призначення, оскільки з засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У п.5.4. постанови від 27.03.2024 Верховний Суд, посилаючись на правий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказав:
«... загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань».
Враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги при цьому баланс інтересів сторін у даній справі, з огляду на такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність, розумність, а також наявність виняткових обставин, зокрема особливість діяльності відповідача в умовах воєнного стану, його фінансове становище, поведінку відповідача щодо проведення розрахунків за договором загалом, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованих і заявлених до стягнення пені та штрафу на 40%.
Надаючи оцінку наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, суд також враховує те, що окрім пені та штрафу позивач використав передбачені законодавством такі засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, як інфляційні нарахування та 3% річних.
Тобто зважаючи на вказане суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 4230495,46 грн пені (7050825,76 грн - 40% = 4230495,46 грн) та 2495180,72 грн штрафу (4158634,53 грн - 40% = 2495180,72 грн).
При цьому необхідно зазначити, що таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін в даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 41586344,30 грн основного боргу, 4230495,46 грн пені, 2495180,72 грн штрафу, 620276,99 грн 3% річних та 778028,26 грн інфляційних втрат.
За подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 650329,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.05.2024 №0000007438.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 650329,32 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42, ідентифікаційний код 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 40121452) 41586344,30 грн основного боргу, 4230495,46 грн пені, 2495180,72 грн штрафу, 620276,99 грн 3% річних, 778028,26 грн інфляційних втрат та 650329,32 грн витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.09.2024
Суддя Петрашко М.М.