Справа № 161/15598/24 Провадження №11-сс/802/387/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 вересня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2024 року,
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулась до суду із скаргою, яку в подальшому було доповнено, на постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження від 26.06.2019 (ЄРДР №42016030000000058).
Скарга обґрунтована тим, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є незаконною та необґрунтованою, оскільки під час досудового розслідування слідчим не виконано вказівок, викладених в ухвалі слідчого судді від 30.11.2018, та не допитано в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Разом з тим, допит ОСОБА_12 проведено з порушенням вимог ст.104 КПК України.
Окрім того, у порушення вимог, викладених в ухвалі Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.02.2016, відповідні відомості до ЄРДР внесено лише за ст.365 КК України, а за ст.367 КК України, - не вносились, та відповідно більше 8 років слідство не проводилось за цією кваліфікацією.
Також зазначає, що не було встановлено наявності тілесних ушкоджень, про які зазначає потерпілий ОСОБА_6 .
Посилаючись на викладене, автор скарги просить скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.09.2024 в задоволенні вищевказаної скарги на постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження від 26.06.2019, - відмовлено.
Таке своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим правильно було закрито кримінально провадження, оскільки останнім виконані усі необхідні слідчі дії для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, перевірені усі викладені в ній обставини, зібрані всі можливі докази, а постанова про закриття кримінального провадження відповідає вимогам ст.110 КПК України, є вмотивованою та законною.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та задовольнити скаргу на постанову про закриття кримінального провадження. Зазначає про те, що слідчий суддя у своєму рішенні надав оцінку діям ОСОБА_6 як недобросовісним з посиланням на те, що він не цікавився кримінальним провадженням про яке він знав, однак не послався при цьому на будь-які докази з цього приводу. З цього приводу апелянт зазначає, що саме органи досудового розслідування повинні своєчасно інформувати учасників провадження про хід кримінального провадження та надсилати їм процесуальні документи.
Крім того зазначає про те, що ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.02.2016 було зобов'язано уповноважених осіб правоохоронного органу внести до ЄРДР відомості за ст.365 та ст.367 КК України, однак відповідні відомості внесено лише за ст.365 КК України, а за ст.367 КК України не проведено жодної слідчої дії.
Також слідчий суддя зазначив, що слідчим було виконано вказівки, які викладені в ухвалі слідчого судді та допитано свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які фактично відмовились він надання показань на підставі ст.63 Конституції України. Проте, ОСОБА_10 не є близьким родичем ані ОСОБА_6 , ані інших учасників провадження.
Окрім того, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 не довів факт заподіяння йому шкоди. Проте, на думку апелянта матеріали провадження містять перелік завданих ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а тому таке твердження слідчого судді не відповідає дійсності.
Посилаючись на викладене, апелянт вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає положенням ст.370 КПК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, доводи ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_7 , які апеляцію підтримали та просили задовольнити, прокурора ОСОБА_8 , який скаргу вважав безпідставною та просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно із ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Так, судом встановлено, що в провадженні СВ прокуратури Волинської області перебувало кримінальне провадження, 22.03.2016 внесене до ЄРДР під №42016030000000058, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Відомості про таке кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.02.2016, якою задоволено скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність начальника СВ прокуратури Волинської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за його зверненням.
Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_9 кримінальне провадження №42016030000000058 від 22.03.2016, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, - у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. Копію цієї постанови вирішено направити ОСОБА_6 .
Слідчий суддя розглядаючи скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 вважав цілком обґрунтованою та законною таку постанову слідчого прокуратури.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким рішенням слідчого судді з огляду на таке.
Так, згідно з вимогами ч.2 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
За змістом положень ст.110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.
В свою чергу слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито кримінальне провадження за відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено кримінальне правопорушення та доводи слідчого на їх спростування.
Проте, ці положення кримінального процесуального закону при прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження, слідчим були порушені, а викладені у скарзі обставини не в повній мірі стали предметом судового контролю.
Так, відповідно до постанови слідчого від 26.06.2019 про закриття вказаного кримінального провадження №42016030000000058 під час досудового розслідування було проведено ряд слідчих та інших процесуальних дій.
При цьому, однією з підстав закриття кримінального провадження слідчий вказав на відсутність фактичних даних про заподіяння ОСОБА_6 істотної шкоди працівниками Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області, що на його думку, виключає у їх діях об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Слідчий суддя з таким рішенням слідчого органу досудового розслідування погодився, а також зазначив, що ОСОБА_6 не було надано жодного доказу про завдання йому шкоди, що на їх думку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони кримінального правопорушення.
При цьому, як слідчий органу досудового розслідування так і слідчий суддя не звернули уваги на те, що відповідно до диспозиції ч.1 ст.365 КК України перевищенням влади або службових повноважень є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. За ч.2
ст.365 КК України кримінальна відповідальність настає за дії, передбачені ч.1 цієї статті, якщо вони супроводжувалися: 1) насильством або погрозою застосування насильства; 2) застосуванням зброї чи спеціальних засобів; 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Отже, при конструюванні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, наслідки, на які вказано в частині першій цієї статті, заміщуються іншою ознакою. Таку ознаку кримінального правопорушення становить спосіб перевищення влади чи службових повноважень - застосування насильства, погроза його застосування, застосування зброї чи спеціальних засобів, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії. Відтак, з граматичного і формально-логічного тлумачення змісту ч.2 ст. 365 КК України слідує, що диспозиція цієї правової норми, на відміну від передбаченої частиною першою, не містить прямої вказівки як на обов'язкову ознаку злочину на наслідки протиправних дій у виді істотної шкоди.
Вищенаведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справа №301/2178/13-к, провадження №13-57кс18.
Згідно з цим висновком, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2
ст.365 КК України, вичерпується діями, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень і містять принаймні одну з ознак: супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства; застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні пункту 3 примітки до ст.364 КК України не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій за ч.2 ст.365 КК.
А тому, вищевказана підстава як одна з підстав для закриття кримінального провадження, є передчасною.
Окрім того, як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження слідчим, який її виносив не виконано вказівки, що були надалі слідчими суддями у їх рішеннях щодо необхідності допиту свідків з приводу з'ясування всіх обставин справи та нових відомих їм відомостей в межах кримінального провадження №42016030000000058. Зокрема, саме по собі посилання слідчого органу досудового розслідування на те, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відмовились від дачі показань на підставі ст.63 Конституції України, є неправильним, оскільки з цього приводу не зазначено жодних обґрунтувань із посиланням на докази, що вони можуть не давати показання на підставі цієї норми Основного закону з урахуванням правової кваліфікації злочинів та їх статусу у даному кримінальному провадженні.
На вищевикладене слідчий суддя при перевірці доводів скарги щодо законності постанови про закриття кримінального провадження належної уваги не звернув, обмежившись лише зазначенням про це у своєму рішенні.
Також слідчий суддя підтримуючи постанову слідчого про закриття кримінального провадження вказав про те, що ОСОБА_6 недобросовісно користувався належними йому процесуальними правами, оскільки будучи обізнаним про кримінальне провадження ще з 2016 року, не цікавився ходом його розслідування або ж результатами. Проте, апеляційний суд таке твердження вважає цілком неправильним, оскільки виходячи з положень ст.19 Конституції України, ст.8, 9, 40, 56, ч.6 ст.284 КПК України, саме обов'язком слідчого є своєчасне інформування учасників кримінального провадження про хід його розслідування, у тому числі, направлення копії постанови про закриття кримінального провадження потерпілому, а останній в свою чергу, окрім іншого, має право знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження.
Судом встановлено, що постанови слідчого про закриття кримінального провадження ОСОБА_6 не отримував.
А тому, в даному випадку посилання слідчого судді на недобросовісність користування ОСОБА_6 як потерпілого процесуальними правами, є цілком безпідставним.
Слідчий суддя при винесенні оскаржуваної ухвали на вказані обставини належної уваги не звернув, належної оцінки їм не надав, вказавши, що постанова слідчого є законною та обґрунтованою, оскільки при її прийнятті слідчим органу досудового розслідування дотримано вимоги ст.110 КПК України, у зв'язку з чим передчасно прийняв рішення про відмову в задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .
Виходячи із наведеного, апеляційний суд приходить до переконання про необхідність скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, та направлення матеріалів кримінального провадження у Волинську обласну прокуратуру, для організації проведення досудового розслідування.
Під час досудового розслідування слід усунути вищевказані порушення, перевірити доводи заявника, викладені у заяві про вчинення кримінального правопорушення, у разі необхідності провести інші необхідні слідчі дії та всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку, та прийняти законне і неупереджене рішення.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження №42016030000000058 від 22.03.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, - скасувати та постановити нову.
Постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_9 про закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінального провадження №42016030000000058, 22.03.2016 внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, скасувати, а матеріали кримінального провадження, - направити у Волинську обласну прокуратуру, для організації проведення досудового розслідування.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді