вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3122/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ)
до ОСОБА_1 (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 49635,43грн, з якої: 41666,66грн заборгованості за кредитом, 7968,77грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати інших платежів у встановлені строки, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 49635,43грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишено без руху на підставі статті 162 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
29.07.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог разом з доказами направлення відповідачу, та усунуто недоліки позовної заяви.
Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялася ухвала суду від 30.07.2024 на адресу відповідача, зазначену у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №700642 від 22.07.2024, а саме: АДРЕСА_1 .
Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 30.07.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження) був повернутий працівниками поштового зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 46, 47 том 1).
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 02.09.2024, оскільки 17.08.2024 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов'язано надати відповідача відзив на позов.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 30.09.2024 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
06.12.2021 Фізична особа-підприємець Ставінога Дмитро Болеславович підписав заяву про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ", відповідно до якої підписанням цієї заяви, на підставі статті 634 Цивільного кодексу України клієнт приєднується до розділу 1.1 "Загальні положення" та підрозділу 3.2.2. "умови та правила надання послуги "КУБ" умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" на дату укладення договору. Ця заява та умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом (далі - договір) (а.с. 14-17 том 1).
Пунктом 1.1 договору визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором терміни.
Розмір кредиту: 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн (пункт 1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору встановлено, що строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.
Згідно з пунктом 1.4 договору у період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).
Пунктом 1.5 договору визначено, що проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до пункту 1.6 договору порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Порядок дострокового погашення кредиту: якщо в звітному місяці дата дострокового погашення кредиту передує даті сплати щомісячного платежу, - клієнт сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі; якщо дата дострокового погашення слідує за датою погашення щомісячного платежу, клієнт також оплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї заяви) є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.7 договору сторони узгодили, що в разі: - порушення строку повернення кредиту, визначеного пунктом 1.3 цієї заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку; - настання обставин, передбачених пунктом 3.2.2.3.1.3 умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні банку; - настання обставин, передбачених пунктом 3.2.2.6.2, пунктом 3.2.2.6.6 умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту. Клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості.
Зміни й доповнення до цього договору можуть здійснюватися як шляхом підписання окремих додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну листами. Банк надає клієнту пропозиції щодо зміни істотних умов договору у спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення клієнту, а саме: шляхом направлення повідомлень електронною поштою, у системі "Приват 24 для бізнесу", повідомлення у месенджерах. В разі, якщо клієнт не надасть банку письмове повідомлення про відхилення пропозиції банку щодо зміни істотних умов Договору у строк 10 календарних днів з дня направлення повідомлення, зміни до істотних умов вважаються узгодженими сторонами та не потребують укладення додаткових угод (пункт 1.10 договору).
Відповідно до пункту 1.11 договору підписанням заяви клієнт підтверджує, що банком надано йому інформацію, передбачену частиною другою статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Пунктом 3.2.2.1 договору визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги. Істотні умови кредитного (сума кредиту, проценті за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ", а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України, які регулюють кредитні відносини.
Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (пункт 3.2.2.3.1 договору).
Згідно з пунктом 3.2.2.5.3 договору клієнт зобов'язується повернути кредит та здійснити інші платежі передбачені договором у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.2.3.1, 3.2.2.3.2, 3.2.2.5.14, 3.2.2.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання договірних коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі недостатньої кількості коштів для оплати чергового платежу щодо послуги, сума неоплаченого платежу вноситься на прострочення до моменту погашення (пункт 3.2.2.5.6 договору).
Відповідно до пункту 3.2.2.11 договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. Строк дії договору встановлюється з дня його укладення і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Сторонами погоджено графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом на 12 місяців зі сплатою 4166,67грн - суми кредиту та 800,00грн - процентів кожного місяця з 1 по 6 місяць включно, з подальшою сплатою 700,00грн процентів кожного місяця з 7 по 12 місяць включно (а.с. 18 том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем перераховано на поточний рахунок Фізичній особі-підприємцю Ставінозі Дмитру Болеславовичу кредитні кошти у розмірі 50000,00грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 25 том 1).
Позивач стверджує, що відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі договірних зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, що і стало причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2021 відповідач, у статусі фізичної особи-підприємця, шляхом підписання електронним цифровим підписом заявки на отримання послуг "КУБ", відповідно до якої підписанням цієї заяви, на підставі статті 634 Цивільного кодексу України клієнт приєднався до розділу 1.1 "Загальні положення" та підрозділу 3.2.2 "умови та правила надання послуги "КУБ" умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" на дату укладення договору. Ця заява та умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.10.2022 внесено запис при припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Ставіноги Дмитра Болеславовича, за власним рішенням (а.с. 28 том 1).
Враховуючи, що за змістом статей 51, 52, 598-608 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, то вона має відповідати за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Виходячи із зазначеного, фізична особа ОСОБА_1 є особою, яка має відповідати за своїми зобов'язаннями взятими під час перебування ним у статусі суб'єкта підприємницької діяльності.
За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України).
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відтак, між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Ставіногою Дмитром Болеславовичем було укладено договір від 06.12.2021, який складається із заяви і умов, які за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
Як вбачається з умов договору, клієнт приєднується до послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом заяви.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: - електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; - під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; - особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Матеріалами справи підтверджується, що свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, перерахувавши Фізичній особі-підприємцю Ставінозі Дмитру Болеславовичу на поточний рахунок кредитні кошти у розмірі 50000,00грн, що підтверджується випискою по рахунку з 06.12.2021 по 02.07.2024.
22.06.2022 Фізичною особою - підприємцю Ставіногою Дмитром Болеславовичем було подано заяву-анкету про зміну умов договору, підписану шляхом накладення електронного цифрового підпису (а.с. 26 том 1).
Як вбачається з вказаної заяви-анкети, Фізичною особою-підприємцем Ставіногою Дмитром Болеславовичем тимчасово зупинена діяльність.
Позивачем було погоджено зміни умов договору, зокрема, зміну істотних умов кредитування за договором (а.с. 26 том 1).
Пунктом 10.1 цієї заяви передбачено, КУБ - б/н від 06-12-2021:
- продовження строку кредиту на 8 місяців (з поточної дати закінчення договору);
- нараховані та несплачені до дати реструктуризації проценти/комісії: сплата рівними частинами протягом 3 місяців;
- погашення основного боргу: рівними частинами щомісяця, починаючи з 4-го місяця;
- нарахування процентів: відповідно до пункту 1.4 заяви про приєднання до умов та правил надання послуги;
- проценти, що будуть нараховуватись з дати реструктуризації, сплачуються в повному обсязі щомісяця.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з умов договору, строк виконання зобов'язань відповідача за ним щодо повернення отриманих від позивача кредитних коштів та сплати процентів у вигляді щомісячної комісії є таким, що настав, проте відповідачем лише частково виконано зобов'язання за договором, та повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 8333,34грн, про що свідчать виписки по рахункам за період з 06.12.202 по 02.07.2024 (а.с. 22-24 том 1).
З наданого розрахунку вбачається, що сума заборгованості відповідача за кредитом складає 41666,66грн, при цьому матеріали справи не містять доказів погашення зазначеної заборгованості, у зв'язку з чим, вона підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
На момент розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано і такі докази відсутні в матеріалах справи.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення 41666,66грн - заборгованості за кредитом, підлягають задоволенню.
Щодо нарахування процентів у вигляді щомісячної комісії суд зазначає наступне.
Пунктом 3.2.2.3.2 договору визначено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протягів всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах.
Як вбачається, позивачем нараховано проценти у вигляді щомісячної комісії за користування кредитом у розмірі 7968,77грн за загальний період з 06.03.2022 по 06.12.2022.
Будь-яких заперечень щодо суми нарахованих позивачем процентів, а також доказів в підтвердження сплати вказаної суми відповідачем не надано, у зв'язку з чим, сума комісії в розмірі 7968,77грн підлягає стягненню з відповідача.
Судом були досліджені всі документи в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00грн.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду через систему «Електронний суд», позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00грн згідно з платіжною інструкцією №ZZ421B2141 від 11.07.2024, замість 2422,40грн.
Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 605,60грн підлягає поверненню з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2422,40грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 41666,66грн - заборгованості за кредитом, 7968,77грн - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 2422,40грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 27.09.2024.
Суддя В.О. Татарчук