26 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28745/23 пров. № А/857/8896/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Мікули О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року, ухвалене суддею Недашківською К.М. у м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 460/28745/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 01.12.2023 № 172050003945 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.12.2023.
19 березня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.12.2023 № 172050003945 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.12.2023 року.
Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що документами, які подала позивачка, підтверджено право позивачки на зниження пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, суд зазначив, що позивачка має для цього достатній страховий стаж (24 роки) та досягнула віку з якого призначається пенсія (55 років).
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що позивачка не має права на зниження пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки, позивачка не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року більше 4 років.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивачка є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4).
01.12.2023 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області із заявою про призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
01.12.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області прийняло рішення № 172050003945, яким відмовило позивачці в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку тим, що у позивачки відсутнє право на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки, так як позивачка не проживала зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.
В рішенні відповідач також зазначив, що вік заявниці 56 років 3 місяці 10 днів, страховий стаж 24 роки 3 дні. До страхового стажу зараховано всі періоди. Період проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 3 роки 4 місяці 8 днів, не зараховано до періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю період навчання в м. Вітебськ (Білорусь) з 01.09.1986 по 07.01.1987.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.03.2003 року передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За нормою статті 26 вказаного Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Сторонами не заперечується та обставина, що позивачка на час звернення до відповідача досягла віку 55 років.
Позивачка просить відповідача призначити пенсію зі зменшенням встановленого законом віку виходу на пенсію, як особі, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, умовою для надання пенсії особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, є те, що особа повинна була прожити або відпрацювати у цій зоні не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року.
У іншому випадку питання про зменшення пенсійного віку не розглядається.
Крім того, початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Додаткове зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років визначається залежно від часу проживання, роботи особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії.
Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями);
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Апеляційний суд встановив те, що позивачка має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_1 .
Таке посвідчення, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Апеляційний суд наголошує на тому, що позивачка має посвідчення, як особа, яка постійно проживала (не працювала, не навчалася) на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Отже, відповідне посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 засвідчує те, що позивачка постійно проживала, на час видачі відповідного посвідчення, у зоні посиленого радіологічного контролю та станом 1 січня 1993 року прожила не менше чотирьох років.
Зважаючи на наведене, позивачка має право на зниження пенсійного віку, кількість років зниження якого залежить від тривалості проживання позивачки в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Для встановлення права позивачки на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 2 роки, необхідно встановити чи позивачка постійно проживала або постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
На підтвердження факту проживання та праці на території посиленого радіоекологічного контролю, з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31 липня 1986 року, позивачка надала довідку Рафалівської селищної ради Рівненської області від 01.09.2022 року № 02-24/1049, згідно із якою, позивачка з проживала в смт. Рафалівка, Вараського району, Рівненської області, яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю, зокрема з 30.01.1976 року по 07.01.1987 року.
Тобто, позивачка протягом періоду, що дає право на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 2 роки (з моменту аварії по 31 липня 1986 року, незалежно від кількості днів), проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Отже, позивачка має право на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки.
Оскільки додаткове зменшення пенсійного віку застосовується виходячи з розрахунку 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, але не більше 5 років, то для обчислення кількості років, на які додатково позивачка має право зменшити пенсійний вік, необхідно встановити час проживання, роботи позивачки у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
На підтвердження цих обставин позивачка надала довідку Рафалівської селищної ради Рівненської області від 01.09.2022 року № 02-24/1049, згідно із якою, позивачка, з 30.01.1976 по 07.01.1987, з 28.12.1989 по 05.02.1991, з 06.11.2001 по 28.04.2005 та з 28.04.2005 року проживала в смт Рафалівка, Вараського району, Рівненської області, яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім цього, позивачка надала довідку № 3727-4/22 від 31.08.2022 року сектору «Ресєтрація» відділу «ЦНАП» Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, згідно із якою, позивачка, з 08.02.1991 по 03.10.2000 проживала у місті Вараш Рівненської області, яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.01.2022 року у справі № 556/2439/22 про встановлення факту проживання позивачки на території посиленого радіоекологічного контролю (смт Рафалівка, Вараського району, Рівненської області) в період з 02.09.1989 року по 27.12.1989 року не береться до уваги при встановленні часу проживання позивачки на території посиленого радіоекологічного контролю, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 235 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Водночас, як йшлося вище, відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями);
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
Тобто, Порядок № 22-1, передбачає вичерпний перелік документів, якими підтверджуються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення права громадян, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
При цьому, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення у вказаному переліку відсутнє.
З огляду на сказане, факт проживання позивачки на території посиленого радіоекологічного контролю (смт. Рафалівка, Вараського району, Рівненської області) в період з 02.09.1989 року по 27.12.1989 року не може бути підтверджений судовим рішенням.
Проаналізувавши довідку Рафалівської селищної ради Рівненської області від 01.09.2022 року № 02-24/1049, згідно із якою, позивачка, з 30.01.1976 по 07.01.1987, з 28.12.1989 по 05.02.1991, з 06.11.2001 по 28.04.2005 та з 28.04.2005 року проживала в смт Рафалівка, Вараського району, Рівненської області, яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю та довідку № 3727-4/22 від 31.08.2022 року Сектору «Реєтрація» відділу «ЦНАП» Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, згідно із якою, позивачка, з 08.02.1991 по 03.10.2000 проживала у місті Вараш Рівненської області, яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю, апеляційний суд встановив, що вказані довідки підтверджують факт проживання позивачки, протягом часу, вказаному у довідках, у смт Рафалівка та м. Вараш, які належать до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Однак, встановлення тривалості проживання позивачки в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що дає позивачці право на додаткове зменшення пенсійного віку є прерогативою відповідача, тому суд не може вдаватись до відповідних обчислень, виконуючи у такий спосіб функції органу, що призначає пенсію.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зобов'язано повторно розглянути заяву позивачки від 01.12.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з врахуванням висновків апеляційного суду у цій справі.
Таким чином висновки, які зробив апеляційний суд у цій справі свідчать про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.12.2023 № 172050003945 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а тому його необхідно скасувати.
При цьому, для ефективного захисту прав позивачки, на підставі ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивачки від 01.12.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Також, суд звертає увагу на те, що належним відповідачем, який має відповідати за цим позовом є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як орган Пенсійного Фонду України, який в порядку екстериторіальності визначений органом, що призначає пенсію за заявою позивачки.
Отже, суд першої інстанції, при задоволенні позову, допустив порушення норм матеріального права, не вірно застосувавши норми, які встановлюють порядок обчислення кількості років зменшення пенсійного віку та зобов'язав призначити пенсію орган Пенсійного фонду України, який не є органом, що призначає пенсію за заявою позивачки.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити частково, водночас, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.12.2023 № 172050003945 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивачки від 01.12.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційний суд встановив те, що за подання позову позивачка сплатила 1073,60 грн., тому на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року в справі № 460/28745/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.12.2023 № 172050003945 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.12.2023 року врахувати, що:
- ОСОБА_1 має право на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки;
- ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку з розрахунку 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, протягом періодів що вказані у довідці Рафалівської селищної ради Рівненської області від 01.09.2022 року № 02-24/1049 та довідці Сектору «Реєтрація» відділу «ЦНАП» Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради № 3727-4/22 від 31.08.2022 року, але не більше, ніж на 5 років.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
О. І. Мікула