Справа № 295/14674/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/846/24
Категорія ч.4 ст.399 КПК Доповідач ОСОБА_2
Житомирський апеляційний суд
Ухвала
27 вересня 2024 р. Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали судового провадження №295/14674/23 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 06.09.2024,
цією ухвалою судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 06.09.2024, обвинувачена ОСОБА_3 звернулась до Житомирського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, як незаконну, та постановити нову, якою задовольнити її заяву про відвід прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 . При цьому, зазначає, що суд першої інстанції належно не дослідив всі обставини викладені в її заяві про відвід та прийшов до необґрунтованих висновків про відмову в її задоволенні.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та надані матеріали, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Частиною 1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно із ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ч.2 ст.392 КПК України, якою регламентовано те, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
При цьому, як убачається з виділених матеріалів провадження №295/14674/23, оскаржувана обвинуваченою ОСОБА_3 ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 06.09.2024 ухвалена судом першої інстанції в порядку визначеному ст.81 КПК України, яким регламентовано порядок розгляду відводів суддею (судом), за результатами якого суд постановляє ухвалу про задоволення заяви про відвід або відмову в його задоволенні.
В свою чергу, кримінальний процесуальний закон України не передбачає оскарження (у тому числі, й окремого) у апеляційному порядку ухвал за результатами розгляду заяв про відвід відповідних учасників провадження від участі у провадженні.
Апеляційний суд звертає увагу, що вказівка суду першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про можливість оскарження цього судового рішення, є помилковою.
Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що в своїй апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, на яку, згідно із кримінальним процесуальним законом, не може бути подана апеляційна скарга, на підставі ч.4 ст.399 КПК України слід відмовити у відкритті апеляційного провадження, та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала разом із доданими матеріалами.
Керуючись ч.4 ст.399 КПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 06.09.2024, якою відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 .
Копію даної ухвали невідкладно надіслати обвинуваченій ОСОБА_3 , яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її отримання.
Суддя :