Справа № 727/5624/24
Провадження № 2/727/1294/24
про закриття провадження у справі
26 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Бружа В.М.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення недоотриманої заробітної плати (грошового забезпечення) та зобов'язання вчинення дій, -
ПозивачОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення недоотриманої заробітної плати грошового забезпечення) та зобов'язання вчинення дій до відповідача МВС України, зазначаючи при цьому, що він з 1983 року працював в структурі МВС України, перебуваючи на посадах рядового, середнього та старшого начальницького складу міліції. Стверджує, що у зв'язку із виконанням ним його службових обов'язків з 19.12.1997 року йому було надано допуск до державної таємниці форми 2, за що законом передбачено компенсацію у вигляді надбавки до грошового забезпечення в розмірі 15 відсотків. Вказує, що термін дії допуску спливав у 2004 році. Вказує, що 13.08.2002 року, тобто на день звільнення з посади начальника відділу УБОЗ УМВС України його допуск був чинним і ніким не скасований. Зазначає, що незважаючи на вищевикладені обставини, відповідачем МВС України не було виплачено йому частину його заробітної плати (грошового забезпечення), а саме компенсацію за допуск до державної таємниці в розмірі 15 відсотків від його посадового окладу, починаючи з жовтня 1999 року по липень 2000 року включно, що становить 4650,00 грн. Стверджує, що вищезазначені обставини впливають на розмір його пенсійного забезпечення, а тому позивачОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача МВС України на його користь заборгованість із невиплаченої йому заробітної плати (грошового забезпечення) за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 4650,00 грн.; зобов'язати відповідача МВС України здійснити відповідні записи в обліковій справі та фінансових документів пенсіонера ОСОБА_1 про виплату компенсації у розмірі 15 відсотків за роботу в умовах обмежень, добавивши вказану компенсацію до його посадового окладу щомісячно починаючи з жовтня 1999 року по липень 2000 року включно.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.06.2024 року було відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 26.06.2024 року.
12.07.2024 року представником відповідача МВС України - Какоркіною З.М. було направлено на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відзив на позовну заяву.
17.07.2024 року позивачем було спрямовано на адресу суду відповідь на відзив.
09.08.2024 року представником відповідача було спрямовано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив.
Представник відповідача МВС України - Какоркіна З.М. в підготовчому судовому засіданні клопотання про закриття провадження по справі підтримала та просила його задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні заперечував щодо закриття провадження по справі, оскільки вважав, що даний спір це звичайний трудовий спір між працівником та роботодавцем, а тому просив в задоволенні даного клопотання відмовити, вважаючи, що даний спір відноситься до юрисдикції загальних судів.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1983 року працював в структурі МВС України, будучи звільненим згідно наказу Управління МВС України в Чернівецькій області №85 о/с від 13.08.2002 року з посади начальника відділу по боротьбі з відмиванням коштів УБОЗ УМВС України по статті 65 пункту «б» (а.с.31).
Вказане підтверджується також копією грошового атестату №60 від 22.08.2002 року (а.с.14), копією довідки про додаткові види грошового забезпечення б/н (а.с.15), висновком про допуск до оперативно-розшукової діяльності від 19.12.1997 року (а.с.27), присягою працівника органів внутрішніх справ України від 08.02.1992 року (а.с.28), підпискою ОСОБА_1 від 13.06.1983 року (а.с.29) та копією атестації (а.с.30).
При цьому, починаючи з 13.08.2022 року по даний час позивач ОСОБА_1 являється пенсіонером органів внутрішніх справ України та відповідно отримує пенсію, що серед іншого підтверджується листом ГУ ПФУ України в Чернівецькій області №б/н від 27.02.2024 року (а.с.16), копією довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №22/6-3184 від 06.07.2021 року (а.с.17), копіями пенсійних листів (а.с.18-19), довідками про розмір грошового забезпечення для перерахування пенсії (а.с.20-23) та довідкою про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішні справ (міліції) (а.с.23).
Згідно обставин зазначених в позові ОСОБА_1 вбачається, що останній не погоджується із сумою виплаченого йому відповідачем грошового забезпечення, оскільки останнє впливає на обсяг отриманої ним пенсії.
При цьому, у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 01.02.2024 року ДУ «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області» повідомило позивача, що довідка про розмір грошового забезпечення №33/46-33/4696 від 05.05.2021 року виготовлена відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням інформації, що міститься в матеріалах особової справи ОСОБА_1 , а саме грошового атестату №60 від 22.08.2002 року та довідки про додаткові види грошового забезпечення №б/н, з яких вбачється, що на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби 13 серпня 2002 року надбавка за службу в умовах режимних обмежень (за таємність) йому не нараховувалась і не виплачувалась. При призначенні ОСОБА_1 пенсії була врахована надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (за таємність) за фактично виплачений період служби з січня по вересень 2001 року. Тобто загальна сума надбавки за 9 місяців була поділена на 24 місяці і для нарахування пенсії була взята тільки частка даної надбавки, а не визначена сума у відповідних відсотках до посадового окладу
Вказане підтверджується листом ДУ «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області» №33/46-261-В від 15.02.2024 року (а.с.13).
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом, місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до Закону України «Про міліцію» (у редакції, чинній на час виникнення у позивача його оспорюваних прав та законних інтересів) міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. До її складу, зокрема, включено Управління по боротьбі з організованою злочинністю в Чернівецькій області.
Вказане, на переконання суду свідчить про те, що служба в органах внутрішніх справ (міліції) належить до публічної служби.
Зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду у справі №761/27364/17 (провадження № 14-21цс19) від 13.03.2019 року, у справі № 461/8952/19 (провадження № 61-1613св22) від 01.08.2022 року, а також у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 333/298/16-ц (провадження № 14-98цс18) від 11.04.2018 року.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що служба позивача ОСОБА_1 в УМВС України в Чернівецькій області за своєю правовою природою належить до публічної служби.
Так, пунктами 1, 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічно-правовий спір - це, зокрема спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, саме до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 552/1656/16-ц (провадження № 14-405цс19) чітко зазначено, що спори, пов'язані з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є служба в органах внутрішніх справ, як щодо проходження такої служби (виплата заробітної плати), так і пов'язані зі звільненням з публічної служби (стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні), розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
Проаналізувавши викладене, а також враховуючи те, що спір між сторонами виник з приводу прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 , які останній набув у результаті проходження служби в лавах УМВС України в Чернівецькій області, зокрема щодо невиплати йому компенсації за роботу в умовах режимних обмежень, передбачених державною таємницею та відповідно розміру його пенсії, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на те, що суд на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України позивачу ОСОБА_1 роз'яснюється його право звернутися із таким позовом в порядку адміністративного судочинства до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до МВС України про стягнення недоотриманої заробітної плати (грошового забезпечення) та зобов'язання вчинення дій - підлягає закриттю, оскільки зазначені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 255, 256 ЦПК України, суд -
Клопотання представника відповідача Міністерства внутрішніх справ України - Какоркіної Зої Миколаївни про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення недоотриманої заробітної плати (грошового забезпечення) та зобов'язання вчинення дій - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.
З повним текстом ухвали суду учасники справи можуть ознайомитись 30 вересня 2024 року.