ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.09.2024Справа № 910/7449/24
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
(01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14;
ідентифікаційний код: 38727770)
в особі Південної філії державного підприємства "Адміністрація морських
портів України"
(65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, буд. 11;
ідентифікаційний код: 38728549)
до Державного агентства резерву України
(01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 28/9;
ідентифікаційний код: 37472392)
про стягнення 86 630, 90 грн.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства резерву України (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №0.61/2-83/1-П-ЮЖФ-15 від 19.10.2015 у розмірі 86 630,90 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7449/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.07.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову.
10.07.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив із спростуванням аргументів відповідача.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
19.10.2015 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту «Южний») та Державним агентством резерву України (надалі - Держрезерв, Відповідач) укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 0.61/2- 83/1-П-ЮЖФ-15 (надалі - Договір).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 341 «Про перейменування морського порту Южний та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» змінено назву морського порту Южний на морський порт Південний, відповідно до наказу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 05.06.2019 № 94/10 «Щодо зміни найменування і реквізитів місцезнаходження деяких філій ДП «АМПУ» (адміністрація морських портів)» Южненська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний») змінила найменування на Південну філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацію морського порту Південний) (надалі - Адміністрація, Позивач, Зберігач). Зміни інших реквізитів не відбулось (копії документів на підтвердження даних обставин додаються).
Так, вищезазначений Договір укладений сторонами у відповідності до вимог Закону України «Про державний матеріальний резерв» (що діяв на момент існування спірних відносин та втратив чинність 16.12.2023) (надалі - Закон про державний матеріальний резерв).
Відповідно до п. 1.1. Договору зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (надалі - цінності) здійснюється у складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах Зберігача.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що Держрезерв передає, а Зберігач приймає у відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1 мр. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Держрезервом.
Відповідно до п. 7.3. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів Держрезерву на відпуск матеріальних цінностей).
Згідно з пунктом 3.1. Договору Держрезерв зобов'язаний відшкодовувати Зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 затверджений Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву (надалі - Порядок).
Відповідно до п. 5 Порядку Держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тони зернових культур в зерносховищі.
Згідно з п. 7 Порядку відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством. Пунктом 4.2. Договору передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між Держрезервом та Зберігачем згідно з поданими документами (узгодженим з Держрезервом кошторисом витрат). У разі коли Держрезерв визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.
Так, з урахуванням вищезазначеного, Адміністрація листом від 23.01.2023 №190/27-01-04/Вих направила Держрезерву на погодження затверджений Адміністрацією кошторис витрат на зберігання мобілізаційного резерву у складському приміщенні закритого опалювального типу, яке розташоване у корпусі № 607, на 2023 рік на суму 98 921,28 грн. (з урахуванням ПДВ), з підтверджуючими документами. Лист було вручено Відповідачу 30.01.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта».
Державне агентство резерву України надало відповідь від 29.03.2023 №832/0/4-23, якою не погодило кошторис витрат на 2023 рік та надало свої зауваження. Адміністрація, врахувавши зауваження Держрезерву, звернулася до Відповідача з листом від 26.04.2023 №1070/27-01-04/Вих «Щодо повторного надання кошторису витрат на зберігання мобілізаційного резерву» на суму 95 667,02 грн. Лист було вручено отримувачу 02.05.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта».
29.05.2023 Адміністрація отримала відповідь Держрезерву (від 29.05.2023 №1309/27/вх) «Про погодження кошторису витрат на 2023 рік». У цьому ж листі Держрезерв звернувся до Адміністрації з проханням надати додаткову угоду до договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 19.10.2015 №0.61/2-83/1-П-ЮЖФ-15.
Надалі, Адміністрація листом від 08.06.2023 №1366/27-01-04/Вих направила Держрезерву для погодження додаткову угоду до договору про зміну розміру коштів на 2023 рік. У відповідь на вищезазначений лист Держрезерв листом від 10.07.2023 №1687/0/4-23 «Про погодження кошторису витрат на 2023 рік», направив на адресу Адміністрації підписану Додаткову угоду від 19.07.2023 №6 до Договору про погодження розміру коштів на відшкодування витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а також підписаний кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву.
Таким чином, сторони погодили розмір коштів на відшкодування витрат Зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2023 рік в сумі 95 667,02 грн, у тому числі ПДВ 15 944,50 грн.
У січні 2024 року Адміністрація направила на адресу Відповідача лист від 12.01.2024 № 77/27-01-04/Вих, яким надала Держрезерву звіт про витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з розрахунками за 2023 рік (із зазначенням фактичних витрат на суму 86 630,90 грн. з урахуванням ПДВ), а також надала, зокрема, акт відшкодування витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву адміністрації морського порту Південний за 2023 рік. Вказаний лист отриманий Відповідачем 25.01.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта». Однак, 12.03.2024 на адресу Адміністрації від Відповідача надійшла відповідь від 23.02.2024 № 573/0/4-24, якою Держрезерв зазначив про відсутність законних підстав та бюджетних асигнувань для погодження акту на відшкодування витрат за 2023 рік у зв'язку із закінченням бюджетного 2023 року та втратою чинності усіх бюджетних призначень.
Листом від 19.03.2024 №844/27-01-04/Вих Адміністрація повторно надала звіт про витрати за зберігання мобілізаційного резерву за 2023 рік на погодження та акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на 2023 рік на підписання. Також, у цьому ж листі Адміністрація зазначила, що отримання Державним агентством резерву України Акту за 2023 рік на початку 2024 року, не є підставою для порушення умов Договору та невиконання обов'язку щодо відшкодування витрат адміністрації морського порту Південний із зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву. Однак, у відповідь Відповідач знову зазначив про непогодження актів на відшкодування витрат за 2023 рік у зв'язку із втратою чинності всіх бюджетних призначень (лист від 03.05.2024 вих№1256/0/4-24). При цьому будь-яких заперечень щодо змісту самого акту від Відповідача до Адміністрації не надходило.
Отже, звертаючись до суду із позовом, Позивач вказує, що він у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, проте Відповідач ухиляється від здійснення оплати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у загальному розмірі 86 630,90 грн. (з урахуванням ПДВ) за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2023 рік відповідно до умов договору від 19.10.2015 № 0.61/2-83/1-П-ЮЖФ-15 (з урахуванням укладеної додаткової угоди від 19.07.2023 № 6) та затвердженого кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву.
Позивач зазначає, що з наданого листування вбачається немотивована відмова відповідача від погодження кошторису та звіту, з огляду на що, позивач був змушений звернутися до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 0.61/2- 83/1-П-ЮЖФ-15 від 19.10.2015, з огляду на що позивач просить суд стягнути 86 630,90 грн основного боргу.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач подав на погодження кошториси, які не відповідали вимогам Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, тобто не надано всіх розрахунків, пояснень та копій нормативних документів, що підтверджують заплановані витрати, до кожної статті витрат.
За приписами статті 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин) державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
У статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" вказано, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, на зберіганні позивача перебувають матеріальні цінності мобілізаційного резерву. З матеріалів справи судом також встановлено, що сторони погодили розмір коштів на відшкодування витрат Зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2023 рік в сумі 95 667,02 грн, у тому числі ПДВ 15 944,50 грн.
Відповідно до Звіту по витратам на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в ДП "АМПУ" за 2023 рік, згідно якого сума витрат разом складає 86 630,90 грн.
Адміністрація направила на адресу Відповідача лист від 12.01.2024 № 77/27-01-04/Вих, яким надала Держрезерву звіт про витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з розрахунками за 2023 рік (із зазначенням фактичних витрат на суму 86 630,90 грн. з урахуванням ПДВ), а також надала, зокрема, акт відшкодування витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву адміністрації морського порту Південний за 2023 рік.
Вказаний лист отриманий Відповідачем 25.01.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта». Однак, 12.03.2024 на адресу Адміністрації від Відповідача надійшла відповідь від 23.02.2024 № 573/0/4-24, якою Держрезерв зазначив про відсутність законних підстав та бюджетних асигнувань для погодження акту на відшкодування витрат за 2023 рік у зв'язку із закінченням бюджетного 2023 року та втратою чинності усіх бюджетних призначень.
Суд зауважує, що в матеріалах справи наявні копії документів, пояснення та розрахунки зберігача щодо витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2023 рік, з огляду на що суд відхиляє доводи відповідача щодо ненадання позивачем належних розрахунків, пояснень та копій нормативних документів, що підтверджують заплановані витрати.
Відповідно до п. 4.2. Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та Зберігачем. У разі коли Держрезерв визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Відтак, суд, враховуючи умови Договору та Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг зберігання на суму 86 630,90 грн є таким, що настав.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 86 630,90 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 86 630,90 грн, а, відтак, задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01024, місто Київ, вул. Чикаленка Євгена, будинок 28/9; ідентифікаційний код: 37472392) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 14; ідентифікаційний код: 38727770) 86 630,90 грн. основного боргу та 2 422,40 грн. судового збору
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов