Справа № 544/1196/22 Номер провадження 22-ц/814/2769/24Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
24 вересня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Пилипчук Л.І., Чумак О.В., за участі секретаря судового засідання Буйнової О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на нерухоме майно,-
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просила визнати за нею право власності на реконструйовані шляхом об'єднання та добудови квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона є власником квартир АДРЕСА_3 , а також земельної ділянки площею 0,0075 га, в т.ч. за земельними угіддями, гектарів: капітальна - 0,0028; прибудинкова територія - 0,0047; розташовану за адресою АДРЕСА_4 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:50:024:0274; земельної ділянки площею 0,0081 га, в т.ч. за земельними угіддями, гектарів: малоповерхова забудова - 0,0034; малоповерхова забудова - 0,0047; розташовану за адресою АДРЕСА_5 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:50:024:0295.
Вказувала, що вона зверталась до Пирятинської міської ради Полтавської області з заявою зі всіма необхідними додатками про видачу їй містобудівних умов та обмежень забудови належних їй земельних ділянок (кадастрові номери 5323810100:50:024:0274 та 5323810100:50:024:0295) на об'єкт будівництва Реконструкція квартири АДРЕСА_6 , проте їй було відмовлено у відповідності до ч.4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У межах належних їй земельних ділянок (кадастрові номери 5323810100:50:024:0274 та 5323810100:50:024:0295) вона здійснила добудову до квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 площею 81,7 кв.м. Проте попередньо забудовником не було отримано дозвіл на виконання робіт у Державній інспекції архітектури та містобудування України.
Зазначала, що вона 23 лютого 2022 року подала декларацію про готовність до експлуатації збудованого об'єкта. Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Державною інспекцією архітектури та містобудування України у прийнятті в експлуатацію збудованої ОСОБА_1 прибудови відмовлено, мотивуючи тим, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане лише за рішенням суду.
Згідно звіту про проведення технічного обстеження, проведеним експертом ПП «Бюро послуг і консультацій», встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації самочинно зведеної позивачем споруди.
У зв'язку з викладеним позивач просила задовольнити позов.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на реконструйовані шляхом об'єднання та добудови квартири АДРЕСА_6 .
Не погодившись з рішенням суду, представник Державної інспекції архітектури та містобудування Україниподавши на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка здійснила самочинне будівництво без згоди інших співвласників. Окрім того зазначає, що позивачка не оскаржувала відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, а тому її права не порушені. Вказує, що до спірних правовідносин не можна застосовувати ст. 376 ЦК України, оскільки такі правовідносини врегульовані іншими нормами законодавства, зокрема ст. 383 ЦК України.
Посилаються на те, що подану декларацію ОСОБА_1 було повернуто на доопрацювання та зазначено, що декларація про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта на яке визнано право власність за рішенням суду подається за результатами судового розгляду, коли суд дійде висновку, що наявні такі підстави.
Зазначає, що позивач може звертатися до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації виключно з дотриманням вимог законодавства.
Посилається на те, що у позивача відсутні документи, які надають право виконувати будівельні роботи, та документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівельних об'єктів, а тому вважають, що законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, яке не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації, оскільки у такому випадку об'єкт незавершеного будівництва ще не набрав статусу нерухомого майна, як об'єкт цивільного права.
Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі. На момент розгляду справи були присутні представники позивача та третьої особи, інші особи, які брали участь у розгляді справи в судове засідання не зявилися, будучи належним чином та завчасно повідомленими про дату та час його проведення.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, засліухавши пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Районним судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_8 , що підтверджується договором купівлі-продажу серія НМК 632932 від 24 листопада 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Т.М. (реєстр. № 1250) (а.с. 7-9).
Згідно договору купівлі-продажу серія НМК 632982 від 03 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Т.М. (реєстр. №1311) Запорожець є власником квартири ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 13-15).
Районним судом також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу серія НМК 632935 від 24 листопада 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Т.М. (реєстр. №1251) ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0075 га, в т.ч. за земельними угіддями, гектарів: капітальна - 0,0028; прибудинкова територія - 0,0047; розташовану за адресою АДРЕСА_4 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:50:024:0274 ( а.с. 22-24).
У відповідності до договору купівлі-продажу від 11 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Т.М. (реєстр. №665) ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0081 га, в т.ч. за земельними угіддями, гектарів: малоповерхова забудова - 0,0034; малоповерхова забудова - 0,0047; розташовану за адресою АДРЕСА_5 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:50:024:0295 (а.с. 19-21).
ОСОБА_1 звернулась до Пирятинської міської ради Полтавської області з заявою зі всіма необхідними додатками про видачу їй містобудівних умов та обмежень забудови належних їй земельних ділянок (кадастрові номери 5323810100:50:024:0274 та 5323810100:50:024:0295) на об'єкт будівництва Реконструкція квартири АДРЕСА_6 , проте, листом їїй було відмолено у видачі містобудівних умов та обмежень на підставі ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з підстав ненадання визначених ч. 3 цього ж Закону документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. У примітці зазначено, що проведено самочинна реконструкція квартири шляхом добудови (а.с. 25-29).
Із матеріалів справи вбачається, що у межах належних ОСОБА_1 земельних ділянок (кадастрові номери 5323810100:50:024:0274 та 5323810100:50:024:0295) вона здійснила добудову до квартири АДРЕСА_7 площею 81,7 кв.м. Проте попередньо забудовником не було отримано дозвіл на виконання робіт у Державній інспекції архітектури та містобудування України.
23 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала декларацію про готовність до експлуатації збудованого об'єкта (а.с. 36-41), проте у прийнятті в експлуатацію збудованої прибудови їй відмовлено, оскільки право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане лише за рішенням суду, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Державною інспекцією архітектури та містобудування України № ІУ131220223295 від 23.02.2022 (а.с. 35).
Зігдно копії Звіту про проведення технічного обстеження, проведеним експертом ПП «Бюро послуг і консультацій», була встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації самочинно зведеної позивачем споруди (а.с. 45-57).
Відповідно звіту про належну оцінку об'єкту нерухомого майна «1-но кімнатна квартира», що розташована за адресою АДРЕСА_9 , ринкова вартість об'єкта оцінки становить 180458 грн, ринкова вартість прибудови (кухня) площею 81,7 кв.м., становить 112890 грн. (а.с. 58-76).
Районний суд виходячи з того, що здійснена добудова відповідає вимогам державних будівельних норм, порушень інших норм та правил, державних стандартів при її будівництві не встановлено, а також те, що реконструйовані квартири ніяким чином не порушують права інших співвласників дійшов висновку про задоволення позову.
Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
У статті 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Стаття 382 ЦК України визначає, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарнотехнічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно п. 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
У частині другій статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що будь-які переобладнання або перепланування у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.
Оскільки стіна як конструктивний елемент будинку - це спільна сумісна власність усіх власників квартир у багатоквартирному будинку, на будівництво прибудови до несуче-огороджувальної стіни потрібна згода усіх власників квартир у багатоквартирному будинку.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 по справі № 761/6800/16-ц.
Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що здійснила реконструкцію квартир АДРЕСА_10 .
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.
Разом з тим, в порушення вимог ч.2 ст. 369 ЦК України ОСОБА_1 не надала доказів того, що вказане будівництво було здійснено після отримання згоди на реконструкцію та добудову квартир у співвласників багатокваритрнорго будинку, та що зазначене будівництво не порушує їх права та права суміжних землекористувачів.
В порушення процесуальних норм, позивачем вказані особи не були залучені до участі у справі, а суд першої інстанції розглянув справу не взявши вказаних обставин до уваги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а рішення районного суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.368, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України - задовольнити частково.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2024 року.
Головуючий суддя : ______________________ Г.Л. Карпушин
Судді: _______________Л.І. Пилипчук ___________________О.В. Чумак