Справа № 159/5009/21 Провадження №11-кп/802/538/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
25 вересня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження об'єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021035550000540 від 05.07.2021 року та за № 12021035550000542 від 05.07.2021 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Даним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ковеля Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, приватного підприємця, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:
-за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_10 3163 (три тисячі сто шістдесят три) гривні 82 копійки у відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, 10000 (десять тисяч) гривень у відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди, 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог позову - відмовлено.
За вироком суду ОСОБА_8 , визнаний винним та засуджений за те, що він 04.07.2021 року, близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи на території житлової садибної забудови, що перебуває у комунальній власності і яка розташована між домоволодіннями АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого конфлікту, на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, умисно розпилив вміст балончику з невідомою речовиною, який тримав в правій руці, в обличчя ОСОБА_11 , в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон'юктиви та рогівки обох очей з гіпертензією правого ока, які, за ступенем тяжкості, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_8 04.07.2021 року, близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи на території житлової садибної забудови, що перебуває у комунальній власності і яка розташована між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , в ході раптово виниклого конфлікту, на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, умисно розпилив вміст балончику з невідомою речовиною, який тримав в правій руці, в обличчя ОСОБА_10 , в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон'юктиви та рогівки обох очей 2-3 ступеня, контузії, травматичного мідріазу, гіпертензії правого ока, які, за ступенем тяжкості, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В поданій апеляційній скарзі сторона захисту вважає вирок незаконним, невмотивованим та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням і порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що жодного умислу на заподіяння тілесних ушкоджень будь-кому в обвинуваченого не було, оскільки він діяв виключно в межах самозахисту, так як вбачав загрозу для життя та здоров'я, а також для життя та здоров'я своєї сестри. Просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
До початку апеляційного розгляду сторона захисту подала заяву в якій просить звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, які вважали за необхідне звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, думку представника потерпілого, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить такого висновку.
Положеннями ч.4 ст.286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Приписами п.1 ч.2 ст.284 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. За правилами ч.8 вказаної статті, закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п.1 ч.2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Правилами ч.3 ст.288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.49 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків.
Як убачається із оскаржуваного вироку суду ОСОБА_8 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення 04.07.2021 року.
Таким чином на дату розгляду даного провадження в суді апеляційної інстанції 25.09.2024 року і з моменту вчинення ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення минуло понад три роки, перебіг строків давності не зупинявся та не переривався.
Судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду обвинуваченому роз'яснено наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, та з'ясовано думку останнього щодо можливості закриття кримінального провадження за цих умов.
Отже, у даному кримінальному провадженні апеляційним судом встановлені обставини, передбачені ст.284 КПК України.
Згідно з вимогами ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
У свою чергу, за положеннями ст.129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені у порядку цивільного судочинства, оскільки закриття кримінального провадження на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Зважаючи на вказане вище, потерпіла сторона має право звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди у порядку цивільного судочинства.
Такий підхід до вказаного питання узгоджується із раніше висловленою правовою позицією касаційного суду, яка зазначена в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі №531/2332/14-к.
Отже, з урахуванням наведених обставин та положень кримінального процесуального законодавства, вимог ст.49 КК України, слід скасувати вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.05.2024 року, звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, та на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрити кримінальне провадження.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 284 КПК України, апеляційний суд
Заяву захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: