СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/2500/24
пр. № 2/759/2154/24
05 вересня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому, просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що кв. АДРЕСА_1 є неприватизованим житловим приміщенням, яке складається з трьох кімнат площею 40,9 кв.м., яке було надано за ордером на житлове приміщення № 238939 від 12.02.1975 року на сім'ю з 4 осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 .
У квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка ОСОБА_1 ), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (син ОСОБА_1 ).
Відповідач не проживає та не проживає та не користується спірним житловим приміщенням з вересня 1986 року, оскільки вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення: кв. АДРЕСА_2 , де мешкає з дружиною, його особистих речей не залишилось, він не приймає участі в утриманні житла та не сплачує комунальні послуги, у зв'язку з чим вона звернулась з позовом до суду.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024 року справа передана до провадження судді Твердохліб Ю.О. (а.с. 11-12).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.02.2024 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 14).
21.03.2024 року до суду надійшов відзив від ОСОБА_2 на позовну заяву, у якому він вказав, що не проживає за адресою: АДРЕСА_3 з вересня 1986 року, оскільки вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення: кв. АДРЕСА_2 , де мешкає з дружиною. Не заперечує проти задоволення позову (а.с. 27).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2024 року визнано явку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обов'язковою (а.с. 51-52).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 66-67).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, направила до суду заяву, у якій просили розглядати справу у її відсутності, позов підтримує (а.с. 62).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позов визнає (а.с. 64).
Третя особа Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація свого представника до суду не направили, повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, направили до суду заяви, у яких вказали, що проти позову не заперечують та просять розглядати справу за їх відсутності (а.с. 26, 63).
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 12.02.1975 року на ім'я ОСОБА_5 видано ордер на жиле приміщення № Г 238939 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю з 4 осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , який видано на основі рішення виконкома Ленінградської районної ради 1975 № 45 (а.с. 4).
Згідно листа Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації від 10.01.202 року № 41/26 станом на 10.01.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано місце проживання 5 осіб, зокрема ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.04.1979 року (а.с.5).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Житлового кодексу Української РСР.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно з ч.1, 2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначав, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв'язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України, предметом доказування є причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.
При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УPCP), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей 71,72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Верховний Суд виходив із того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, провадження № 61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, враховуючи визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , який підтвердив, що він добровільно залишив спірне житлове приміщення, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , в якій зареєстрований з 26.04.1979 року, в квартирі не проживає тривалий час, квартирою не цікавиться, вибув до іншого місця проживання, що свідчить про втрату ним інтересу до спірної квартири, вважає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Враховуючи, що позивачем не було заявлено вимоги про стягнення сплаченого судового збору, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 13, 76, 89, 141 280, 282, 284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація, ЄДРПОУ 37395418, адреса: 03115, м.Київ, просп. Берестейський, 97.
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлено 16.09.2024.
Суддя Ю.О. Твердохліб