Справа № 420/20048/24
26 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
(1).Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови та нездійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2024 році - неправомірними та такими, що порушують належне йому право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, яке встановлене частиною другою статті 130 Конституції України, статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
(2).Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн., та відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII та з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді судді місцевого суду із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25, а також відповідного розміру доплати за вислугу років та доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та доплати за перебування на адміністративній посаді голови суду та у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановлених в залежності від років роботи на посаді судді, з урахуванням раніше виплачених сум.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у січні 2024 року він отримав довічне грошове утримання, де для нарахування базового розміру окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.. а не встановлений ст.7 Закону України від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн. При цьому, позивач наголосив, що згідно з ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюються цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а базовий розмір посадового окладу судді становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, позивач зазначив, що з 01 січня 2024 року відбулася зміна (збільшення) розміру складових суддівської винагороди судді, яка є правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому, відсутність довідки про розмір суддівської винагороди, на думку позивача, не є правовою підставою для відмови у такому перерахунку.
(б) Позиція Відповідача
17.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема, представник відповідача звернув увагу, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у позивача виникне при зміні розміру складових суддівської винагороди судді. Так, 09.11.2023 було прийнято Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік". Стаття 7 зазначеного закону викладена у наступній редакції: "Установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня."
Таким чином, безпосередньо законом, на який посилається позивач, визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді залишається незмінним та становить 2102 гривні. З урахуванням зазначено, на думку відповідача, відсутні підстави для проведення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки розмір складових суддівської винагороди не змінювався.
Крім того, відповідач зазначив, що звернення, подане позивачем через веб-портал, по-перше, не відповідає формі заяви та не містить усіх необхідних реквізитів, по-друге, не містить довідки про суддівську винагороду. Таким чином, враховуючи недотримання позивачем порядку звернення з заявою про перерахунок довічного грошового утримання, Головне управління правомірно розглянуло звернення позивача від 12.01.2024 в порядку Закону України "Про звернення громадян" без прийняття рішення про перерахунок або відмову у перерахунку довічного грошового утримання.
ІІІ Процедура та рух справи
01.07.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Відповідно до наказу Військового місцевого суду Одеського гарнізону від 22.12.2010 № 104 та згідно з витягом з постанови Верховної ради України «Про звільнення суддів» позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з поданням заяви у відставку 22 грудня 2010 року.
Згідно з розпорядженням № 187939 від 11.01.2011 Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
12.01.2024 позивач звернувся із заявою через веб-портал Пенсійного фонду України, в якій просив провести перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з того, що базовий розмір окладу судді має визначатись у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в розмірі 3028 грн. з 1 січня 2024 року.
Відповідач листом за № 3294-1413/Р-02/8-1500/24 від 29.01.2024 повідомив, що оскільки відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб, з якого встановлюється базовий розмір посадового окладу судді у порівнянні з минулим роком не змінився та складає 2102 грн., то право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відсутнє.
IV. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII(далі - Закон №1402-VIІІ).
Відповідно до пункту 24розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 року №2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон №2453-VI.
Таким чином, з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом №1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону №1402-VIII).
Згідно із частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон №1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні; працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривні.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі №360/503/21 сформував наступні правові висновки про те, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд зазначив, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ.
При цьому будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11.03.2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року №6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).
Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 12.07.2023 року по справі №140/5481/22.
Крім цього, відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.
Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.
Верховним Судом викладено правовий висновок у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, відповідно до якої довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.
Довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Суд також звернув увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020 (ч.6 п.16) про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Положення пунктів 1, 3 Розділу II та пункту 2 Розділу III Порядку №3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.
Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку №3-1, зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 №12, від 09.04.2021 №7.
Отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, від 28.11.2023 у справі №640/16655/21.
За таких обставин, дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці з 01 січня 2024 року є протиправними, а тому позивач має право на перерахунок та виплату йому раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Шодо позовних вимог з приводу проведення такого перерахунку з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді судді місцевого суду із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25, а також відповідного розміру доплати за вислугу років та доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та доплати за перебування на адміністративній посаді голови суду та у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановлених в залежності від років роботи на посаді судді, то суд звертає увагу, що спірним в рамках розгляду вказаної справи є питання щодо застосування прожиткового мінімуму при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01.01.2024, а не її складові, а тому суд відмовляє в задоволенні таких вимог, як передчасних.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги належать до часткового задоволення.
VI. Розподіл судових витрат
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат суд не здійснює.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови та нездійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., встановленого на 01.01.2024 абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.
4.В задоволенні решти вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач? - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Оксана БОЙКО