Справа № 161/3963/21 Провадження №22-ц/802/903/24 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.
Доповідач: Федонюк С. Ю.
19 вересня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
скаржника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гой Ольги Анатоліївни , заінтересована особа стягувач ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2024 року,
У провадженні Волинського апеляційного суду перебувала дана цивільна справа.
Постановою Волинського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2024 року в даній справі залишено без змін.
При дослідженні матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2021 року №161/3963/21, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Боржник указував, що сплачував аліменти у тому розмірі, який йому повідомляли працівники ДВС, а саме, виходячи з 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки він офіційно непрацевлаштований та заробітку немає.
Судом встановлено, що в червні 2024 року старший державний виконавець повідомила ОСОБА_1 , що він сплачував невірну суму аліментів, а саме мав сплачувати їх у відповідності до положень ч.2 ст.195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не у розмірі 50% прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку, в результаті чого за весь період стягнення аліментів з 2021 по 2024 рік виникла заборгованість на загальну суму понад 35 тисяч гривень.
Внаслідок цього старший державний виконавець ОСОБА_5 11 червня 2024 року винесла постанови про арешт майна та коштів боржника, встановлення тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України, у праві полювання, у праві користування зброєю, у праві керування транспортними засобами, а також внесла відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників.
Боржник вважав такі дії та рішення старшого державного виконавця протиправними, оскільки виконавець не повідомляла його про наявну заборгованість та про необхідність сплачувати аліменти, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а 22 травня 2024 року видала йому довідку для пред'явлення до місцевого ТЦК та СП про відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів.
Судом апеляційної інстанції було залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги боржника про визнання оскаржуваних ним постанов державного виконавця з огляду на фактичну наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів, яка накопичувалась упродовж вказаного періоду, на момент винесення зазначених постанов.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне, згідно з нормами ст.262 ЦПК України, повідомити відповідний орган про допущені недоліки в роботі державного виконавця.
За змістом частини першої статті 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі №438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».
При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №761/32388/13-ц від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18).
Відповідно до частин 3, 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Як установлено судом, упродовж примусового виконання вказаного судового рішення і до 22 травня 2024 року учасники справи не зверталися із заявами до державного виконавця про надання розрахунку суми заборгованості.
Проте, фактично державним виконавцем не було здійснено належним чином роботу щодо контролю за правильністю виконання боржником судового рішення у відповідності до ч.2 ст.195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не у розмірі 50% прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку, як щомісячно сплачував боржник ОСОБА_6 . Внаслідок цього за весь період стягнення аліментів з 2021 по 2024 рік фактично виникла заборгованість на загальну суму понад 35 тисяч гривень, про яку виконавцем не було проінформовано боржника.
Разом з тим, матеріалами справами підтверджено, що 22 травня 2024 року державним виконавцем ОСОБА_5 на вимогу боржника йому було видано довідку про відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів, що не відповідало дійсності.
Отже, допущені державним виконавцем недоліки, на думку колегії суддів, сприяли сплаті боржником ОСОБА_1 невірної суми аліментів упродовж тривалого часу, накопиченню значної суми заборгованості з аліментів, яку боржник погасив одним платежем 19 серпня 2024 року, однак це зумовило ініціювання ним даної скарги.
Із огляду на викладені норми закону та обставини справи, встановивши допущені недоліки при виконанні судового рішення, враховуючи норми ч.3, 4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає за необхідне відреагувати окремою ухвалою щодо старшого державного виконавця виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гой Ольги Анатоліївни, для відома та вжиття належних заходів з метою запобігання повторення таких випадків.
Керуючись ст.ст.262, 385 ЦПК України, апеляційний суд
Про викладене в окремій ухвалі довести до відома начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Про вжитті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли виявленим недолікам повідомити апеляційний суд протягом одного місяця з дня отримання окремої ухвали.
Окрема ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя
Судді