Ухвала від 24.09.2024 по справі 629/5614/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №629/5614/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/2068/24

Категорія: ч.4 ст.189 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, в режимі відеоконференції, провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 серпня 2024 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , 1982 року народження, на 60 днів, до 25 жовтня 2024 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та обрати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги послався на те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, чотирьох неповнолітніх дітей, тобто міцні соціальні зв'язки, ряд тяжких захворювань, а також допомагав Збройним силам України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілого про законність та обґрунтованість ухвали суду, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, за яке може бути призначене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_10 інкримінується вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.

Таким чином клопотання сторони обвинувачення є вмотивованим, оскільки самі фактичні обставини вчиненого вказують на наявність ризиків та неможливість їм запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

За таких обставин, посилання захисника на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, чотирьох неповнолітніх дітей, тобто міцні соціальні зв'язки, ряд тяжких захворювань, а також допомагав Збройним силам України, в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов'язків, в разі обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.

Що стосується посилань захисника на погіршення стану здоров'я обвинуваченого за час перебування в умовах тримання під вартою, то колегія суддів сприймає їх критично, оскільки стороною захисту не надано доказів на підтвердження неможливості останнього у зв'язку із захворюванням знаходить під вартою.

Крім того, як встановлено ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 серпня 2024 року ОСОБА_9 , перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом згідно із ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року порушив умови цього запобіжного заходу, зокрема покладені на нього обов'язки, залишив місце мешкання, про що не повідомив а ні прокурора, а ні суд, заяв чи клопотань на адресу суду не надав, поважні причини неявки суду не повідомив, встановити його місцезнаходження вдалося лише шляхом проведення розшуку, що додатково свідчить про неможливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_9 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: