26 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25356/23 пров. № А/857/7293/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, ухвалене суддею Морською Г.М. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/25356/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача у якому просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати, як матері військовослужбовця, який проходив військову службу та загинув під час виконання бойових завдань, основних і додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити, як матері військовослужбовця, який проходив військову службу та загинув під час виконання бойових завдань, половину основних і додаткових видів грошового забезпечення.
15 лютого 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка набуде право на отримання грошового забезпечення за умови документального підтвердження перебування фізичної особи на утриманні померлого військовослужбовця.
Відтак, за відсутності належних доказів перебування позивачки на утриманні свого загиблого сина (військовослужбовця), у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позову.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивачка посилається на те, що як мати померлого сина військовослужбовця та особа, яка перебувала на його утриманні має право на отримання частини його грошового забезпечення, яке йому нараховане, однак не виплачене.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивачка є матір'ю ОСОБА_2 , який загинув внаслідок ураження осколками під час здійснення штурмових дій позицій противника підрозділами штурмового загону.
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 918/2023 від 10.07.2023.
24.07.2023 позивачка звернулася до командира відповідача із заявою, у якій зазначила, що, оскільки, вона є особою пенсійного віку та перебувала на утриманні свого сина, який загинув під час виконання бойового завдання, просила здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення право на які виникло у військовослужбовця до дня його загибелі.
Відповідач листом від 02.08.2023 № 10955 повідомив позивачу, що у зв'язку з тим, що у ОСОБА_2 є неповнолітня дитина, тому грошове забезпечення цього військовослужбовця виплачується законному представнику його неповнолітньої дитини, оскільки, вона має першочергове право на отримання грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з п.п. 1, 2 розділу ХХХ Порядку № 260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 розділу ХХХ Порядку № 260).
Отже, відповідно до наведених вище норм права, належне, але не отримане військовослужбовцем до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення виплачується рівними частками:
1) дружині військовослужбовця (якщо є зареєстрований шлюб), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку)
2) особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців або батькам військовослужбовців, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Сторони не заперечують тих обставин, що ОСОБА_2 на день смерті не перебував у шлюбі, однак, має неповнолітню дитину, тому апеляційний суд вважає ці обставини встановленими.
Зважаючи на викладене, позивачка, як мати військовослужбовця, не має права на отримання грошового забезпечення померлого військовослужбовця, оскільки відсутня умова - «військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей».
Тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції вірно вирішив спір, відмовивши в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року в справі № 380/25356/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель