25 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/3539/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.03.2024 № 923040813059 щодо відмови позивачу в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.02.2024.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що відповідачем протиправно відмовлено в обчисленні пенсії, виходячи із середніх показників за 2021, 2022, 2023 роки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/3539/24; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що в спірних правовідносинах не здійснювало розгляд по суті заяви позивачки про перерахунок пенсії за віком.
Головне управління в Пенсійного фонду України в Полтавській області у відзиві зазначило, що оскільки пенсія за вислугу років вже була призначена на умовах того самого Закону (Закон №1058-IV), то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні три роки, тому заявлені позивачкою позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. З 01.08.2016 позивачу первинно призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
29.02.2024 позивачка звернулась з заявою до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області про перехід на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на пенсію за віком на загальних умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 07.03.2024 № 923040813059 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Не погодившись з такими діями органа Пенсійного фонду, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області міститься клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі № 280/6619/23 залишено без змін рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі №280/6619/23, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із позовними вимогами про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 13.06.2023;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 13.06.2023.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Водночас, у справі, яку розглядає суд, інший предмет позову.
Таким чином, клопотання не підлягає задоволенню.
Водночас, суд застосовує у цій справі приписи частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У статті 10 цього Закону наведено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частинами першою та другою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розділ XV Закону № 1058-IV доповнено пунктом 4-3, згідно з яким пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 42 Закону №1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії; 2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
З аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Особи, які працювали повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2, в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно з вищенаведеними положеннями законодавства призначається, перераховуються та виплачується відповідно до Закону №1058.
У частині третій статті 45 Закону №1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 336/372/16-а, від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17, від 27.06.2023 у справі № 500/4392/22.
Отже, у випадку задоволення заяви позивачки про переведення (призначення) її на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена їй відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачці пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.05.2021 у справі №185/1473/17, від 10.04.2019 у справі № 336/372/16-а.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивачці здійснювався перерахунок з вищезазначених підстав як працюючому пенсіонеру.
Водночас з витягу алгоритму розрахунку пенсії за віком позивачки вбачається, що такий розрахунок здійснювався відповідно до Закону № 1058-IV.
Зважаючи на те, що позивачці було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка в свою чергу перераховувалася відповідно до положень Закону № 1058-IV, у спірних правовідносинах відсутній факт призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена їй відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачці пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Отже, досягнення позивачкою передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення у неї права на повторне призначення вже призначеної пенсії за віком.
При цьому, слід зауважити, що той факт, що позивачка продовжувала працювати після первинного призначення пенсії, може бути підставою для перерахунку пенсії, а не для її призначення із застосуванням показника середньої заробітної плати за відповідний період.
Суд також застосовує приписи частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, у судових рішеннях у справі №280/6619/23, зокрема, встановлено наступне.
Позивачка користується своїм правом на перерахунок пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV.
Позивачці у 2016 році вже було призначено пенсію за віком (на пільгових умовах), то її повторна заява про призначення цього ж виду пенсії, хоч і на загальних підставах, є необґрунтованою, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачка, зокрема, посилається на постанову Верховного Суду від 17.06.2021 (справа №336/7438/16-а), натомість, в ЄДР наявні і інші судові рішення Верховного Суду, зокрема, постанова Верховного Суду від 06.12.2021 (справа №185/951/17), у якій Судом висловлено правову позицію, якій відповідають висновки суду першої інстанції у цій справі. Також ухвалою Верховного Суду від 15.01.2024 (справа №160/7910/23) відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення суду першої на апеляційної інстанції, якими було відмовлено в задоволенні позову особі в подібних цій справі правовідносинах. У вказаній ухвалі Верховний Суд пославшись на правові висновки, які зроблені Верховним Судом у справі №185/1473/17 (постанова від 17.05.2021), зазначив про відсутність підстав для відступу від такої правової позиції.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання позивачки на правові позиції, які висловлені, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 (справа №876/5312/17), оскільки правовідносини, які розглядалися Великою Палатою Верховного Суду у справі №876/5312/17, не є тотожними правовідносинам у цій справі, оскільки стосувалися права особи на призначення пенсії за віком, якій раніш була призначена пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", і з цього приводу Суд вказав на те, що пенсія за віком та пенсія за вислугу років є різними видами пенсіями і такий вид пенсії Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачений.
У цій справі, що розглядається, позивачка частково повторно наводить зазначені позиції Верховного Суду, які суд також не застосовує до спірних правовідносин з вищенаведених обґрунтувань.
При цьому інші постанови Верховного Суду, зазначені позивачкою в позові та додаткових поясненнях у справі від 12.08.2024, не спростовують висновків суду та не є релевантними до обставин цієї справи.
Суд зазначає, що згідно із пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи (додані до позову) документи щодо призначення пенсії тощо стосовно ОСОБА_2 суд визнав неналежними доказами, яким не надавав оцінку при розгляді цієї справи.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Канигіна Т.С.