судді Верховного Суду
Андрія ЖУКА
26 вересня 2024 року
м. Київ
справа №560/687/24
адміністративне провадження №К/990/23111/24
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, зобов'язання вчинити дії.
Короткий виклад історії справи
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 13 травня 2020 року по 21 грудня 2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 13 травня 2020 року по 21 грудня 2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що фактично остаточний розрахунок з нею здійснено 21 грудня 2023 року, однак відповідач не виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Вважає, що відповідач порушив строк розрахунку, установлений статтею 116 КЗпП, а тому вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Основні мотиви, викладені у постанові Верховного Суду
3. Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:
- рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі №560/687/24 скасовано;
- справу №560/687/24 направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
4. Верховний Суд зазначив, що у спірному періоді [з 13 травня 2020 року по 21 грудня 2023 року] діяло дві редакції статті 117 КЗпП України.
5. Указав, що стаття 117 КЗпП України з 13 травня 2020 року до 19 липня 2022 року підлягає застосуванню у редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні. Разом з тим, до зазначеного періоду слід застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, які стосуються застосування «принципу співмірності», тобто судам слід установити: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
6. Однак, з 19 липня 2022 року по 21 грудня 2023 року до спірних правовідносин слід застосовувати статтю 117 КЗпП України у новій редакції [обмеження періоду затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті, шістьма місяцями] і до цього періоду указані висновки Великої Палати Верховного Суду не є застосовними.
Мотиви окремої думки
7. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
8. З огляду на те, що до спірного періоду слід застосовувати обидві редакції статті 117 КЗпП України, слід, також, зауважити, що фактично зміст частини першої статті 117 КЗпП України у новій редакції не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Тож, обмеживши з 19 липня 2022 року шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 КЗпП України, не передбачав можливості зменшення його розміру.
9. Однак, протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19 липня 2022 року. Крім того, чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.
10. Указану позицію підтримано, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі №120/10686/22, від 26 червня 2024 року у справі №520/9192/22, від 29 серпня 2024 року у справі №200/3662/23.
11. З огляду на викладені міркування не можна вважати неможливим, ураховуючи приписи частини п'ятої статті 242 КАС України, застосування сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування «принципу співмірності» до приписів статті 117 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року.
12. Тож, вважаю, що при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо спірний період охоплює час як до, так і після 19 липня 2022 року, можливим є застосування «принципу співмірності», тобто критеріїв зменшення розміру відшкодування.
...........................
А.В. Жук
Суддя Верховного Суду