Справа № 167/650/24 Провадження №33/802/579/24 Головуючий у 1 інстанції:Сіліч І. І.
Доповідач: Денісов В. П.
25 вересня 2024 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника Самолюка В.В. на постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 30 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік,
Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 28 червня 2024 року о 01 год 16 хв між селами Оленівка та Топільне на автодорозі Т1802, в порушення вимог п.2.9 а ПДР, керував автомобілем марки «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотеста Драгер 6810, результат - 0,38‰.
В поданій апеляційній скарзі захисник вину ОСОБА_1 не заперечує, але вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що ОСОБА_1 на даний час є військовослужбовцем, перебуває на посаді водія-електрика, тому за таких умов позбавлення останнього права керувати транспортними засобами призведе до неможливості виконання ним визначених посадою обов'язків. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати та прийняти нову, якою застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
ОСОБА_1 та його захисник Самолюк В.В. у судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином та завчасно повідомлялися про час, дату та місце проведення апеляційного розгляду, що підтверджується телефонограмою, яка міститься у матеріалах справи (а.с.33).
Жодних клопотань про відкладення апеляційного розгляду від них не надходило, а тому відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП, їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення даного рішення.
Так, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 060394 від 28 червня 2024 року, де в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» - ОСОБА_1 зазначив, що під час керування транспортним засобом випив пива (а.с.3), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с.4), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей (а.с.5), чеком приладу Drager Alcotest 6810 з якого вбачається, що особою, яку тестують є ОСОБА_1 , результат огляду - 0,38‰ (а.с.6), відеозаписом на CD-диску (а.с.8), а також іншими матеріалами справи.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок судді в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП.
Щодо доводів захисника про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, то такі доводи є безпідставними враховуючи таке.
Отримуючи посвідчення водія, яке надає право на керування транспортними засобами, ОСОБА_1 фактично взяв на себе обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, тобто на ОСОБА_1 , як на водія транспортного засобу, яке визнано законодавством джерелом підвищеної небезпеки, покладено обов'язок неухильно дотримуватись правил дорожнього руху.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає лише один вид стягнення на водіїв у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Крім того, Законом України від 16.02.2021 року № 1231-ІХ заборонено застосування статей 21 та 22 КУпАП, до правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, передача матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення.
Пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 вину свою не заперечує, на даний час є військовослужбовцем та перебуває на посаді водія-електрика, тому за таких умов позбавлення останнього права керувати транспортними засобами призведе до неможливості виконання ним визначених посадою обов'язків, однак, враховуючи характер вчиненого діяння та значну суспільну небезпеку правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема те, що керування джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп'яніння може привести до тяжких наслідків, ОСОБА_1 як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих, проігнорував цю заборону.
Крім того, законодавець не передбачив можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Підстави для зміни оскаржуваної постанови з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Самолюка В.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 30 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов