Справа № 761/34673/24
Провадження № 1-кс/761/22923/2024
25 вересня 2024 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та директора ПП «Ратмир-Соло», ПП «Раном» - ОСОБА_6 , на бездіяльність уповноважених осіб Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 25.08.2024,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та директора ПП «Ратмир-Соло», ПП «Раном» - ОСОБА_6 , на бездіяльність уповноважених осіб Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 25.08.2024.
Як на підставу звернення до суду зі скаргою, заявники посилаються на положення ст. 303 КПК України та в обґрунтування скарги зазначають про те, що 01.09.2024 засобами поштового зв'язку «Укрпошта» до Шевченківської окружної прокуратури м. Києва була направлена заява від 25.08.2024 про вчинення кримінальних правопорушень, яка була отримана відповідальною особою прокуратури 05.09.2024. При цьому, відомості про кримінальне правопорушення, у встановленому порядку та строки всупереч вимогам ст.214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені. В зв'язку з чим, просить зобов'язати уповноважених осіб Шевченківської окружної прокуратури м. Києва невідкладно зареєструвати заяву про вчинення кримінальних правопорушень від 25.08.2024 та внести до ЄРДР відповідні відомості.
У судове засідання заявники, будучи належним чином повідомленими про день та час судового розгляду, не з'явилися. Разом з тим, у скарзі зазначають про здійснення судового розгляду у їх відсутність.
Уповноважена особа Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, бездіяльність якої оскаржується, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явилась. Разом з цим, 25.09.2024 на адресу суду надійшов лист прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 24.09.2024, зі місту якого вбачається, що заяву ОСОБА_6 та інших про злочин було направлено до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві.
Вивчивши матеріали скарги та долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та директора ПП «Ратмир-Соло», ПП «Раном» - ОСОБА_6 , 01.09.2024 засобами поштового зв'язку «Укрпошта» звернулися до Шевченківської окружної прокуратури м. Києва із колективною заявою від 25.08.2024 про вчинення кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України передбаченого, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться, зокрема відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Згідно п.2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора №298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою для притягнення до кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Статтею 11 КК України встановлено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Таким чином, аналіз положень ст. 214 КПК України, ст.ст.2, 11 КК України дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення /час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення/. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року, у п. 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Крім того, у своїй постанові від 16 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Відповідно до висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Крім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 08 лютого 2019 року № 100, особу, яка заявляє або повідомляє про кримінальне правопорушення, уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції або інший поліцейський попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену статтею 383 КК України.
Дослідивши зміст долученої до скарги заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та директора ПП «Ратмир-Соло», ПП «Раном» - ОСОБА_6 , про вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя дійшов висновку, що вона не містить конкретних обставин об'єктивної сторони кримінального правопорушення та зводиться по суті до незгоди із діями слідчого/прокурора під час здійснення кримінального провадження № 12023111040000333 та процесуальними рішеннями суддів Ірпінського міського суду Київської області, суддів Київського апеляційного суду.
На переконання слідчого судді, такого роду повідомлення про нібито вчинення кримінального правопорушення, ускладнює виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово наголошував у своїх рішеннях на забезпеченні відповідних гарантій незалежності суддів, з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в низці інших міжнародних документів, у тому числі «Основні принципи незалежності судових органів», які були ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 року.
Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України офіційне тлумачення положень ч.ч.1, 2 ст126 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 Конституційний Суд України констатував, що «недоторканість суддів - одним з елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом».
Відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року, в якому, поміж іншого, зазначено, що оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 від 2008 року до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на зверненні до Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 3 від 2002 року вказаної Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Таким чином, можливе порушення суддями норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення, та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні у справі №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року, у відповідності до якої оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає доводи заявників необґрунтованими, а тому підстав для задоволення скарги не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.214, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та директора ПП «Ратмир-Соло», ПП «Раном» - ОСОБА_6 , на бездіяльність уповноважених осіб Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 25.08.2024.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя