Справа № 545/2107/24 Номер провадження 22-ц/814/2954/24Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
26 вересня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Пилипчук Л.І., Панченка О.О., при секретарі судового засідання: Буйнової О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтава ради, як орган опіки та піклування, про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив встановити юридичний факт, що він самостійно без участі матері виховує та повністю утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із 25 травня 2022 року.
В обґрунтування заяви вказував, що до початку війни його донька проживала разом із своєю матір'ю ОСОБА_2 25.02.2024 року його донька разом із матір'ю виїхали до Республіки Чехії, проте донька через два місяці у супроводі бабусі повернулася до України. Мати дитини залишилася проживати в Республіці Чехія.
Вказував, що з 25 травня 2022 року його донька постійно проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на повному його утриманні.
Мати від виховання самоусунулась, не цікавиться виховним процесом дитини у школі та поза її межами, навчанням, розвитком духовних здібностей та не турбується про її здоров'я. Зазначав, що у зв'язку із вищевикладеним він звернувся до суду із позовом про припинення стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14.08.2023 року вказаний позов задоволено частково припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що призначені судовим наказом у справі № 554/281/2021, виданим 18.01.2021 року Октябрським районним судом м. Полтави. В іншій частині позову відмовлено, в тому числі і в частині визначення місця проживання дитини та зобов'язання виховувати дитину.
Вважає, що оскільки встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки батьком неможливо іншим чином, він звернувся до суду із даною заявою.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтава ради, як орган опіки та піклування, про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.
З вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 і подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2024 року скасувати, а справу направити до районного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України не звернув уваги на те, що позовна вимога про встановлення факту самостійного без участі матері утримання та виховання дитини батьком не була предметом розгляду у цивільній справі № 554/1304/23 та ним не заявлялась, а тому по даній вимозі не ухвалювалось будь-яке рішення.
Таким чином вважає, що встановлення юридичного факту самостійного виховання і утримання дитини батьком без участі матері за змістом не є тотожним з вимогами про припинення стягнення аліментів та визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній заявник та його представник, інші особи, які брали участь в розгляді справи, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (частина 1 статті 379 ЦПК України).
Відмовляючи у відкритті провадження районний суд виходив з того, що існує рішення суду, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновок районного суду з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 345/284/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Із справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду із позовом про припинення стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14.08.2023 року вказаний позов задоволено частково припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що призначені судовим наказом у справі № 554/281/2021, виданим 18.01.2021 року Октябрським районним судом м. Полтави. В іншій частині позову відмовлено, в тому числі і в частині визначення місця проживання дитини та зобов'язання виховувати дитину.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що він самостійно без участі матері виховує та утримує свою неповнолітню доньку, що не є тотожним із позовом про припинення стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, оскільки підстави, мета та сторони зазначених заяв різні.
Таким чином, проаналізувавши рішення суду у справі № 554/1304/23, склад учасників справи і зміст заяви у справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що підстави (обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги) у цих справах не є тотожними, а отже у місцевого суду були відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу районного суду слід скасувати, а справу направити суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374,379,381 - 384ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2024 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2024 року.
Головуючий: ______________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ Л.І. Пилипчук _______ _________ О.О. Панченко