номер провадження справи 34/31/24
25.09.2024 Справа № 908/405/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/405/24
за позовом: Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив груп», ідентифікаційний код юридичної особи 43746308 (пр. Голосіївський, буд. 132, м. Київ, 03127)
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Шурига Д.О., посвідчення № 986 від 07.09.2022; витяг ЄДР;
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від 16.01.2024 Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив груп», в якій позивач просить суд:
1. Внести зміни до договору оренди землі від 11.11.2011 №231010004000151, укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством “Завод напівпровідників» про оренду земельної ділянки площею 0,1003 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0108 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, шляхом викладення в преамбулі договору інформації про орендаря в наступній редакції: “Товариство з обмеженою відповідальністю “Промактив Груп», в особі директора Тешабоєва Уміджона, діючого на підставі Статуту, в подальшому “Орендар», з іншого боку», та в розділі “Реквізити сторін» змінити реквізити орендаря, а саме на: Товариство з обмеженою відповідальністю “Промактив Груп», місцезнаходження: Україна, 10014, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Київська, будинок 40, код за ЄДРПОУ 43746308».
2. Змінити п. 5 договору оренди землі від 11.11.2011 -231010004000151, укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством “Завод напівпровідників» про оренду земельної ділянки площею 0,1003 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0108 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, виклавши його в такій редакції: “ 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 126 238 грн 61 коп. (один мільйон сто двадцять шість тисяч двісті тридцять вісім грн 61 коп.) в цінах 2023 року».
3. Змінити п. 11 договору оренди землі від 11.11.2011 №231010004000151, укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством “Завод напівпровідників» про оренду земельної ділянки площею 0,1003 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0108 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, виклавши його в такій редакції: “ 11. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 33 787 грн 16 коп. (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят сім грн 16 коп.), що складає 3% нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2023 року».
Позов заявлено на підставі ст. 142, 144 Конституції України, ст.ст. 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 14,271,288 Податкового кодексу України, ст.ст. 18,20,23 Закону України “Про оцінку землі», ст. ст. 21, 30 Закону України “Про оренду землі», ст. ст. 10, 26, 59, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 справу № 908/405/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 у справі № 908/405/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.03.2024 о 10 год. 00 хв.
В судовому засіданні 13.03.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
Товариство з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» має зареєстрований від 11.10.2023 Електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» ЕСІТС .
Представник позивача в судовому засіданні оголосила, що жодних документів, повідомлень чи відзиву на адресу позивача від відповідача не надходило.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 судом відкладено підготовче засідання на 01.04.2024 о 12 год. 20 хв.
Ухвалою суду від 13.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі, відкладено підготовче засідання на 08.05.2024 о 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 08.05.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
В ході розгляду справи № 908/405/24, суд дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі, на підставі п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2848/22.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи колегія суддів вказала таке. Положення договору, які містять розмір нормативно-грошової оцінки (та, відповідно і розміру орендної плати, розрахованої на підставі цієї оцінки), носять довідковий характер і містить лише інформацію, якою була нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору. Цей пункт договору не впливає на подальші зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які відбуваються у порядку, встановленому законом. Тому внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не спричиняє виникнення, зміну або припинення прав сторін за договором. Отже, задоволення позовної вимоги про внесення таких змін до договору не призведе до захисту прав чи інтересів позивача; тож така позовна вимога не відповідає критеріям належного (ефективного) способу захисту прав. Обрання позивачем неналежного способу захисту його прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76). Натомість задоволення судом (зокрема, часткове) позовної вимоги про внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки здатне створити хибне уявлення про зміст прав та обов'язків сторін до набрання судовим рішенням законної сили.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19 наголосив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц). Велика Палата Верховного Суду у справі № 233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду України щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, стосовно якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність треба також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2024 прийнято до розгляду справу № 914/2848/22, вказавши, що мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2023, є обґрунтованими. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.24 повідомлено сторін, що судове відбудеться 05.06.24. Відповідно розгляд справи Великою Палатою Верховного Суду не завершено.
Оскільки в справі № 908/405/23 вирішується спір стосовно подібних правовідносин (обрання такого способу захисту як внесення змін договору у зв'язку зі зміною нормативно грошової оцінки землі та розміру орендної плати), враховуючи, що у випадку визнання Великою Палатою такого способу захисту неналежним (неефективним), що є самостійною підставою для відмови у позові, вказане істотно впливає на розгляд даного спору та може призвести до прийняття невірного рішення, отже є підставою для зупинення провадження у даній справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду.
Ухвалою від 08.05.2024 суд ухвалив зупинити провадження у справі № 908/405/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2848/22.
Як встановлено судом, 17.07.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень надано доступ до повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2848/22.
Постановою від 05.06.2024 Велика Палата Верховного Суду постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 у справі № 914/2848/22 скасувала. Ухвалила нове рішення, яким у позові відмовлено.
Згідно з позицією касаційної інстанції:
“…103. Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
105. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
106. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов'язані тільки зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
107. Отже, зазначена позовна вимога не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав.
108. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.
109.Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.
110. Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності…».
Ухвалою Господарського суду від 09.08.2024 суд поновив провадження у справі № 908/405/24, судове засідання призначив на 05.09.2024 об 11 год. 00 хв.
В судовому засіданні 05.09.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
Суд відкрив судове засідання. Суд оголосив склад суду.
Суд з'ясував про відводи. Відводів не заявлено.
Відповідач в судове засідання не з'явився, сторона належним чином повідомлена про дату, місце та час проведення судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, зазначила що документів чи пояснень від відповідача не надходило.
За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку присутньої у судовому засіданні представника позивача, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.09.2024 о 10 год. 40 хв.
В судовому засіданні 25.09.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
Представник позивача підтримала вимоги позовної заяви, просила позов задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутністю відповідача.
В судовому засіданні 25.09.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Завод напівпровідників» (оренда) було укладено договір оренди землі, який був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11 листопада 2011 року за № 231010004000151 (далі Договір).
Згідно п. 1 Договору орендодавець, відповідно до рішення дев'ятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради №51 /70 від 18 травня 2011 р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничого майданчика, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16.
Власником земельної ділянки загальною площею 0,1003 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0108 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16 (далі земельна ділянка) є територіальна громада міста Запоріжжя.
Відповідно до п. 10 договору, договір укладено на сорок дев'ять років.
Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 301602 грн. 10 коп. (триста одна тисяча шістсот дві грн. 10 коп.), в цінах 2011 року.
Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі:_____, що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах ____року.
11.1. У випадку надання земельної ділянки для спорудження (реконструкції) об'єктів містобудування, Орендна плата з дати укладення договору оренди до прийняття об'єкту до експлуатації, вноситься Орендарем грошовій формі та в розмірі 3769 грн. 98 коп. (три тисячі сімсот шістдесят дев'ять грн. 98 коп.), що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2011 року.
11.1.1. З дати введення об'єкту до експлуатації орендна плата вноситься у розмірі 9048 грн. 06 коп. (дев'ять тисяч сорок вісім грн. 06 коп.), що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2011 року.
11.1.2. У випадку перевищення Орендарем терміну, встановленого для будівництва об'єкта при наданні земельної ділянки (п .7 ,9 Договору), Орендар сплачує орендну плату у розмірі 15080 грн. 10 коп. (п'ятнадцять тисяч вісімдесят грн. 10 коп.), що складає п'ятикратний розмір земельного податку за земельну ділянку надану для будівництва. В даному випадку такий розмір орендної плати сплачується з місяця наступного за тим, в якому закінчився термін будівництва, до моменту введення об'єкту до експлуатації.
Запорізька міська рада повністю виконала покладені на неї зобов'язання передбачені договором, та передала орендарю земельну ділянку кадастровий № 2310100000: 02:018:0108, загальною площею 0,1003 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, що підписаний сторонами.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 порушено провадження у справі № 908/6036/14 про банкрутство ПрАТ «Завод напівпровідників».
Ліквідатором боржника - ПрАТ «Завод напівпровідників» через аукціон здійснено продаж нерухомого майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці, ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП», що підтверджується свідоцтвом від 01.04.2021, посвідченим Бережко С.М., державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-123.
Державну реєстрацію права власності за ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП» на об'єкти нерухомості проведено 01 квітня 2021 та 02 квітня 2021, що підтверджується Інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №340821942 від 28.07.2023.
Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.
Позивач вказує, що урахуванням наведеного, договір оренди від 11.11.2011 №231010004000151 земельної ділянки 0,1003 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0108, розташованої за адресою: М.Запоріжжя, вул. Теплична, 16, припинився щодо зобов'язань для ПрАТ "Завод напівпровідників". За таких обставин у відповідача в силу прямої вказівки закону виникло право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 11.11.2011 №231010004000151, на якій розташовано нерухоме майно, власником якого він є. В силу прямої норми закону відбулась заміна орендаря, тобто відповідач вже є стороною (орендарем) за договором оренди землі від 11.11.2011 №231010004000151.
За даними витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21.04.2023 № НВ-2300028472023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:02:018 складає 1 126 238,61 грн в цінах 2023 року.
Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою по Договору оренди землі в цінах 2023 року складає 274 856,63 грн.:
1 126 238,61 х 3% = 33 787,16 грн., де:
1 126 238,61 грн. - нормативна грошова оцінка землі в цінах 2023 року;
3% - розмір орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки землі, визначений рішенням ЗМР від 28.11.2018 № 26.
З метою досудового врегулювання спору, Запорізькою міською радою направлялась Відповідачу пропозиція про внесення змін до договору оренди землі від 22.09.2023 № 2318/01/01-07 з проектом додаткової угоди та розрахунком орендної плати.
Таким чином, позивач вважає, що Договір оренди землі підлягає приведенню у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення до нього відповідних змін в судовому порядку.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею ст. 2 Закону України “Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
У статті 13 Закону України “Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі»).
Статтею 30 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
В частині третій ст. 653 ЦК України зокрема визначено: якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Вирішуючи спір суд також враховує наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).
Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Статтею 1 Закону України “Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Отже договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України “Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
За змістом статті 18 Закону України “Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України “Про землеустрій».
Частинами 1, 3, та 4 статті 23 Закону України “Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Із аналізу вищенаведених приписів законодавства слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 122 постанови) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України “Про оцінку земель», статті 21 Закону України “Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові наведений правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 19.10.2022 у справі №910/14224/20 (пункт 87), від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (пункт 9.13) та інших.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (Постанова Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 904/9212/21)
Під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Верховного Суду у справі № 924/438/22 від 26.04.2023).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 67), від 10.04.2024 у справі №496/1059/18 (пункт 8.17)).
Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у згаданій вище постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22, суд дійшов висновку про те, що задоволення позовних вимог у даній справі про внесення змін до Договору оренди землі, які пов'язані зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не призведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином, належному способу захисту орендодавця земельної ділянки комунальної власності, що передана в оренду відповідачу, відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем.
Обираючи спосіб захисту, позивач насамперед повинен перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захисту.
Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме цей спосіб.
Якщо позивач обрав інший спосіб захисту, суд має відмовити у задоволенні позову, крім випадку, коли з урахуванням положень частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.
Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав у цій справі не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 27.09.2024.
Суддя А.О. Науменко