26 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/352/24 пров. № А/857/10893/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Обрізка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, ухвалене суддею Мартиць О.І. у м. Тернополі, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 500/352/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) про скасування рішення про відмову в перетині кордону,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку, від 30 грудня 2023 року.
03 квітня 2024 року Тернопільський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України є правильним, оскільки, позивач не надав на паспортний контроль документів, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що є виключеним з військового обліку, про що є відповідна відмітка у військовому квитку, а тому не є військовозобов'язаним, що надає йому можливість безперешкодно перетинати державний кордон в умовах воєнного стану.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач 04.11.2023 виключений з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"
30.12.2023 позивач метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску "Шегині" пред'явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон, військовий квиток з відміткою про виключення з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.11.1023 № 5475.
За результатами здійснення прикордонного контролю, відповідач прийняв рішення від 30.12.2023 про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України з тієї причини того, що позивач не надав на паспортний контроль документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 ст. 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Право особи на вільний перетин державного кордону України може бути обмежене в умовах воєнного стану.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 грудня 2015 року № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX.
Пунктом 3 Указу N 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
В подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року N 133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року N 259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб та Указом Президента України від 17 травня 2022 року N 341/2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З огляду на це апеляційний суд зазначає, що громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі, відповідно до п. п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) і не входять до кола осіб, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Однак, факт зняття з військового обліку на підставі п. п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
Апеляційний суд, на підставі інформації, що є у військовому квитку позивача, встановив, що позивач 09.05.2022 року знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас, апеляційний суд зауважує, що військовий квиток з відміткою про зняття з обліку як документ засвідчує, виключно, питання військового обліку особи і не є документом, що дає підстави для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану.
Апеляційний суд втановив, що, крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон, позивач для проходження прикордонного контролю надав тільки військовий квиток з відміткою про виключення позивача з військового обліку відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Оскільки позивач під час перетину кордону не надав документів, які б підтверджували його право на перетин кордону, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивач не мав правових підстав для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а.
Отже, рішення відповідача, на думку апеляційного суду, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Цей висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року в справі № 500/352/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
І. М. Обрізко