Справа № 761/33580/24
Провадження № 2/761/9446/2024
20 вересня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною позовною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 12 вересня 2024р. позовну заяву передано до провадження судді Волошина В.О.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що остання подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
На виконання вказаних приписів, 17 вересня 2024р. судом отримано відповідь із Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб святошинської РДА, згідно якої відповідач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, згідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, ч. 2 ст. 28 ЦПК України, передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Так, місцем проживання позивачки, як зазначено у позовній заяві, є адреса: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Також, судом встановлено, що сторони мають від шлюбу неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, суд зауважує, що належних та допустимих доказів того, що позивачка проживає за вказаною адресою, матеріали позову не містять, а відтак, позивачкою не доведено та належним чином не обґрунтовано обрану нею підсудність вказаної справи саме Шевченківському районному суду м. Києва.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Як вбачається з матеріалів заяви, позивачкою додано ряд додатків у копіях, проте вони не засвідчені належним чином, що є процесуально не допустимим.
Тобто, вищевказані подані копії документів не відповідають вимогам засвідчення копій: не містять напису «згідно з оригіналом», підпису заявника та дати посвідчення.
Відповідно до ч. 2 ст. 95, ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Приписами ч. 1 та 2 ст. 95 ЦПК України, визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Порядок засвідчення копій документів визначений п. п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003р. №55. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; назви посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Аналогічна правова позиція висвітлена в рішенні ВС/КГС у справі № 904/8549/17 від 11 липня 2018р., а саме що незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, для усунення недоліків, позивачці необхідно подати до суду належним чином засвідчені додатки до позову або засвідчити вказані додатки в приміщенні суду, а також подати до суду належні та допустимі докази проживання позивачки за адресою, зазначеною у позові ( АДРЕСА_2 ), та відповідно право звернення останньої до Шевченківського районного суду м. Києва, за місцем свого проживання.
Керуючись ст. ст. 175, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: